Чи досяг градус напруги в міжнародних відносинах критичної межі і йдеться вже про можливу гарячу фазу українсько-російської війни?
Було очевидно, що там, де Росія ще може бряскати зброю, там вона і пробує, як вони кажуть, на рівних говорити з США. Це насправді основна мета: сісти за один стіл переговорів і сказати, що "ми маємо право тут вирішувати, в Україні, навколо наших країн, а ви десь в іншому". Тобто це стара концепція розподілу світу. Звичайно, я думаю, ніхто вже Мюнхенської змови не допустить, тому що вся світова історія показує, що агресор, який толерується або не отримує відразу відсіч, він потім йде далі. Особливо режими авторитарні, диктаторські. Тут іншого не дано. Тому я вважаю, що, на жаль, зараз ще такої найбільш гострої фази не сталося, а у світі, дійсно, ситуація загальна загострюються, а також у нашому Чорноморському басейні. Тобто це не тільки Донецьк, Луганськ. І не тільки тільки Крим. Це більш широка історія. І ясно, що тут піднімаються ставки. Нам треба бути до цього готовими.
Байден подзвонив Путіну і запропонував далі продовжити спілкування зустріч у третій країні. Путін саме і домагається того, щоб його сприймали рівним на міжнародній арені, щоб з ним вели перемовини про переділ світу. Чи можна сказати, що в цій ситуації він також частково досяг того, чого хотів?
Ви бачите зараз оцінки в Росії: "перемога, нас почули, ми будемо рівними, ми будемо вирішувати з Україною, як захочемо". І, до речі, пішло навпаки подальше нагнітання ситуації. Насправді мене це не те, щоб здивувало, але все ж таки завжди передбачаєш дії Росії, але сподіваєшся, що, може, в цей раз вже не так. Але так. Як тільки позиція конструктивна, відразу Росія сприймає це як слабкість. І вже пішли заяви подальшого характеру. Тобто вже не просто обмежують суверенітет, а нахабно забороняють Україні щось робити. Просто скоро дихать заборонять. Тому я думаю не треба зараз робити швидкі висновки. Це тільки початок не простого процесу, результатом якого має врешті-решт стати те, що Росія буде зупинена. Інакше Україна не буде останньою країною, де Росія буде сповідувати свою неоімперську позицію. Тому я би закликав зараз європейські країни, країни НАТО бути уважними.
Я вважаю, що зараз важливою є розмова з прем’єр-міністром Японії, яка відбулася напередодні його візиту до Сполучених Штатів Америки. До речі, це буде перша зустріч з Джо Байденом безпосередньо, а не в онлайн-режимі. Я дуже сподіваюся на наших друзів-японців, що вони цю ситуацію також прояснять, бо США і Японія є членами Великої сімки, і вони чітко висловились, що Росія є стороною конфлікту. І Росія не має права вирішувати за суверенні права інших держав. Я сподіваюся ця позиція буде підтверджена. І якщо зараз піде нагнітання з боку Росії, має бути кардинально змінена реакція. Тому що якщо конструктивні кроки викличуть не конструктив, а нагнітання, американці відразу мають показати іншу стратегію.
Представник України при ООН Сергій Кислиця після розмови Байдена і Путіна вкотре висловився за залучення Сполучених Штатів до врегулювання на Донбасі, але саме цього якраз Росія не хоче. В якій формі може виражатися американська участь і чи готова Москва вести про це мову?
Це тільки заяви. Росія вже фактично зробила Сполучені Штати частиною цього процесу. Це продовження тієї двосторонньої лінії, яка була раніше. Це нормальна лінія. Єдине, що, очевидно, ми маємо бути в курсі ситуації, щоб дії наших партнерів і союзників узгоджувались. Але для Росії не існує іншого рішення по Донбасу, ніж її стара ідея, яким чином тримати Україну на контролі. Це всім зрозуміло. Але країни авторитарні можуть піти на жертви своїх людей, вони можуть залучати величезні ресурси, виймати із кишень своїх громадян на мілітаризацію. До цього, звісно, світ не готовий. Але я думаю, керівництво Росії дуже помиляєшся, що всі безхребетні, нерозумні, а вони такі єдині у світі грамотні. Я думаю, що рано чи пізно вони зрозуміють всю помилковість такого шляху. Світ змінився. Народи мають право жити вільно. Світ взаємопов'язаний. А якщо хтось хоче нав'язати своїм сусідам свою абсолютно нереалістичну модель розвитку, то цього не вдасться. В імперію українці більше ніколи не підуть.
Чи є відмінності підходах до ситуації в Україні між позиціями Вашингтона з одного боку та Парижа та Берліна з іншого? І чи зміняться вони у разі ще більш агресивної політики Росії?
Позиції, дійсно, змінюються. Вони залежать зокрема від дій агресора. Я не думаю, що вони будуть вони однаковими. Я думаю, що позиція Сполучених Штатів буде серйозно відрізнятися від позиції Франції чи Німеччини, особливо враховуючи те, що в цьому питанні уже внутрішній порядок денний вже фактично закритий у Штатах, Байден вже робить успішні внутрішні кроки, і він тепер може приділити увагу зовнішнім. А у Франції та Німеччині навпаки вибори будуть восени і навесні. Тому тут позиція США навіть важливіша на сьогоднішній день.
Архівне фото: VALERY SHARIFULIN/TASS
