Що змусило Україну повернутися до імпорту електроенергії з Білорусі та Росії
Тоді мав місце дефіцит енергії. Були недостатні запаси вугілля на складах. Частина наших електростанцій перебували на обслуговуванні, тобто фактично не працювали. І у нас виникали певні небаланси і неможливість забезпечити взагалі потреби в певний період. Тому ми були змушені повернутися до того, щоб закупляти електричну енергію і в Російській Федерації, і в Білорусії. І в той же час варто нагадати можливий варіант того, що тут є лобістські інтереси певних фінансово-промислових груп. Всі прекрасно розуміють, що в Україні ринку електроенергії як такого немає. Тобто формально це ринок, а формально ми маємо абсолютну монополію та інтереси цілого раду фінансово-промислових груп у цій сфері. Відповідно і відбувається боротьба за можливість отримання прибутку і отримання більш дешевої електроенергії для своїх підприємств. Тому є набір певних факторів, які впливали на ці рішення. Також не можна виключати, що частину цих начебто небалансів і кризи, можливо, створювали певним чином штучно за рахунок лобістських рішень.
Крім того, Україна взяла на себе певний ряд зобов’язань щодо фактично інтеграції з Європейським енергетичним товариством для того, щоб певним чином об'єднати нашу енергетичну систему. І коли ми закуповуємо електричну енергію в інших сусідів, які не входять до цього товариства, це не дає нам можливості більш швидкими кроками все-таки приєднатися до Європейського енергетичного співтовариства.
Чи діятиме заборона на імпорт тільки до 1 жовтня
Поки що до 1 жовтня. Фактично у цей період у нас, дійсно, є профіцит. Ми розуміємо, що відсутність такої заборони на закупівлю електроенергії за кордоном фактично тиснула б на ціну на нашому ринку і це грало би не в інтересах української генерації, тобто фінансово-промислових груп, які генерують електроенергію і продають її на нашому ринку. Адже якщо ми говоримо про внутрішню енергію, то, як правило, продається та, яка дешева. Тобто це атомна електроенергія з Білорусі і РФ. Тому для того, щоб зберегти інтереси, з одного боку, нашої української генерації, таке варто роботи. Але варто не забувати, що ми маємо йти до ринкових відносин. Головне, щоб це не стосувалося безпосередньо побутових споживачів. Тому що зараз фактично йде дотація на електроенергію, тобто ми не сплачуємо ринкову вартість електроенергії. І має місце кроссубсидіювання, тобто покладання спеціальних обов'язків по продажу більш дешевої електроенергії для населення. Тому постає питання, як буде працювати ринок і чи буде ціна продовжуватися регулюватися урядом, починаючи з 1 липня цього року. І яе це виллється для споживачів — ще невідомо, тому що це залежить від фаховості і професійності тих рішень, які будуть прийматися профільним міністерством, НКРЕКП, а також від консенсусу між гравцями на енергетичному ринку.
У кого Україна може додатково імпортувати електроенергію
Ми можемо закуповувати в Європейському Союзі. Там діє ринок. І в певні проміжки часу ціна може бути дешевшою, а може бути й дорожчою. Тут питання в тому, яким чином ми вибудовуємо свої баланси на ринку електричної енергії. Чи достатньо ми робимо для того, щоби використовувати ці можливості ринкових відносин. Іноді електрична енергія може мати мінусову вартість. В ЄС є певні періоди, коли електрична енергія коштує зі знаком "мінус", коли за рахунок того, що є профіцит електричної енергії в періоди, коли вона виробляється зеленою енергетикою. Насправді це дуже складне питання і його неможливо спрогнозувати. Проте, потрібно мати відповідні балансові потужності для того, щоб бути готовими до різних ситуацій, до різних кризових викликів. Крім того, ніхто не знає, яким чином далі будуть діяти карантинні обмеження, бо вони теж певним чином впливають на ринок електроенергії, впливають на споживання електроенергії та на роботу промислових підприємств, які є ключовими споживачами енергії, а це тисне на ціну.
Дійсно, є невеликий відсоток того, що ми купуємо. Але коли на ринку з'являється можливість купувати її десь на стороні, це певним чином сколихує ринок і дає можливість все-таки впливати на зниження ціни. Тобто це ключовий момент для того, щоб все-таки мати вплив і, дійсно, йти до шляху ринкових відносин. Важливо мати багато постачальників, тому що це створює певну конкуренцію і можливість знаходження оптимальної оцінки, яка задовольнить і споживача, і виробника. Колись ми маємо більший попит, ніж пропозицію, то виробник електричної енергії за відсутності певних інструментів впливу на ціну може зловживати своїм монопольним становищем і диктувати певні умови, від яких фактично споживач відмовитися не може. І це створює тиск на ціну в частині зростання. Тому й важливо мати кілька джерел електричної енергії, аби сюди заходили європейські компанії, які можуть належним чином надати послугу. І якщо ми взяли курс на те, щоб розвивати подібний ринок , як є в ЄС, то ми маємо дотримуватися всіх правил та стандартів, які є там, і робити все, що інтегрувати нашу систему до зрозумілих правовідносин.
Про ціну на електроенергію
Тариф може бути різний для різних регіонів. Скоріше за все, він зросте. Наша енергетична система працює за таким принципом: ми маємо єдиний котел, куди виробляють електричну енергію, яку виробляють і атомна генерація, і гідроелектростанції, і теплова енергетика, і зелена енергетика. Є дуже дешева електроенергія, є помірна, а є досить дорога. Найдорожча — це саме теплова генерація та зелена енергетика. Відповідно потім з цього всього кошика йде розподілення, і комерційні споживачі сплачують більше, тому що населення сплачує менше. Де буде гранична межа оплати за електроенергію для споживачів, я думаю, що до цього часу навіть в уряді ще не визначилися. Ймовірно, є певні варіанти та певні обмеження соціальної ціни, коли електроенергія буде дотуватися.
Фото: УНІАН
