Скільки потрібно часу, щоб вивчити українську мову
Не можна вивчити мову за якийсь дуже короткий проміжок часу. Для того, щоб думати українською мовою, напевно, потрібні 10-15-20 років.
Чи впливає будова мовного апарату на вимову
Я думаю, що ми можемо казати про анатомічні особливості щелепи, залежно від походження людини. Ми всі знаємо, який вигляд мають англійці, адже у них видовжене обличчя, французи, італійці. У представників кожного народу є свої анатомічні особливості. Немає вимовних особливостей, якщо людина знає як логопедично і технічно вимовляти той чи інший звук. Наприклад, у Києві дуже часто мені кажуть, що дуже мило "цікать" і "дзікать", тобто казати "дзякую", "дзіти". Багато хто цього навіть не помічає. Я якось звернула на це увагу, на що мені одна дописувачка написала: "Ой, ну це ж так мило!".
Позбутися цієї проблеми дуже просто. Коли ми вимовляємо "т" і "д", то напружений кінчик нашого язика повинен піднятись до верхніх альвеол — це відросточки наших ясен. Туди, вгору, він повинен тикати. Коли ми пом'якшуємо, наприклад, кажемо "ті", то розводимо кутики губ і язик ніби сповзає, тобі виходить африкатизація. Тобто завжди треба намагатися тримати язик вгорі. Що робити у такому випадку? Візьміть будь-який корок, вкладіть так, щоб язик залишався вгорі, далі ходите і говорите "ті-ті-ті", "ді-ді-ді". Запам’ятайте ці відчуття, положення, а потім приберіть корок і говоріть лише так, відпрацьовуйте. А далі починається процес, за який мене ненавидять більшість моїх учнів — автоматизація звуку, тобто введення звуку в побутове мовлення. Перші кілька місяців, десь до півроку, повинен відбуватися постійний контроль. Люди починають себе слухати, розуміти, коли роблять помилки, але зрештою вони пристосовуються нормально використовувати звуки.
Читати далі: Українська для всіх: як можна вивчити мову онлайн
Про найпоширеніші помилки
Дуже часто забувають, що російська і українська мають різне інтонування. Але це зовсім інша історія. Щодо вимови, то я дуже просила, щоб звертали увагу на звук "в" в українській. Адже в українській губно-губний звук "в" не може стати російським губно-зубним "ф", наприклад, "віфторок", "фчора". Там може бути нескладотворчий "у": "любоў", "ўівторок", "ўчора", коли язик піднімається на "у", а губи показують правильний губно-губний звук "в". Перевірити, чи є повітря на ваших руках і чи виходить вони при "в", ви можете, поставивши долоню на рівні 10-15 см від вуст, як мікрофон, і видихати напів напруженими губами "в-в-в". Поступово додавайте використовуйте звуки класичної таблички голосних: "ві-ві-ві", "ве-ве-ве", "ва-ва-ва", "во-во-во", "ву-ву-ву", "ви-ви-ви". Просто варто назавжди запам'ятати, що "в" ніколи не перетворюється на "ф".
Дуже багато дикторів та ведучих кажуть не "сенсація" з м’якою, нормальною українською "ц", ніби не знають, що в нашій мові "ц" не перетворюється на "с", а — "сенсасія". Можливо, їм пояснили, що в українській мові "ц" має бути м’яким, але їм не вдається його вимовити. Тому і "паляниця" для них теж є проблемою.
Всьому можна навчитися, потрібно щодня працювати над собою. Для мене техніка мовлення — це ази, з чого варто починати від самого початку. У мене були кілька російськомовних учнів, які приїхали з інших країн, і за три тижні вони краще запам’ятовували слова, швидше розмовляли. На мою думку, варто починати з цього, коли вивчаєш будь-яку мову. Якщо ви хочете говорити німецькою, то почніть працювати з людиною, яка поставить вам дикцію.
Про слова-паразити
Серед журналістів, наприклад, є улюблене слово "зокрема". Або люди можуть протягом 10 хвилин повторювати кілька разів слово "принаймні".
Якось у мене була ситуація, коли прийшла людина і каже: "У мене немає проблем з "е-е-е", "а-а-а", але мені здається, що я щось роблю не так." І я зрозуміла, коли почала за нею спостерігати, що вона замість "е-е-е" та "а-а-а" робила "аааа…". Тобто виявляється, що слова-паразити, або слова, якими ми заповнюємо паузи, зазвичай дратують і навколишніх, і тих, хто їх використовує. Ці слова з’являються тому, що ми занадто голосно думаємо, я це так називаю, або є у людей, які дуже швидко розмовляють і не люблять паузи. Іноді паузи говорять більше, ніж слова.
Про використання іншомовних слів
Мова — це живий організм. Я за такі слова, за їх дозоване використання, за синонімічність і сучасність мовлення. Я філолог-болгарист, між іншим, а болгари, через те, що Болгарія понад 500 років входила до складу Османської імперії, зберегли дуже законсервовану мову. Моя наукова робота була присвячена англійським запозиченням у болгарській мові на основі словників 60-70-х рр., коли був період розвитку мови, тоді вона змінилася. Нині в болгарській мові такого немає.
У мене є "але", на яке я вказую всім своїм учням: людина повинна чітко знати переклад слова, яке вона використовує, з іноземної мови, а також знати питомо український синонім до нього. Наприклад, наприкінці 90-х рр. у глянцевих журналах часто писали про "брутальних" чоловіків, але ніхто не вивчав походження цього слова. Брутальний — це агресивний, Бред Пітт і Том Круз не були такими. Але у пресі це слово популяризували, ніби такі чоловіки — це сексуальні, круті мачо. А багато дівчат думають, що "перманентний" — це тимчасовий, але слово має геть інше значення — постійний. Дуже часто люди не знають переклад слів, які ввійшли в нашу мову. Ніколи не варто соромитися заглядати в словник. Я вдень це роблю мінімум 10 разів. Використовую онлайн-словник Національної академії наук України, адже він оновлюється часто і швидко. Я була б дуже вдячною, якщо б НАН роздавали методички засобам масової інформації, адже раніше тільки так і робили, щоб можна було бачити вс ті зміни, які ухвалює Інститут мовознавства.
Читати далі: Україна повинна мати свій державний стандарт мови — професор
Про числівники
Дуже часто кажуть "знижка від п’ятидесяти відсотків", а я кажу, що то погана акція, бо що таке "п’ять-десять" відсотків. Треба запам’ятати, що в українській мові є лише слова "п’ятдесяти", "шістдесяти", "сімдесяти", "вісімдесяти". Помилятися не так страшно, треба навчитися виправляти свої помилки. Я завжди кажу своїм учням, що поки вони не наговорять певну кількість годин, то не зможуть говорити нормально. Потрібна практика.
Ми будемо робити помилки, поки живемо у білінгвальному суспільстві. Помилки бувають там, де часто на побутовому рівні використовують дві мови. Наприклад, така ж ситуація в Нідерландах, де є голландська й англійська мови. Те ж саме відбувається у нас, адже забагато симбіозу двох мов, крім того, у нас ще є суржик.
Про фемінітиви
Я люблю фемінітиви, які для нас були звичними, до чинного правопису. "Членка" і "членкиня": там два звуки, один з них сонорний, інший — глухий. Українська мова намагається тримати закон відкритого складу, тому слово "членкиня" нині й використовують.
Читати далі: Кабмін затвердив нову редакцію правопису української мови
На протязі чи протягом
На протязі — це "на сквозняке": Я стояв на протязі і тепер у мене болить вухо. А протягом — це за певний період часу: Протягом цілого року я вивчав українську мову. Якщо вам не подобається це слово чи ви не можете його запам’ятати правильно, то можете використовувати слово впродовж.
Чому не можна казати "вибачаюсь" і "не перемикайтесь"
Такслова відтворюють зворотну дію, де частка сь або ся дорівнює слову себе. Правильно казати "вибачте" і "не перемикайте".
На який склад робити наголос у словах "помилка" та "випадок"
У цьому слові два наголоси, адже до особливостей наголошування слів української мови належить подвійне наголошування слів (за́вжди́, по́ми́лка). А слово "договір" має два наголоси: на першому й на третьому складі. І не забувайте, що слово також має синонім "угода".
У слові "випадок" наголос завжди стоїть на першому складі.
Читати далі: Новий правопис: які наслідки матиме рішення суду про його скасування?
Про слова професійного мовлення
Для піарників, наприклад, слово "кейс" — частовживаний термін, так їм не потрібно пояснювати кожен раз, про що йде мова.
Не забувайте, що одним з законів мови є — закон економії мовних зусиль. Ми всі прагнемо вживати коротші, більш ємні за значенням слова.
Є такий лайфхак для тих, хто виступає публічно і не має великого досвіду. Коли підготуєте свій спіч, промову, то маєте прочитати її кілька разів. Якщо є слово, на якому ви постійно зупиняється, то вам обов’язково треба його замінити на синонім. Адже під час промови ви 100% помилитеся, коли говоритимете це слово.
"Лайфхак" чи "лайфгак"
За новою транслітерацією, там, де ми маємо англійське H, ми маємо казати Г. Там, де є G, кажемо Ґ. Google має звучати Ґугл, а не Гугл.
Думаю, вже відбулася асиміляція, акомодація і всіляка кількість філологічних "ацій-", що це слово ввійшло до словника. Ми ж вже не кажемо заходити в Гугл, слово перетворилося на дію — гуглити.
Про мовну стійкість
Я думаю, що у людини має бути внутрішнє бажання відповідати українською, коли до неї звертаються російською. Багато моїх і друзів так і зробили свого часу, навіть пішли далі, коли до них звертаються у громадських місцях російською, то вони просять говорити українською, не платили, якщо то були продавці чи офіціанти. Є така думка, хоча не знаю її походження, не читала книжок з етикету, мовляв, десь написано, що людині треба відповідати тією мовою, якою до неї звертаються.
Фото: Світлана Василенко. www.facebook.com/zagovory
