Про переговори Єрмака та Нуланд
З юридичної точки зору пан Єрмак має право на це, тому що фактично він є радником президента з цього питання та бере участь у Тристоронній контактній групі, а також у переговорах в нормандському форматі на рівні радників очільників держав. Тому ми бачимо, що за останні два роки президент фактично делегував йому саме донбаський напрям. І це не перші переговори, коли пан Єрмак представляється провідником позиції президента.
Звичайно, за зовнішню політику у нас відповідає Міністерство закордонних справ. Але останні два роки ми дуже чітко бачимо, що те, що стосується відносин з Російською Федерацією, то питання санкцій і питання Криму залишається більше в компетенції МЗС, а питання переговорів з РФ по Донбасу і взагалі нормандського формату зайняло своє місце саме в напрямку Офісу президента.
Через те, що це неофіційні переговори, тобто не вимагають підписання якогось документу, то немає якогось юридичного конфлікту, хто саме з них повинен цим займатися. Хоча традиційно Адміністрація президента не займається подібними питаннями. Але якщо оцінювати очільника Офісу президента саме як радника президента, то ми і бачимо ту ситуацію, в якій ми зараз.
Як США можуть сприяти врегулюванню конфлікту на Донбасі
Ми можемо говорити про долучення до нормандського формату, де вже є Франція, Німеччина, Росія та Україна, а також про долучення Сполучених Штатів до врегулювання конфлікту на Донбасі. Це дві великі різниці.
Що стосується нормандського формату, то тут ми бачимо, що протягом всіх років, як він існує, Сполучені Штати намагалися не бути залученими до нього та шукали будь-які окремі формати. Останнє, що у чула від вашингтонських колег, вони говорили про те, що на сьогоднішній момент Сполучені Штати не хотіли би приєднуватися саме до нормандського формату, щоб його не розрушити, щоб не дати Російській Федерації можливість підірвати позиції Франції та Німеччини. З московських заяв помітно, що вони бачать великий Вашингтон, який управляє всіма іншими, а вони їх слухаються і хотіли би мати переговори суто з Вашингтоном по будь-яким безпековим питанням. І щоб цього не відбулося і щоб європейські партнери відчували відповідальність за європейські справи, то Сполучені Штати хотіли би, щоб нормандський формат існував.
Щодо інших залучень, у нас був формат "Курт Волкер і Владислав Сурков", який був більш-менш успішним, але закінчився через те, що Російська Федерація зрозуміла, що позиція Волкера набагато більш проукраїнська, ніж хотілось би росіянам. Тому теоретично може з’явитися новий формат по типу Волкера і Суркова або формат на більш високому рівні, тому що Волкер формально був спецпредставником державного департаменту, а може з’явитися спецпредставник президента. Може бути залучення до Тристоронніх контактних груп, тому що в ОБСЄ Сполучені Штати можуть знайти певні механізми, яким чином долучитися до вже існуючих форматів. Може з’явитися взагалі зовсім новий формат переговорів на рівні США, Росії, України із залученням Європейського Союзу, ОБСЄ або когось іншого. Тобто теоретично будь-який формат можливий. Головне, це політична воля в Вашингтоні, тому що поки що ми не можемо сказати, чи готові вони долучатися саме до переговорів і до врегулювання ситуації та стати ще одним посередником.
Якою у подальшому буде позиція Німеччини
Після того, як Ангела Меркель піде з посади канцлера, будуть значні зміни в німецькій політиці. Це дуже непередбачувані вибори, і на сьогоднішній момент немає такого лідера, як це було можливо на попередніх виборах. Тому тут не тільки питання коаліції, яка може бути декількох варіантів, але і питання, хто з партій виграє і які напрями на себе візьме. Найбільш прихильні до України, до надання Україні зброї і противники "Північного потоку-2" — це партія "Зелених", які мають дуже високі шанси і нещодавно німецькі опитування їх навіть показували ледь не на першому місці, хоча за тиждень проти них почалася кампанія від опонентів і рейтинги почали падати.
Німецькі колеги підтверджують, що незважаючи на те, що у "Зелених" досить серйозні міжнародні позиції і вони могли би зайняти позиції міністра закордонних справ, але для них більш важливі питання зеленої економіки і економічного розвитку Німеччини, тому вони можуть пожертвувати позицією міністра закордонних справ, віддати іншій партії в коації, а самі взятися за економічний і соціальний розвиток в Німеччині. Тоді ми побачимо, що безпеку і зовнішню політику будуть відповідати ті, хто підтримують нинішню позицію Німеччини щодо ненадання Україні озбороєнь. Тому для України очікувати від липневого візиту президента до Німеччини прориву не варто. Тому що до виборів ніхто великих угод не підписує і великих обіцянок не надає, але варто говорити з усіма трьома партіями, які мають шанси увійти до коаліції, тому що від голосу кожної може залежати, яким чином на наступні 4 роки Німеччина буде формувати свою позицію.
Фото: Getty Images
