1. Температура
"Перш за все для морозива необхідна потрібна температура: воно повинно бути замороженим. Якщо йдеться про холодильний прилавок або магазин чи супермаркет, подивіться на термометр. Яке б не було морозиво, якщо воно погано заморожене, то стає потенційно небезпечним продуктом", – розповіла Олена Сидоренко.
Часто недобросовісні продавці можуть вимикати холодильні установки на ніч, аби зекономити кошти на електроенергії. В морозиві, яке розтало, можуть розвиватися бактерії та патогенні мікроби, зокрема, кишкова паличка.
Крім того, як зауважила експертка, дотримання температури може вказувати й опосередковано вказувати на якість виробу. Кожен виробник та реалізатор якісного морозива обов'язково буде зберігати свій продукт в гарному стані, адже тут йдеться й про затрачені кошти: "Тому якщо морозиво дешеве і містить багато дешевих компонентів, то ніхто не захоче витрачати температуру, кошти для того, щоб зберігати таке морозиво".
Аби перевірити, чи в достатньо низькій температурі зберігалось морозиво, слід просто натиснути на нього пальцем. Якщо морозиво м’яке, значить температура була невідповідною і у виробі, скоріш за все, вже завелися бактерії. Повторна заморозка нічого не змінить, відтак таке морозиво краще не купувати.
2. Колір
"Яскравий колір – це не морозиво, а смак ароматизатора", – звернула увагу Сидоренко.
У хорошому морозиві не має бути штучних стабілізаторів та барвників, а також рослинних жирів.
3. ДСТУ
"Якщо це морозиво, яке реалізується упакованим, то слід дивитися на ДСТУ 4733, під яким виготовляється вершкове морозиво. Якщо ДСТУ інше, то яке б гарне не було морозиво, зрозуміло, що там комбінований склад сировини. Відтак ви не отримаєте вершковий смак", – пояснила експертка.
Зазначимо, що ДСТУ 4733 – це найбільш натуральне морозиво, до складу якого заборонено додавати рослинні жири. Воно має густу текстуру та жовтуватий колір. Розрізняють три види такого морозива, залежно від вмісту жиру: молочне (0,5 – 7,5 % жиру), вершкове (8 – 11,5 % жиру) та пломбір (12 – 20 % жиру).
Разом з тим, існують й два інші стандарти морозива: ДСТУ 4734 та 4735. 4734 – це плодово-ягідне морозиво, щербет, відтак йдеться про заморожений лід, який містить багато цукру. А 4735 – це морозиво, в яке додають пальмову та кокосову олію, тому воно має менш насичений смак, швидко тане та має доволі водянисту текстуру.
4. Термін придатності
"Асоціація виробників морозива прийнята термін у два роки, але слід розуміти, що воно може стільки зберігатися, якщо температура буде від -24 до -32. Якщо температура -18, то морозиво буде зберігатися, але втрачатиме смак", – наголосила Олена Сидоренко.
За словами експертки, найкраще брати морозиво, яке зберігалося не більше трьох місяців, бо саме в ньому можна отримати смак вершків та молока: "Найкраще морозиво – найсвіжіше, в межах одного місяця. Зараз починається сезон, виробники роблять багато морозива і знайти таке буде нескладно".
"Брати морозиво, яке зберігалося два роки, я не рекомендую. Адже йдеться про гарантійний термін, коли ви не отруїтесь морозивом, але смаком насолодитись буде складно", – порадила Сидоренко.
Крім того, експертка звернула увагу на основну проблему, що стосується морозива, – зберігання: "Виробник свій продукт заморожує і доставляє в мережу, а далі починаються детективи. Дуже рідко в мережі можна знайти гарно заморожене морозиво".
Насамкінець Олена Сидоренко зауважила, що нерідко на прилавках можна побачити морозиво з промовистою назвою "Дитяче". Проте, як наголосила експертка, це може бути лише маркетинговий хід, який не свідчить про підвищену якість виробу.
"Може бути написано "Дитяче морозиво", а воно зроблене по ДСТУ 4735, тобто по технічних умовах з використанням комбінованої сировини. Дитяче не означає для дитячого харчування, тут йдеться зазвичай про найпростіше морозиво – вафельний стаканчик та пломбір. Важливо, аби воно вироблялося по ДСТУ 4733, а не що написано на упаковці", – резюмувала Олена Сидоренко.
Фото: pixabay
