21 гривня за поїздку в метро: наскільки це обґрунтована ціна
У "Київському метрополітені" кажуть, що собівартість перевезення одного пасажира вже більше 21 гривні. Якщо ми подивимось, з чого ця собівартість складається, ми беремо всі видатки комунального підприємства і ділимо на кількість пасажирів, яку вони перевозять. В чисельнику цієї формули, тобто першому компоненті, дійсно, відбулись зміни. У нас була підвищена мінімальна зарплата, подорожчала електроенергія. Тобто відбулися певні подорожчання, але не в рази. Десь на 20-30%. Найбільші зміни сталися із знаменником, тобто із кількістю пасажирів, що перевозить метрополітен. До пандемії метрополітен возив півтора мільйона пасажирів щодня. Це була нормальна ситуація. Між локдаунами кількість пасажирів вже була менше мільйона. А під час локдауну десь 300 тисяч. Тобто дуже сильно впав їх пасажиропотік і логічно значно зросла собівартість перевезення одного пасажира.
Я погоджуюся, що підвищення тарифів – це завжди болісно, але, дійсно, є об'єктивні фактори. Зараз значно менше користувачів їздять метрополітеном. Якщо ми хочемо зберегти поточний тариф, тоді треба скорочувати потужності підприємства. Тобто менше поїздів, більші інтервали, менше обслуговуючого персоналу на станціях, можливо, менше ескалаторів та їх експлуатації. Зменшення фактично метрополітену – це також може бути болісно.
Чи буде подорожчання вартості проїзду у метро
Я вважаю, що подорожчання буде. Ми вже йдемо підвищення тарифу. Я не думаю, що він буде 21-25 гривень. Це буде стандартне подорожчання у півтора чи два рази. Тобто треба чекати на тариф 12-15 гривень. Скоріш за все, влітку. Тому що літо – це найкращий час для того, щоб підвищувати тарифи.
Що впливає на збитковість наземного транспорту
Громадський транспорт загалом є збитковим. Він не працює в плюс. Це соціально важлива функція, яку виконує держава і місто. Винятком є наші маршрутки, які якось заробляють. Але так не має бути. В Європі транспорт дотується із міського бюджету. І в нас більшою чи меншою мірою так само.
Щодо контролю, то насправді налагодити контроль – це не така складна задача, як може здаватися. У міста має бути повноцінний електронний квиток, який працює. Проте мало яке місто України це запровадило.
Чому тарифи у різних містах дуже сильно різняться
Найдорожчий проїзд у Києві – 8 грн, у Львівській області – 7 грн, у Донецькій області – 6,80 грн. Найдешевший тариф у Херсонській області – 2,5 грн, у Черкаській області – 3 грн, а в Кіровоградській – трохи більше 4 грн.
Собівартість перевезення одного пасажира складає приблизно 10 грн. І в Кривому Розі, і у Вінниці, і у Полтаві ця сума буде приблизно однакова. Бо і технічний стан рухомого складу, і матеріальне забезпечення, енергоносії приблизно однаково коштують. Так само як і зарплата водіїв. Але тарифи у всіх різні, тому що це політика транспорту.
Місто більшою чи меншою мірою дотує перевізника. У тих, що були в кінці списку, більше грошей дає міський бюджет на дотування, а в перших – менше. Але все одного це гроші платників податків і це питання пріоритезації їх розподілу, тобто на що краще витратити міські бюджетні гроші, наприклад, на будівництво парку, на дотування освітян, на медицину або на транспорт. Кожне місто по-різному вирішує це питання.
У нас немає чіткого рейтингу громадського транспорту, але є соцопитування, де людей запитують, як вони оцінюють якість громадського транспорту. Традиційно переможцем є місто Вінниця. Вони (вінничани – ред.) приблизно в півтора рази краще оцінюють свій громадський транспорт, між мешканці інших міст. В принципі це об'єктивно, оскільки у них дійсно вибудовується досить хороша система громадського транспорту. Крім того, згідно з опитуваннями, мешканці Західної України оцінюють свій громадський транспорт трошки гірше, ніж мешканці Східної України.
ФОТО: KYIV.MEDIA
