Михайло Притула, полковник СБУ у відставці
Масове "замінування": виконавці, мотиви, реальна ймовірність
Такі сплески були на початку року, здається, ще 18 березня були такі випадки, коли масово "мінували". Хто це може робити? Це можуть робити або діти, яким треба зірвати уроки, це можуть робити мешканці північної країни, яка є країною - агресором, які за допомогою різних месенджерів можуть робити такі дзвінки з-за кордону і робити повідомлення про псевдомінування. Дістати таких бешкетників досить складно, а мотивація проста – зробити якусь капу для України, створити нервову обстановку. Щодо спроможності насправді замінувати, наприклад, станцію метро, то можу сказати, що станція метро – це досить потужна структура, яка має певні системи, які дозволяють навіть витримувати ядерні вибухи на поверхні. Там досить багато відеокамер, і весь потік людей контролюється. Тому замінувати такий об’єкт як станція метро – в принципі, неможливо. Хіба що залишити якусь річ.
Однак такий об’єкт, як станція метро, дійсно важко перевірити повністю. Це пересторога. Це протокол за яким діють спецслужби всього світу – якщо є повідомлення, то краще перевірити його за максимальним рівнем безпеки. Залучається кінологічна служба, собаки натреновані на виявлення вибухівки, які виявляють в повітрі молекули вибухівки, які випаровуються з неї, бо герметично упакувати її теж дуже складно. Є і електронні такі пристрої, є системи, які використовуються в аеропортах, вони теж контролюють якість повітря. За допомогою так званих "електронних носів" виявляється не тільки вибухівка, а й отруйні речовини і інші небезпечні компоненти повітря.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Правила поведінки у надзвичайних ситуаціях: що треба знати, аби врятуватися
Про "прозорий" світ: чому сховатися злочинцю практично неможливо?
Ми бачимо, що сталося з тими, хто намагався отруїти Олексія Навального. Вирахували миттєво. Теж гарний зразок роботи спецслужб – розслідування, коли північні сусіди збили "Боїнг" малазійських авіаліній. Можна сказати – весь світ прозорий, і сховатися від цього "прозорого" світу майже неможливо. Персоналізована картка мобільного оператору зв’язку чи ні, це на сьогодні вже не має значення, бо майже всі картки вже персоналізовані через систему банкінга. Телефони більш-менш персоналізовані, бо кожен має свій Imei. Ну і т.д. І тут питання вже в тому, чи варто задіяти всі системи держави для розслідування, наприклад, про повідомлення бешкетника про замінування школи, чи коли реально там мінувати нічого, чи – замінування метро в Києві? Звісно, розслідування буде йти і, якщо людина дійсно знаходиться на території України, а в країні не північного сусіда, то ця людина буде знайдена. На зараз, немає можливості у людини сховатися від системи телекомунікаційного контролю. Це не тільки телефони, це і відеокамери "Безпечне місто", від відеомоніторингу в тому ж метро і т.д. Той самий рюкзак, випадково забутий в метро чи аеропорту, буде стояти там сам не більше однієї хвилини.
Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко
Псевдозамінування: до чого тут війна та політика
Хотів би нагадати ситуацію з Законом 2012 року, який посилював відповідальність за подібні злочини. Він вступив в силу в 2013 році, а в 2014 ми мали хвилю збільшення таких злочинів. Це ніяк не пов’язано. Сам Закон не стримує людей. Він носить більш інформативний характер, щоб пояснювати людям, яке покарання може бути. В цих заходах можуть бути зацікавлені професійні особи – той самий сплеск псевдомінувань в 2014 році пов'язаний з початком військової агресії Російської Федерації, щоб сформувати негативні очікування в Україні і додатково дестабілізувати ситуацію. Також сильний вплив на цю ситуацію відбувається, коли в нас проходять вибори. Звичайно тут лишається частка впливу Російської Федерації, щодо вибору сильного президента України, але це й вплив на виборчі комісії, коли мінують виборчі дільниці, перешкоджання вільного підходу виборцям до виборчої дільниці і т.д.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ За псевдомінування каратимуть суворіше. Чи вирішить проблему посилення відповідальності?
Вибори 2019 року підняли рівень подібних повідомлень майже вдвічі, а потім був спад псевдомінувань. Найбільший спад таких повідомлень припадало на 2020 рік, почались антипандемійні заходи, ми почали менше пересуватися, відвідувати публічні місця. Ця ситуація вплинула на стан всієї злочинності, пов’язаної з громадськими місцями, безпосереднім контактом. Злочинність перейшла в Інтернет, соцмережі. Зараз майже зняли певні обмеження і ми умовно повертаємося, наближаємося до того життя, яке було до коронокризи. Відповідно повертається і злочинність пов’язана з псевдозамінуванням.
Види "мінерів": 30% випадків "замінування" коїться у стані алкогольного сп’яніння
Хтось "мінує" квартиру, де перебуває колишня дружина. Хтось "мінує" торгівельні центри, тому що, був такий випадок, до ТЦ невчасно приїхала поліція до людини, у якої викрали кошти і вона "замінувала" торгівельний центр і тоді – поліція приїхала швидко. Є люди, яким не виплачують зарплати, і вони "мінують" своїх роботодавців. 30% "мінерів" це – люди в стані алкогольного сп’яніння, які не можуть повністю контролювати причинно-наслідкові зв’язки, до чого для них самих можуть призвести такі дії. Ще одна особливість – "ефект доміно" - припустимо, сьогодні відбувається "мінування" метро в Харкові, то, можете не сумніватися, завтра воно відбудеться в Києві - люди чують, бачать, і дуже багато послідовників таких публічних діянь і злодіянь. Це не завжди психіатрія, але психологія, це точно. Люди не розуміють, якщо в них з'явилася проблема, і вони не знають куди звернутися,то вважають, що буде нормально виплеснути негативні емоції через створення ще одного злочину. Але це – злочин і кримінальна відповідальність, а не вихід зі складної ситуації.
Ілюстративне фото: з відкритих джерел
