Прогнози на подальші відносини між США та РФ, за результатами саміту в Женеві
Я належу до тих людей, які нічого особливого від цієї зустрічі не очікували. Навіть не погоджусь із твердженням, що вчорашні переговори були найважливішим моментом в турі американського президента європейськими країнами. Це була фінальна точка, але точно не кульмінація. З точки зору американської зовнішньої політики, навіть для нас більш важливими були візити Байдена в Лондон та Брюссель. Ми знову бачимо консолідовану позицію західних країн щодо низки питань, зокрема тих, які стосують України. Для нас дуже важливо побачити, що Велика сімка турбується про те, що з нами відбувається, що ЄС, США і НАТО мають спільну позицію стосовно цього питання, що Америка повернулася і стає лідером.
Вчора нічого нового не відбулося, всі залишилися на своїх позиціях. Зрозуміло, що швидко наміри ніхто змінювати не буде. Це перша зустріч, тому подивимося, що буде далі. Динаміка ще може з’явитися, але після вчорашньої розмови про неї поки говорити не доводиться.
Читати далі: Партнери чи вороги: експерти про переговори Байдена і Путіна в Женеві
Історичні паралелі зустрічі американських і радянських лідерів з переговорами Байдена та Путіна
Ця дипломатична зустріч не була схожа на ту, яка відбулася у Ялті в 1945 році, коли зустрілися лідери США, Великої Британії й СРСР, аби вирішити проблеми, пов'язані із закінченням Другої світової війни, а також повоєнного ладу. Нині не відбувався розподіл сфер впливу чи територіального контролю. Хоча в Криму тоді Черчиль і Рузвельт не планували віддати половину Європи Сталіну, так просто сталося, щоб не починати війну проти Радянського Союзу.
Можна згадати і зустріч радянського і американського лідерів у Відні у 1962 році. Тоді були сподівання, що Микита Хрущов і молодий американський президент Джон Кеннеді зможуть щось вирішити, відбудеться покращення відносин. Так, відлига тоді трохи продовжувалася, але ми знаємо, що сталося потім з Кеннеді, чому цей процес не продовжився.
Не можливо оминути переговори керівників СРСР та США наприкінці 1985 року на саміті у Женеві. Тоді відбулася розвідка боєм, як кажуть. Рейган поїхав подивитися на Горбачова, щоб вирішити для себе, чи мала Тетчер рацію, коли перша з ним зустрілася і сказала, що з генеральним секретарем можна мати справу. Не одразу, але Рейган погодився з цим твердженням. Через рік лідери ще зустрілися у Рейк’явіку. З одного боку саміт не приніс результатів, проте він підготував підґрунтя для подальшого процесу розробки договору про скасування розташування ракет середньої та малої дальності в Європі, який був підписаний у 1987 році. Але зараз, на жаль, він вже не діє. Термін дії договору вийшов, що всіх і хвилює. Стратегічна складова російсько-американських відносин дуже важлива не лише для обох сторін, але й для всього регіону, для України теж. Якщо ситуація буде погіршуватися, то американцям зі своїми союзниками доведеться міркувати щодо повернення цих ракет і їх розміщення в Європі, щоб стримати агресивну Росію.
Про пріоритети, які виставив Байден на пресконференції: питання прав людини, звільнення Навального та кібербезпека
Російські дисиденти сподіваються, що Байден і Америка будуть й надалі тиснути на недемократичну, авторитарну путінську Росію, щоб відбулися якісь зміни. Та з іншого боку вони сподіваються на покращення російсько-американських відносин, ще не буде системної холодної війни, почалися студентські обміни і так далі. Тут можливі різні сценарії.
Думаю, можна сказати, що за часів Трампа не було такої промоції демократії, її просування. Навіть адміністрація Обами не була дуже прихильною до цієї концепції і практики просування американських цінностей у світі. Так, вона була ліберальною і демократичною, але вони трохи відійшли від того, що робив Джордж Буш молодший. Для демократів взагалі, ще з часів президента Картера, були важливими питання прав людини — це той момент, який суттєво відрізняє демократичний Захід від Росії, тому Байден на цьому концентрує увагу. Він показує, що там є ідеали і цінності, це основа західної цивілізації. А що є в Росії? Там присутня ядерна зброя, ресурси, майже диктатор чи авторитарний лідер. Американський президент весь час підкреслює цю різницю, а також наголошує на тому, що нині прийшов момент протистояння демократії проти автократії та авторитарних режимів. Також для Америки на перший план зараз виходить Китай, який є викликом. Проте в Росії Китай позиціонують як загрозу для США. Багато експертів наголошують на тому, що трикутник Москва-Вашингтон-Пекін зараз активно взаємодіє між собою.
Читати далі: "Два із трьох ключових меседжів Путіна до Байдена — про Україну" — Павло Клімкін
Що російський та американський президенти сказали про Україну
Думаю, що Україну обговорювали, мабуть, навіть трохи більше, ніж ми можемо собі уявити, але вона при цьому не вийшла на перший план в пресконференціях після саміту. По-перше, тому, що позиції сторін дуже жорстко відрізняються у цьому питанні, через це неможливо очікувати на компроміс чи консенсус. Якщо подивитися на те, скільки часу Путін приділив розмові про Україну, Донбас, Мінські угоди, то ми можемо зрозуміти, що це для нього дуже важливе питання. На жаль, ми спостерігаємо, що його позиція ніяк не змінюється. Хоча в України і не було ілюзій, що Москва раптом змінить свої погляди і піде на поступки.
Байден же неодноразово підкреслював, що підтримує нас. А вчора у нього, мабуть, не було особливої потреби наголошувати на цьому знову. Та й напередодні цього саміту він чітко висловився про те, що підтримує право України на вступ до НАТО. Проте, це не означає, що Америка буде на цьому наполягати і ставити перед іншими країнами-членами Альянсу умови, щоб зараз вони надали нашій державі ПДЧ.
Мова про Україну не йшла багато на пресконференціях тому, що нічого нового лідери додати не могли, бо їх позиції стосовно російсько-українського конфлікту добре відомі. З одного боку для нас це погано, адже Росія не відступає, з іншого — добре, бо Америка не змінює позиції, не пропонує Кремлю якось домовлятися про українську долю.
Нагадаємо, 16 червня у Женеві відбулася перша зустріч Джозефа Байдена та Володимира Путіна у статусі очільників двох держав. Розмова проходила у закритому режимі і складалася із двох сесій тривалістю 93 та 65 хвилин, між якими була 45-хвилинна перерва.
Фото: AP
