Про що свідчить збільшення скарг
Дуже важко знайти людину, права якої ніколи не порушувалися б. Хоча наші соціологічні дослідження показують, що є велика кількість людей, які кажуть, що їхні права не порушувалися, але це швидше свідчить про те, що українці не знають про свої права, вони не ідентифікують це як проблему. Якщо і розуміють, то не знають куди звертатися. Звернення такої кількості людей до омбудсмена може свідчити про те, що жителі нашої країни почали усвідомлювати, що з ними відбуваються якісь порушення і тепер намагаються щось з цим зробити. Ми кожні два роки проводимо загальнонаціональне опитування "Як українці ставляться до прав людини". Наприкінці 2020 року відбулася третя хвиля цього опитування, де одним з питань, які ми досліджуємо, було "Чи намагається людина відстоювати свої права, якщо вони були порушені?". У нас стався дуже цікавий стрибок, бо у 2016 і в 2018 роках 60% людей відповіли негативно, а у 2020 році цей показник впав до 40%, інші ж 60% намагалися якось себе захистити. Це радикальна зміна балансу. Ситуація наклалася на рік ковіду, пандемії, карантину, але попри це люди стали активніше захищати свої права.
Читати далі: Лікар і пацієнт: адвокатка про те, що треба знати сторонам про свої права та обов’язки
Чи збільшилася кількість порушень прав людини через карантин
Під час соціологічних досліджень ми вивчаємо причини, чому люди не звертаються, коли їхні права порушували. Є різні причини: хтось каже, що не знає куди звертатися чи не має на це часу, інші — думають, що для цього потрібен адвокат, а значить і гроші, але більшість просто не вірить у те, що вони зможуть себе захистити. А ще це співпало зі зміною влади, можливо, велика частина населення повірила в нову владу. Тут важко сказати як вплинув сам карантин. Ймовірно, люди повірили новій владі, адже стара їх не захистила.
Треба додати, що правозахисні організації, правопросвітницькі компанії, громадські організації ведуть активну роботу, також підключається влада. Пам’ятаю, що попередній Мін’юст вів велику інформаційну кампанію "Я маю право". У нас в країні з’явилася безоплатна система правової допомоги, такі центри діють у всіх регіонах. Наші громадяни можуть отримати безкоштовну юридичну допомогу у кримінальних, цивільних та адміністративних справах. У наших дослідженнях ми бачимо, що кількість людей, які звертаються за такою допомогою, постійно збільшується. Наприклад, у 2016 році до адвокатів центрів надання безоплатної правової допомоги зверталися 5% опитаних, у 2018 році — 10%, у 2020 році — 12%. Кількість звернень збільшилася і тому, що поінформованість населення росте.
Яка ситуація на Сході України та в Криму
Ситуація там дуже складна. Україна не контролює ці території. Звичайно, не можна порівнювати їх з підконтрольним уряду території тому, що там, наприклад, у Криму застосовується російське законодавство, набагато менш демократичне, більш авторитарне, репресивне по відношенню до прав людини, різних обмежень. У ДНР та ЛНР ситуація ще страшніша. У Криму зараз перебуває більше сотні політичних в’язнів. У березні був заарештований позаштатний кореспондент Радіо Свобода Ярослав Єсипенко. Йому "шиють" незаконне зберігання зброї, але це абсурд. Кількість політичних в’язнів зростає. На жаль, за останні півтора роки нікого, крім Олега Сенцова, більше не звільнили. За цей час держава-окупант кинула за грати ще кілька десятків людей. Не кажучи вже про Донбас, де знаходиться кілька сотень заручників і військових у полоні. Сваволя, тортури — це найгірші порушення прав людини, які існують.
У світі немає країни, де б не порушувалися права людини. Але масштаб порушень повсюди різний. У нашій країні катастрофа з біженцями, бо ми недружні до них.
Ситуація з тортурами значно погіршилася, якщо казати про збройний конфлікт та окуповані території.
Про ситуацію у в’язницях
Наша організація вже багато років займається ситуацією незаконного насильства, тортурами і катуванням у місцях несвободи. Я можу сказати, що за останні 10 років ця проблема трохи розв’язалася, тобто кількість випадків жорстокого поводження зменшилася. На це вплинуло кілька факторів: у 2012 році у нас запрацював новий КПК, який значно розвантажив СІЗО, а ще зникла така підстава для визнання людини винною у суді — це явка з повинною. Раніше дуже часто застосовувалися катування з боку правоохоронних органів, щоб вибити явку з повинною. Тепер людина має про це заявити у суді, якщо цього немає, то не вважається доказом. Запрацював національний превентивний механізм — це ще один інструмент, який мають уповноважений омбудсмен з прав людини і громадські організації. Вони постійно роблять без попередження моніторингові візити до в’язниць, СІЗО, ізоляторів тимчасового утримання, психіатричних лікарень, до місць, де людина тримається під вартою й існує ризик неналежного поводження. Якщо адміністрація знає, що до них у будь-який момент можуть прийти зовнішні незалежні спостерігачі, які мають право спілкуватися з будь-ким, хто там утримується, вивчати всю документацію, то це також працює на превенцію, на запобігання різних явищ. Раніше катування не розслідували, бо система їх покривала.
Фото: facebook.com/tetiana.pechonchyk
