Макс Кідрук – автор багатьох відомих книг та тревелогів, досвідчений мандрівник. Побував у 30 країнах, на різних континентах і островах. У тому числі і у найвіддаленішому куточку світу – острові Пасхи. Враженнями від своїх мандрівок письменник часто ділиться у власних романах, які вже стали бестселерами.
.jpg)
Про роман "Доки світло не згасне назавжди"
Це книга з доповненою реальністю. Там на корінці є невеликий значок телефону. І є безкоштовний мобільний додаток, котрий можна звантажити з App Store чи Google Play і який значно розширює історію. Книга є самодостатнім твором. Проте додаток створює купу можливостей створити щось екстра, додати глибини самій історії. Найбанальніше – це інтерактивна обкладинка. Для цього потрібно навести телефон із завантаженим додатком на обкладинку і вона оживає. Ще одна проста річ – це можливість вставити певні піктограми в тексті, які виводитимуть на фотографії тих місць, які є реальними. Крім того, додаток дозволяє постежити додаткові сюжетні гілки у книзі. Здебільшого у всіх творах сюжет лінійний. Навіть, якщо він і не хронологічний, то це однаково епізоди, які нанизані на одну нитку. А от додаток дає можливість створити сюжет у вигляді дерева. тобто це певні відгалуження, які ніби не впливають на основний стовбур, але додають глибини. Читач завертає в той чи інший поворот у додатку і читає історію, яка є боковим відгалуженням і значно краще розкриває героїв. Та найважливіше, що ми зробили в цьому додатку чат з персонажем. Цей персонаж перекочував з іншого роману "Не озирайся і мовчи". Книги не пов’язані між собою, проте в них є спільний персонаж. В чаті читач може сам запитати, що відбувається з персонажем і той не просто відповість, а скине відео, аудіо чи навіть зателефонує. З технічною точки зору це просто чат-бот. Очевидно, що я усе це можу відстежувати у месенджері і навіть увійти під своїм персонажем в цей діалог і відписувати від його імені. Насправді зараз ми боремося не за читачів, яких лишилося дуже мало, а ми боремося за людський час. Ти маєш дати щось екстра, щоб людина відірвалася від екрану, або принаймні підклала книжку під екран.
Про подорожню літературу
Тревелог, як жанр мертвий. Це не я його кидав, він просто вмер. Коли я починав подорожувати для людей з мого покоління такі слова як хостел, лоукостові авіалінії тоді були просто невідомими. Тоді було цікаво, що хтось може без мільйонних статків подорожувати світом. Зараз купа тревел-блогів. Відкритість світу, канали на кшталт National Geographic просто вбили тревелог як жанр. Цей жанр і без того має дуже вузькі межі. Це є форма блогу тільки трішки більш розширеного на папері. А поява нових більш доступних речей ще більше звузило значимість тревелогів. Тому відхід від них був логічним, природним і зовсім не болісним. Крім того, я ніколи не був великим фанатом тревелога. Я професійний читач і тому цей перехід від тревелогів до книг, які я сам люблю читати був дуже органічним.
Про серію книг "Нові темні віки"
Ця історія почала зароджуватися в моїй голові ще років п’ять тому. Першу книгу із серії, яка матиме підзаголовок «Колонія» я пишу вже третій рік поспіль. Ми плануємо її вихід на наступну весну. Є історичні романи. Це книги, які через долі простих людей зображують певні важливі події в минулому. Я хочу зробити щось подібне, але про майбутнє. Тобто історичний роман навпаки. Я хочу через долі простих людей максимально реалістично зобразити те, яким буде наш світ через сто-сто п’ятдесят років. Я перечитав багато книг про різноманітні галузі всього, що нас оточує для того, щоб у цій серії не було наївних і фантастичних технологій (телепорти, подорожі зі світловою швидкістю тощо). Моя мета – зробити все максимально реалістично. Звісно книга про майбутнє, отже я описуватиму технології, яких наразі не існує. Але я зроблю їх такими, якими вони реально будуть через 100-150 років. Щодо назви серії, то її песимізм я пояснюю так. Очевидно в майбутньому буде купа технологій, які значно покращать наше життя. Але так само буде багато не дуже хороших речей. Моя задача, як автора зробити книгу-попередження, яка б описала найгірший варіант розвитку і яка б застерігала від певних вчинків сьогодні. Є об’єктивна реальність. Це не остання пандемія. Вона буде ще не одна і це не через те, що я песиміст, а тому що я розумію, як вони виникають в результаті нашого поводження з природою, змішування видів, які так чи інакше спонукатимуть виникнення вірусів, які переходять від тварин до людей і спричинюватимуть нові пандемії. Це неминуче. Ми маємо зробити правильні висновки з цієї пандемії.
Як заохотити людей читати книжки?
Люди читають достатньо, аби я міг цим заробляти, але очевидно вони читають менше, ніж хотілося б. Тут повинен бути особистий приклад батьків. Жодна програма розвитку читання не змусить дитину читати, якщо цього не роблять її батьки. Мають бути взірці серед відомих людей. Тобто здебільшого читання асоціюється з очкариками. Має бути хтось, хто їздить на Феррарі і скаже: "Я досягнув цього, бо я читав". У нас цього немає. Має бути підтримка читання на державному рівні. Це підтримка програм для розвитку читання та підтримка бібліотек.
Фото: Макс Кідрук Район
