Чому пандемія не стала на заваді воєнним планам Росії стосовно України?
В російській системі моралі існує, так званий, комплекс Івана Сусаніна: йти завжди треба найгіршою дорогою, використовувати найгіршу ситуацію, воювати гарматним м’ясом. Путін буде використовувати в оперативно-тактичній ситуації, будь-який складний міжнародний момент і поточний момент пандемії. Тому, сподіватися на краще — дурити себе. Було зрозуміло, що пандемія буде використовуватися як платформа, для того, щоб атакувати українську сторону по всіх складових, пресингувати в політичному, дипломатичному, військово-тактичному, оперативному планах і так далі. Імперіалістичне нутро, яке сидить в путінській Росії якраз і проявляється в такій ситуації, тому що це дозволяє годувати власне населення певними ідеями, і на це працює вся інформаційна машина. Чим більша брехня — тим вона більше схожа на правду. А по відношенню до сусідів, особливо до демократичних країн, чи тих, які намагаються стати демократичними, працює інструмент нав’язування певного змісту, внутрішньої дискусії, певних алгоритмів дій. Треба чітко розуміти, що для Кремля немає дозволених і недозволених інструментів. Тому, очікувати від Путіна, від Кремля якихось дій послаблення тиску, від самого початку, було помилковим.
Про ситуацію на кордонах України з Росією
Нікуди Росія свої війська не вивела. Вони здійснюють маневр, який замилює очі і пускають інформаційну хвилю. Тому, очікувати що з Криму або від кордонів з Україною виведуть війська — помилка. Помилка, тому що вона базується на брехливій російській інформації від самого початку. Згадайте, як пояснювалося прибуття туди військ: підходять війська НАТО, треба тренуватися, навчатися, треба створювати нові угруповання військ. Якщо це створювалися нові підрозділи, то куди вони могли дітися? Як то було брехнею, так і зараз брехня про те, що ці війська будуть виведені. Говориться про тактично-батальйонні групи наступального характеру. Але, зверніть увагу: разом із цими військами, на ці позиції вже пів року підходили війська, які забезпечували тилову інфраструктуру, тобто госпітальну інфраструктуру, систему забезпечення, комунікації. Ніхто ж їх нікуди не діває. Тому, навпаки, починаючи із серпня минулого року, як в Крим, так і на лінію фронту на Донбасі, в район україно-російського кордону, в район україно-білоруського кордону, підтягуються все нові і нові підрозділи Російської Федерації чи компонуються групи російських військ під, нібито, навчання "Захід-2021". Тобто, все це — ніщо інше, як інформаційне блудослів’я, яке розхитує оборонні структури української сторони і дає можливість робити розвідувальний зріз: що Україна робить, як реагує у військовому, політичному, інформаційному плані. Таким чином, Росія відпрацьовує бойовий план дій і загроза вторгнення залишається.
Про ситуацію, щодо проекту "Стіна" або "Європейський вал". Чи зможе він врятувати Україну?
Мова йде не про вал, як слово, а про системи ПВО, наземної оборони, комунікацій, інфраструктури, які миттєво реагують на будь-які ознаки загрози в повітряній, морській, наземній сферах. Тобто, мова не йде про те, щоб збудувати бетонну стіну. Безумовно, якась ознака валу фіксувалася, але, в основному, це — створення системи оборони, яка складається з космічних, ракетних систем, систем протиракетної оборони, повітряної, наземної, морської територіальної оборон. Наскільки вона готова сьогодні до дії? Із відкритої інформації мені відомо, що відповідна інфраструктура створюється, але говорити про те, що вона може діяти так, як, наприклад, система оборони Ізраїлю чи НАТО, це — мрія України. Хоча, є речі, які в наземній артилерійській, бронетанковій компоненті сьогодні дуже сильні і, власне, їм можуть заздрити і вищеназвані сторони. Я вже не кажу про досвід самої армії: офіцерів, бійців, які пройшли війну і дуже добре розуміються на тактиці противника. Вони здатні чинити спротив російській агресії.
Про стратегію завершення російсько-української війни. Які це мають бути кроки чинної української влади?
Як на мене, то війни завершуються або перемогою, або поразкою. Я не розумію поняття "припинення війни". У війні перемагають армії. Якби я бачив стратегічне розуміння завершення розбудови армії, яка здатна протистояти ворогу, оборонно-промислового комплексу, зовнішньої політики, політики забезпечення оборони, з точки зору Центральної Європи, Європейського континенту, де є чітко виписано місце України, я сказав би, що така стратегія забезпечує безпеку і оборону України. Нинішня ситуація носить фрагментарний характер, тобто те, що я бачу, це — еклектика старого пострадянського і сучасного ведення війни. Бо, в ході бойових подій протягом семи років, українська армія значно виросла і тому нинішній стан поєднує 2 складових. Ключову роль в будь-якій війні відіграє офіцер. І от по стану офіцерського складу Збройних Сил України, по його моральному стану, можна визначити наскільки ця армія боєздатна і забезпечена.
Про зустріч Зеленського із Путіним. Чи важливе місце зустрічі і в чому її суть
У нинішній воєнно-політичній ситуації, можу абсолютно чітко констатувати: президент Зеленський не готовий до такої зустрічі. А подібні пропозиції виглядають, як удар по Нормандському формату і недовіру колегам. Дуже шкодять "клубу друзів" України, який, на мою думку, рано чи пізно, має перерости в антипутінську коаліцію. Тому, вважаю, що такі зустрічі є контрпродуктивними і шкідливими, бо ця зустріч зараз дискутується, як питання місця проведення і взагалі ніхто не звертає увагу з чим Україна може поїхати туди. Якщо уявити діалог цих двох президентів, де у Путіна абсолютно чітка позиція — знищити Україну як державу, то позиція Зеленського буде виглядати в такій розмові як що? При тому, що він за столом переговорів не має союзників, спільної позиції антипутінської коаліції, блоку, чи, навіть клубу друзів. Я не бачу не те що ймовірного результату, я не бачу необхідності в такій зустрічі.
Про пропозицію Зеленського розширити Нормандський формат
"Ми бачимо, що Мінськ не просуває нас вперед. На кожному з пунктів Мінську є ті чи інші гальмування. Це говорить про те, що процес невдосконалений і не сучасний. Але залучення інших держав до платформи перемовин, які повинні призвести до припинення війни, я вважаю це правильною ідеєю, це може бути розширення Нормандського формату чи окремий паралельний формат з іншими країнами, з дуже серйозними, потужними гравцями. Не тільки через те, що вони — потужні, а й тому, що вони дійсно проявляють бажання допомогти Україні", — заявив Володимир Зеленський в одному із видань.
Є загальний принцип у таких речах: якщо ти не знаєш чого хочеш і як цього досягнути, то не руйнуй те, на чому ти стоїш. Такі пропозиції без обговорення із союзниками є неприйнятними і ведуть в тупік. В ці умови ставлять і Париж, і Берлін, і Вашингтон. Тому, коли, висловлюються такі речі, попередньо слід проговорити їх із союзниками. Є цілий ряд кроків, які Україні варто було би реалізувати. Тобто, йдеться про перемогу у війні на Донбасі чи повернення Україні Криму. Мова йде про регіональну безпеку в Центральній Європі, а це — один із способів інтегрування України до НАТО, як взаємодія в Центральній Європі з країнами НАТО. Також це — участь України в Європейській системі безпеки, бо там уже говорять і про НАТО, і про Європейську безпеку, що не завжди у трактуванні Парижа і Берліна одне і те ж. Наступне, це — участь у цьому процесі США. Мова йде про формуванні Чорноморського блоку, в якому конче зацікавлені США, тому що йдеться про Крим, Туреччину і так далі.
Про можливість наступу на Україну з Білорусі
Ймовірність атаки як з півночі, так і зі сходу — рівна. Путін — хазяїн і в Білорусі, і у власній державі. І не випадково там збільшується військовий наступальний потенціал Російської Федерації, будується третя база.
Фото: Світлана Мялик, Роман Безсмертний, Українське радіо
