Чи варто чекати на санкції проти білоруських великих компаній, зокрема щодо нафтопереробних заводів
Не знаю, чи будуть санкції щодо нафтопереробних заводів. Швидше за все, на РНБо зосередяться саме на песональних санкціях, на санціях щодо фізичних осіб. Питання в тому, що державі дуже переплетені. На Україну є дуже потужний тиск з боку наших партнерів, насамперед з боку Польщі та Литви. Кожна з цих держав має власну групу білоруської політичної опозиції, яку підтримує і спробує повернути як політичного актора. Литовська республіка ставить на Світлану Тихановську, а Польща — на Павла Латушка. В їх інтересах, зважаючи на важливість українського ринку для Мінська, щоб Україна долучилася. Тому на Україну є політичний тиск насперед від цих двох наших партнерів. Зважаючи на певні проблеми у відносинах з Німеччиною, Україні вкрай важлива позиція Польщі та Литви на європейському майданчику. Тому повний компроміс, звісно, буде.
Але питання в іншому. Як для Польщі, так і для Литви є компенсаторний механізм у вигляді підтримки з боку бюджету Європейського Союзу у разі певних втрат. Для України такі компенсаторні механізми недосяжні. Відповідно в кабміні дуже обережно підходять саме до економічної складової, хоча тиск є.
Якою може бути реакція Лукашенка після запровадження санкцій
Це дуже залежить від того, якими будуть санкції і якою буде комунікація з боку офіційного Києва. Якщо це персональні санкції і комунікація на зразок того, що ми готові у разі бажання налагодити відносини з Європейським Союзом виступити як посередник чи модератор та готові говорити, то реакція буде одна. Якщо це будуть санкції проти певних економічних напрямів, то реакція буде в тому числі в економічній площині. Вона буде більш жорстка. Тобто все залежить від того, що буде в санкційних списках і якою буде комунікація.
Про останні дії Лукашенка щодо України та інших країн
Тут є декілька складових: гра на внутрішнє поле, спроба підняти ставки перед майбутнім діалогом, зокрема з Європейським Союзом, а також гра на російському інформаційному полі.
Якщо ми говоримо про закриття кордону з Україною, то, з одного боку, це не стосується закриття пункту перетину кордону. Протягом останніх п’яти років було вже три таких заяви. Це показова і більш інтенсивна робота Прикордонної служби на звичайних ділянках кордону, які мають бути закритими. І це певний сигнал Києву. З іншого боку, це гра на російському полі, мовляв зараз ми з вами в тому числі на одному майданчику, тому що є тиск на Лукашенка з боку Росії щодо контурів політичної трансформації і входження Росії в білоруську економіку.
Якщо говорити про західні країни, то станом на сьогодні Європейський Союз та Білорусь знаходяться в стадії ескалації, і жодна зі сторін не може собі дозволити, навіть якщо б хотіла, дати заднього. Тому що для ЄС взяти паузу у санкційному тиску і заявах — це означає визнати неефективність попередніх рішень, тому що ситуація не змінилася. Для Лукашенка дати заднього і заговорити про певне послаблення — це показати свою слабкість на внутрішньому полі і в умовах політичної кризи для будь-якої авторитарної системи це дуже небезпечно. Тому до зміни ситуації і до нового етапу політичної кризи в Білорусі трек на ескалацію залишиться тим самим. Перший етап зміни буде невдовзі у вигляді презентації формату нової Конституції від Лукашенка. Друга спроба буде, швидше за все, пiсля референдуму на початку 2022 року, де серед іншого буде пропонуватися звільнення політв’язнів. Але діалог буде вестися з Євросоюзом. За участю чи без участі посередників. Станом на сьогодні Австрія проявляє себе як попередник у вигляді позицій та заяв. Можливо, буде Угорщина. Крім того, ще одна чи дві держави можуть отримати певну вигоду від посередницької функції при такому діалозі у майбутньому.
Фото: REUTERS
