Лариса Мудрак, Голова Наглядової ради УКФ
Кожен з учасників Наглядової Ради, спільноти, яка буде дотична до можливості дивитися за самим процесом, будуть обирати на основі співбесіди, виступів кандидатів. Від цього буде залежати оцінки та результат голосування. Наголошу, що у нас рівний підхід до всіх кандидатів, всі кандидати мають показати свої професійні, кваліфікаційні спроможності, у всіх кандидатів є свої бачення і ми воліємо їх почути. І вже після цього обрати переможця.
Формат конкурсу. В регламенті роботи для Наглядової Ради прописані формати діяльності – як онлайн, так і офлайн. Звичайно, я просила всіх учасників Наглядової бути присутніми, але в нас карантин, люди можуть хворіти. Тому, для учасників Ради обидві можливості доступні. Для кандидатів – такі можливості не прописані, тому бажано усім кандидатам бути присутніми особисто на конкурсі, з дотриманням карантинних вимог. Ми призначили час виступів для кожного з кандидатів, щоб не допускати різних скупчень, усі кандидати сповіщені про порядок та час заслуховувань. Враховуючи усі моменти, якщо хтось не зможе бути присутнім на конкурсі, то і можливості присутності онлайн не буде.
Про можливий політичний вплив. Теоретично може бути все. Остерігатися можна лише одним шляхом – чіткою процедурою, яка відома для всіх, яка буде оголошена. Про це все мають знати всі, про всі умови ми оголосили на нашому сайті. Щодо політичних моментів, УКФ є складовою в підпорядкуванні Міністерства Культури, яке є в складі Кабінету Міністрів. Тому я завжди прошу чітко говорити – наскільки чітко УКФ реалізує політику Міністерства, взагалі культуру. Тому повної незалежності існування в такому політичному просторі ні в УКФ, ні у жодної інституції – Інституту Книги, Українського Інституту, апріорі неможливо, бо це – державні інституції, які існують на гроші платників податків. І вони мають бути скомуніковані з політикою і з політиками, які випрацьовує Міністерство культури. Діяльність будь-якої установи - це, в першу чергу, системна комунікація, і вона відкрита має бути. Я зроблю все, щоб кожні рішення Наглядової Ради були прокомуніковані, відкриті, щоб у нас була хороша комунікація з майбутнім виконавчим директором та Міністерством. Це вже питання стратегії. В моїх планах - проаналізувати по всім цільовим групам щодо того, чи задоволені вони діяльністю УКФ.
Про відбір кандидатів. Минулого тижня був технічний етап, і на підставі поданих документів або не поданих документів, бо деякі кандидати не надали повний пакет необхідної документації, і були відсіяні. І на основі тих критеріїв, які прописані в Законі – наявність досвіду на керівних посадах, досвід роботи з бюджетами, у тому числі державним, вища освіта, наявність досвіду роботи в колективі 40 людей +, знання мов і т.д. На співбесіді нас буде цікавити наявність бачення візії стратегії, їхні попередні місця діяльності, бо на підставі резюме дуже важко робити висновки. Ці чіткі вимоги повинні бути.
Оксана Стебельська, артистка й артменеджерка, кандидатка на посаду виконавчого директора УКФ
Ми всі народжуємося зі своїм покликанням. Я своє відчула рано і ретельно готувалася до своєї діяльності, багато вчилася, активно розвивала мистецьку кар’єру. Ще в 90-х роках, ми отримали Незалежність, я усвідомила, що культура є рушійною силою, якою ми маємо прориватися у світовий інформаційний простір. На жаль, ми не можемо похвалитись стабільною економікою, стабільною політикою, у нас йде війна. У нас дуже багато викликів. І вважаю культуру і спорт – позитивним моментом для притягнення уваги до України.
Чому вирішила податися на конкурс. Розуміючи важливість розвитку культури й креативності, необхідності інтеграції у світову культуру, оцінюючи свій професійний досвід і потенціал, практику комунікації. І коли побачила про конкурс (на посаду виконавчого директора УКФ) – не змогла залишити його поза увагою.
Діяльність та освіта. Це було Львівське музичне училище, де я здобувала академічну і класичну освіту. Потім була Київська Музична Академія за класом "Скрипка". Маю науковий ступінь магістра мистецтвознавства. Коли вчилася, працювала в американській компанії й була представником Американського Фонду. Власне тоді я зрозуміла, що культура – потужний інструмент, яким ми можемо голосно заявляти про себе. І саме робота в цій компанії дала мені розуміння, що у нас не навчають артменеджменту. Зараз я працюю в музеї національного побуту в Пирогові, займаюся його розвитком. Що стосується державного сектору, там є певні виклики, і певні можливості. 10 років тому я організувала громадське об’єднання "Українські національні ініціативи". І протягом цього терміну була можливість співпраці з державним сектором. Я маю певні свої ідеї, свої шляхи щодо комунікацій, щодо згладжування "гострих кутів". В будь-якому плані треба бути гнучким і адаптивним – скільки ми не будемо жити, скільки й буде змінюватися світ.
Роман Негрієнко, продюсер, кандидат на посаду виконавчого директора УКФ
Фото: Facebook
Освіта та діяльність. Я прийняв рішення брати участь, тому що це є можливість і честь зробити свій внесок в розвиток української культури, бути дотичним до державотворення. Я розумію, що людина, яка претендує на цю посаду з одного боку, має добре розумітися на менеджменті, мати лідерські якості, а з іншого – мати досвід роботи з творчими процесами та розуміти їх специфіку. Я працюю продюсером кіно та серіалів ("Лікар Ковальчук", "Реконструкція", "Северин Наливайко. Остання битва", "Подвійний імельман" - у стадії постпродакшну), і ця професія поєднує ці фактори.
В мене є освіта "менеджмент організацій". Я навчався в Університеті Залізничного Транспорту. Перші свої п’ять років я працював на державному підприємстві, і розумію "бюрократичні" взаємозв’язки, складнощі, які можуть виникати в роботі. Потім залишив цю сферу і почав працювати з креативним Фондом ім. Булгакова, ми робили гастролі, працював з Олегом Скрипкою, театральним товариством Бенюк і Хостікоєв.
Плани на роботу в УКФ. І працюючи продюсером, ми все одно працюємо з державними установами, і думаю тут можна працювати, для мене в цьому немає ніякої проблеми – коли є правила гри, то – можна працювати. Діяльність УКФ – продовження і підтримка державної політики у сфері культури й мистецтв. Виконавчий директор не працює самостійно, він працює з дирекцією, з Наглядовою Радою. Ми зможемо побудувати таку структуру, яка буде менш залежна від політичних рішень. Це має бути чітка стратегія, яку ми сформуємо, зрозуміємо її, і будемо рухатися в тих умовах, які самі собі сформулюємо. А як відбиватися від політичних впливів? Нам потрібна відкрита політика і постійний діалог. Можливо – створення громадських рад при УКФ. Нам потрібна залучати українське суспільство і всі можливі важелі, щоб убезпечити нас від можливих політичних маніпуляцій. І з іншого боку – робити нашу роботу більш відкритою, щоб усі розуміли, що відбувається.
Про сфери української культури, які потребують підтримки. Думаю, ті сфери, які постраждали від карантинної ситуації. Які опинилися на грані краху, кризи. Насправді я б не став виділяти один чи два пріоритетні напрямки, треба міркувати глобально. Але можу назвати декілька напрямків – флагманські, загальнонаціональні проєкти, це – проєкти культурної значущості, які формують українську культуру й українську ідентичність. Мова йде про наше культурне надбання. Варто підтримувати проєкти, направлені на розвиток патріотизму, розвиток національної ідеї. Потрібно підтримувати проєкти взаємозв’язку культури та туризму. Підтримувати сучасні види мистецтва, інноваційні проєкти, при цьому не забувати класичні, академічні види мистецтва.
Вікторія Снєгур, кандидатка на посаду виконавчого директора УКФ
Освіта та діяльність. Я маю вищу освіту економіста, дуже довго працювала в культурній сфері на різних посадах, переважно, заступником генерального директора державних підприємств, які виконували різні культурні проєкти різного рівня державного: фестивалі, локальні фестивалі й таке інше. Наразі я приватний підприємець. А вирішили повернутися, тому що культура – то така сфера, яка тебе не відпустить. Я можу дати для УКФ інше бачення тих процесів, які відбуваються. Адже люди, які довго є в культурній сфері, вони, можливо, не так бачать це, як я, яка побувала в різних сферах.
Щодо бачення стратегії УКФ. Розроблення стратегії – це більш філософське ставлення до процесу, але, якщо ви не розумієте господарські процеси, ви не знаєте законодавства, ви не знаєте команду, з якою ви будете все це створювати, то ви можете створити абстрактну концепцію та місію розвитку. А я це все прикладно розумію, і моє бачення буде ґрунтуватися на господарницьких процесах, які існують в Україні, у світі. Якщо ви ніколи не стикалися з валютним законодавством, можна придумати напрямок діяльності, який буде йти йому всупереч. Я буду поєднувати філософське питання творення культури з практичними форматами реалізації їх.
Щодо реакціні на можливі політичні впливи. Мені здається, що УКФ захищений від впливів саме через конкурсний відбір проєктів, які претендують на фінансування. Коли є 5 експертів, кожен із яких оцінює. Зовсім відбиватися від впливу політики не вийде, тому що політики формують державну стратегію розвитку державності й культури зокрема. Тобто, якщо політичний бомонд прийме рішення, що ми маємо в кожному селі мати самодіяльність, то ми маємо це виконувати. Треба дивитися, який саме буде вплив. Боротися з ворогами відверто не завжди вистачає потужностей, треба знайти шляхи, щоб цих ворогів перетворити на друзів. Коли культура стає рушійним елементом економічного зростання, можна пройти такий шлях.
Яка сфера потребує найбільшої підтримки. Кіно, тому що це така сфера, через яку світ найлегше сприймає дійсність. Вона є й елементом пропаганди, і висвітлення певних процесів. Якби Україна могла піднятися до рівня, щоб наші фільми були присутні у світовому прокаті, це була б "бомба". У сфері впливу УКФ – креативні індустрії. Музеї, наприклад, мають бути більш інтерактивними, щоб люди мали отримати розуміння історичних процесів і сформувати свою думку щодо культурного надбання, щоб воно не було поза людськими емоціями.
Олег Соснов, кандидат на посаду виконавчого директора УКФ
Фото: buro247.ua
Щодо досвіду та освіти. Я 9 років працюю куратором фестивалю "Французька Весна в Україні". Також працював у галереї "Маяк", організовував виставки сучасного мистецтва. Вирішив податися на посаду виконавчого директора УКФ, бо мені здається що можна щось змінити на краще, що стосується фінансування культури. І там є можливості, які дають змогу покращити реалізацію проєктів у сфері культури, і мені здалось, що я маю необхідний досвід та візію, щоб це зробити. У мене є відповідний досвід близько 10 років у сфері культури. Що стосується документального оформлення проєктів, я цим теж займаюся дуже щільно у Французькому інституті, це відділ культури Посольства Франції. Те, що стосується контрактів, бюджетів, організації заходів між двома країнами потребують багато документообігу, взаємодії з усіма гілками влади. За роки моєї роботи у Французькому інституті, ми змінили вектор реалізації не лише франко-французьких проєктів, а й на співробітництво саме з українським мистецтвом, що направлено було на його розвиток. Паралельно я курував візуальні проєкти, театральні проєкти, які мають на меті просування української культури. Серед яких проєкт Жанни Кадирової, який спочатку був реалізований в Україні, а потім у Венеції, співпраця з театром "Дах", співпраця з українськими фотографами і їх виставки за кордоном.
Яка сфера потребує найбільшої підтримки. Всі сфери потребують найбільшої підтримки. Дуже складна ситуація, і виокремити я не можу. Вважаю, що потрібно співпрацювати з тими представниками української культури, які показують результати. Їх не досить багато, ми всіх добре знаємо хто представляє Україну за кордоном, показує результат всередині країни. Мені подобається те, що робить "Довженко Центр", попри те, що державна організація, Влад Троїцький, є питання до організації та контенту, але за рахунок його енергії відбулося дуже багато мистецьких проєктів у країні. Безумовно, є приклади інституцій: проєкт Ольги Сагайдак щодо "Мистецьких надр", мені подобається, що робить видання "Основи", що стосується української культури та літератури. В Арсеналі проходять гарні виставки, галерея "Дукат", який популяризує мистецтво "сімдесятників" та "вісімдесятників", Оксана Линів і її фестиваль, присвячений класичній музиці. Дуже багато людей роблять багато речей, знаю, що їм допомога не завадить, попри їхній успіх в Україні та за кордоном.
Щодо експертної комісії, яка розглядає проєкти. Цей вплив треба зменшити. Я вважаю, що потрібно провести переатестацію, знайти експертів, які будуть розуміти вектор. Треба орієнтуватися на результати, якщо люди не розуміють, які висновки вони роблять. Я взагалі за те, щоб робити адресну допомогу. Також має бути можливість подаватися новачкам. Потрібно розробити механізм, щоб він відповідав і фінансовій системі, і юридичні.
Ірина Подоляк, народна депутатка 8-го скликання, одна із засновниць та ідеологинь УКФ
Дуже часто на проєкти УКФ подавалися громадські організації, які намагалися мистецькими засобами реалізовувати світоглядні проєкти, і тому це є важливо, А Виконавчий директор УКФ повинен володіти не лише знаннями законодавства, це за замовчуванням, але повинен володіти широким світоглядом.
Про залежність інституцій від міністерства. Хто має більше повноважень, той повинен декларувати свою готовність згідно з правилами.Тому, за будь-яких обставин все залежить від того, як налаштований до співпраці міністр та відомство. В токсичних умовах працювати неможливо.
