Чому біологиня стала історикинею? Я навчалася в поганій школі на околиці Луганська, але у мене був дивовижний вчитель історії, який так круто розповідав, що ми сиділи, затамувавши подих. А потім його замінили на людину, яка не мала взагалі права наближатися до школи, до дітей. Я з дитинства дуже любила читати, найбільше любила історію, літературу, біологію, зі мною багато розмовляла мати, бо вона була також ерудованою освіченою людиною.
Я хотіла вступати до університету на історичний факультет. Але це ще був СРСР, і перспектива вивчати історію КПРС не підходила. А потім у мене серйозно захворіла мама, і вирішила вступати на біофак. Тому за освітою я не історик. Але ці знання згодилися, і досі вони корисні. Але історію я завжди любила і багато читала. Коли я закінчила виш, це був 96-й рік, і мене взяли на роботу у видавництво. А коли з’ясувалося, що я добре знала історію, мені доручили редагувати історичні романи. А потім із товаришем ми написали кілька історичних романів.
Викладати я спочатку дуже боялася, але потім зрозуміла, що треба бути собою, бути чесною, не робити з себе "дутого авторитета". Якщо я чогось не знаю, то я кажу, що я цього не знаю, але обов’язково знайду інформацію.
Як викладати історію?
Про причинно-наслідковий зв’язок. Історію треба викладати, в першу чергу, цікаво, але, якщо я, наприклад, почну розповідати просто цікаві історії, це буде весело, але історія - це така наука, яка існує для того, щоб люди зрозуміли причинно-наслідковий зв’язок. Це одна з причин, чому я почала викладати. Щоб вони зрозуміли, як, наприклад, так сталося, що на Русі почалися міжусобиці. Бо змінився порядок наслідування. І так діти намагаються зрозуміти.
Про інтерактивність. Добре, якщо ми можемо щось уявити про давнину, але дуже класно ще подивитися на власні очі. У нас була поїздка з дітьми до Києва, я побачила, якою може бути їхня реакція. До цього я показувала їм різні речі на картинках в презентаціях, розповідала через емоції. Але, коли ми прийшли до Історичного музею, і вони побачили на власні очі розмір меча, реакція була дуже емоційною. А якщо його ще можна було б потримати в руках. Нашим музеям не вистачає інтерактивності. Я ще мрію повезти дітей на розкопки.
Про інсайти в роботі з дітьми та показ відео. Перший інсайт, що їм може бути не нудно від лекцій. Мені здавалося, що краще показати відео, але побачила, що воно не завжди "заходить". Можливо, це залежить від сприйняття. Якщо з ними розмовляти не зверхньо, на рівних, порівнювати все з сучасністю, вислухувати їхні асоціації. З ними цікаво, з дітьми, у них свіжий погляд. Також відкриттям було те, що можна перескакувати з теми на тему, переходити на інші предмети. Якось ми їхали з ними в поїзді, у нас була тема про Габсбургів, я розповідала, про династію Габсбургів, чому там була війна Нідерландів з Іспанією, демонструвала портрети Босха, і вони помітили, що люди на них дивно виглядають. І ми переключилися на біологію. Я бачу, що їм явно цікаво, хоча я розповідала матеріал 10-11 класу. Не треба боятися з ними складних речей. Так, я не зроблю кожного з них фанатом Босха, але вони зрозуміють, чому він так малював, звідкіля ці дивні створіння, чому саме в той час. Я не зроблю їх прихильниками Ренесансу, і вони не будуть напам’ять знати картини Да Вінчі та Рафаеля, але вони будуть знати, чим вони відрізняються, чим тоді жили люди.
Якщо дитина не хоче читати та вчитися, треба шукати причину, шукати, чим вона зацікавиться. У мене старша донька дуже багато читала сама, а молодша - ні. І був період, коли ми читали разом. Щось виходило, щось ні. Іноді дитина бере перерву, а потім сама повертається. Тут все індивідуально.
Про історію радянського періоду. Фактично вся історія радянського періоду мене дуже вразила, особливо про другу світову, там дуже багато моментів, особливо домовленості з Німеччиною, пакт Молотова-Ріббентропа. І я спочатку не могла повірити, але, коли ти читаєш документи, ти розумієш обсяг брехні, перекручувань фактів, якими годували цілі покоління. а потім ми дивуємося, що у нас люди сприймають дійсність так , а не інакше.
Вивчайте історію або те, що вам до вподоби!
Інна Роменська, фото: Facebook
