Про депутатську ініціативу щодо збільшення виплат при народженні дитини
Я б оцінив це позитивно, оскільки сім'ї з дітьми мають підвищені ризики бідності відносно інших типів сімей. Проте ці зростання допомоги у розмірі 50, 100 та 150 тисяч гривень — це не є щось принципово нове. До 2014 року існувала подібна система допомоги сім'ям, яка була диференційована за черговістю, тобто на перших дітей отримували одну суму, на других дітей — більшу суму і на третіх ще більшу. У попередні роки вона змінювалася і теж була певна кількість прожиткових мінімумів. У переведенні за тодішнім курсом долара, сума була набагато більш вагомою, ніж та, що пропонується. І тодішні 100 тисяч по курсу 8 гривень за долар скоротили до 41 тисячі у 2014 році з початком війни, економічної кризи та скорочення витрат. Тобто фактично все, що зараз відбувається — це відновлення того стану, який існував до початку 2014 року. Принаймні, так зі сторони це виглядає.
Також мова йде про невелику допомогу для батьків, які у відпустці по догляду для матерів.Вона теж існувала до 2014 року. Тоді в рамках економії бюджетних витрат її скоротили. Тому зараз пропонується їх відновити. Тобто це не є якась принципово нова ініціатива, яка в нас все змінить. Це певні варіації в короткостроковому періоді — 5-7 років.
Що могло би справді мотивувати українців більше народжувати
Зараз це навіть більше не про гроші. Ці всі інструменти, які допомагають батькам прийняти рішення про народження дитини, зокрема підтримка батьків, мають дуже обмежений потенціал впливу на народжуваність. І це проблема не в самих інструментах чи витратах. Це фактично проблема сучасного світу. Якщо ми подивимося на Європу та інші розвинуті країни, практично немає країни, де б народжуваність була високою. Будь-то якась багата північна Європа чи східна Азія. Там взагалі в середньому по одній дитині зараз. Тобто люди хочуть народжували невелику кількість дітей, і це кількість з року в рік зменшується глобально. Тому, приймаючи певні інструменти підтримки батьків, ми не спонукаємо їх народжувати нових дітей. Ми допомагаємо їм народити тих дітей, яких вони хочуть. Якщо на першу дитину наважуються практично всі, хто хочуть дітей, то з другою дитиною вже складніше. Цей потенціал від однієї до другої дитини — це той простір, де сімейна політика і всі ці інструменти можуть якось повпливати. Тобто навіть якщо буде підтримка, то суцільної масової багатодітності не станеться. Це фактично історичне минуле зараз.
Крім того, сучасна сімейна політика — це не тільки про гроші. Це насамперед про час, про те, щоб допомогти батькам подолати якісь проблеми, які виникають, пом'якшити різні ризики, допомогти їм працювати разом і водночас виховувати дітей, допомогти самореалізуватися, дати час, щоб бути з дітьми, але щоб це не штовхати їх на межу бідності. Мова також йде про дитячі садки, дошкільні заклади та про інші елементи соціальних послуг догляду за дитиною. Крім того, йдеться про відпустки, які будуть певний час оплачуваними. Наразі в Україні є досить тривала відпустка, але вона не оплачується, тобто не є такою ефективною, як могла би бути. Також важливими є консультації з того, як правильно виховувати дітей, а також психологічна підтримка. Крім того, актуальним є житлове питання. Для батьків великою перешкодою є відсутність житла, необхідного до їхніх вимог. Тому гроші — це лише одна зі складових, хоча і важлива.
Про демографічну поведінку в Україні
В Україні дуже мало достовірних даних про народжуваність, про сімей з дітьми та їхній світогляд. Проте ми країна, демографічна поведінка населення якої близька до розвинутих країн, і ми можемо зробити певні висновки. Загалом масова багатодітність у минулому. Лише близько 15% дітей, які зараз народжуються, є третіми, тобто це достатньо мало. Орієнтація населення України все-таки йде на дві дитини.
Є стереотип, що менше освічені люди народжують більше дітей. Проте освіта йде поруч з більш ефективною зайнятістю, з більш високим доходом, і в цьому ланцюжку виходить, що освіта сприяє зменшенню рівня бідності сімей з дітьми. І якщо зменшити рівень бідності, це спонукає до народження дитини, яку могли відкладати. Тому з цієї точки зору освіта працює в плюс. І зараз чим більша зайнятість, тим більше дітей.
Фото: pexels.com
