Чи насправді зростає кількість українців, які обирають приватні заклади
Насправді я думаю, що результати дослідження є помилковими. Більшість людей звертаються до муніципальних або державних закладів охорони здоров'я, тому що їх набагато більше. Вони надають більше медичної допомоги як по кількості, так і за певними напрямками. Якщо ми говоримо про приватну охорону здоров‘я, то більшість українців звертаються за послугами стоматологічними, за покращенням репродуктивного здоров'я, за косметологічними та дерматологічними послугами. Динаміка по використанню приватної медичної допомоги є більшою в великих містах та столиці. У більшості випадків, коли ми говоримо про високоспеціалізовану медичну допомогу, все ж таки українці звертаються до муніципальних закладів охорони здоров'я. Йдеться про кардіохірургію, високоспеціалізовану хірургію, онкологічну допомогу тощо. Насправді чим є більше можливостей у наших громадян звертатися і отримати медичну допомогу, тим краще. Я як лікар підтримую розбудову всіх напрямків медичної допомоги: як державної, так і приватної. Безперечно, муніципальній медичній допомозі потрібно дбати про те, щоб підвищувати якість медичної допомоги, а органам державної влади варто дбати про доступність медичної допомоги. Тому що в умовах пандемії доступність медичної допомоги для громадян України, особливо для незахищених верств населення, зокрема пенсіонерів, людей літнього віку та людей, які проживають в сільській місцевості, суттєво знизилася.
Також у зв’язку з модернізацією нашої медичної галузі змінилася інфраструктура, тобто мережа закладів охорони здоров'я, і дуже багато лікарень не змогли виконати умову Національної служби здоров'я, тому у сільській місцевості дуже багатьом людям потрібно їхати більший кілометраж для того, щоб отримати допомогу. Це накладає певні орієнтири для того, щоб люди, у яких є гроші і страхові пакети, могли отримати допомогу у приватній медичній системі.
Про кваліфікацію лікарів та якість оснащення у приватних та державних лікарнях
Насправді і в приватній, і в державній системі в більшості випадків працюють ті ж самі лікарі. Є лікарі, які працюють лише в державній та муніципальній системі, а є ті, які лише в приватній. З іншого боку, є заклади охорони здоров’я, де ставлення до пацієнта у пріоритеті завжди було, є і буде. Все залежить від закладу, його керівника і від системи, яка запроваджена у закладі охорони здоров'я. Проте має бути адекватним контроль за якістю надання медичної допомоги. Незалежно від того чи це муніципальний, чи державний, чи приватний заклад охорони здоров'я має бути один найвищий стандарт надання якості медичної допомоги, а ставлення до пацієнта має бути пріоритетом.
Водночас головні лікарі в муніципальній системі, які дбають про майбутнє, мають можливість зробити все для того, щоб пацієнт почував себе комфортно та отримував якісну і сучасну медичну допомогу. Якщо ми взагалі кажемо про найвищі стандарти, то більшість закладів, які надають високоспеціалізовану та стаціонарну медичну допомогу, наприклад, Національна академія медичних наук, оснащені доволі гарно і дуже багатьом закладам приватної медицини дуже важко навіть підібратись технологічно до цих закладів охорони здоров'я.
Крім того, кількість приватних закладів, особливо закладів, де надається стаціонарна медична допомога, є набагато меншою ніж закладів муніципальних. На прикладі коронавірусної інфекції можна побачити, що 96-97% інфекційних стаціонарів, де надається медична допомога, це заклади державні і муніципальні. Тому також є такий перерозподіл, коли є ключові бізнес-напрямки, які приносять прибуток, і приватний бізнес розвивається і є ефективним.
Але я не хотів би протиставляти медичну допомогу, яка надається в приватній системі, державній і муніципальній. Насправді ж треба мати можливість отримувати медичну допомогу в обох системах. І в ситуації пандемії приватна система має підставити плече і якраз надати медичну допомогу в тих ситуаціях, коли державні лікарні закриті на прийняття коронавірусних пацієнтів. І має працювати система державно-приватного партнерства, коли держава сплачує приватному бізнесу за послугу, а пацієнт отримує послугу безоплатно в рамках державних гарантій або з мінімальної доплатою. Такий компроміс мав би бути в цій ситуації надзвичайно ефективним і це сприймалося б також суспільством дуже сприятливо. І треба зробити все для того, щоб громадянин України мав вибір і ресурси для того, щоб отримувати медичну допомогу в тій системі, де йому зручно, де він вважає за належне і де, на його думку, йому буде надана найкраща допомога.
Про якість діагностики у медичних закладах
Доволі велика кількість людей в Україні вважає за належне і можливе отримати лабораторно-діагностичну послуг, послугу радіологічну (УЗД, КТ, МРТ), лабораторні дослідження у приватній системі. Це буде стандартно, швидко, якісно і ефективно. І вже потім з цими дослідження можна йти в муніципальний заклад для отримання оперативного втручання або стаціонарного лікування. Але це симбіоз, і добре, що у людей така можливість є. Але насправді треба говорити про загальноекономічні показники і щоб в бюджеті домогосподарств витрати на охорону здоров'я були прийнятними.
Чи буде колись можливо відкрити лікарняний у приватній клініці чи виплатить держава кошти за медичні послуги, якщо пацієнт звернувся до приватної лікарні за направленням свого сімейного лікаря
Зараз є дуже багато приватних закладів охорони здоров'я, які підписали договори з Національною службою здоров'я України і надають безоплатну медичну допомогу як на рівні первинної ланки, тобто педіатр, терапевт, сімейний лікар, так і на рівні високоспеціалізованої медичної допомоги.
На жаль, народні депутати прийняли законопроєкт, який обмежує взагалі фінансування у майбутньому лікарняного листа, і ця ситуація знаходиться в підвішеному стані. З впровадженням електронної системи охорони здоров'я та електронного лікарняного також не маю ніяких заперечень, щоб і приватні заклади охорони здоров'я, які є ліцензованими, надавали лікарняні. Але проблема полягає в тому, що є ризик, що лікарняні листи будуть надаватися, але не будуть оплачуватися. Це вже питання до Міністерства соціальної політики і Міністерства фінансів.
Фото: pexels.com
