Чому між лікарями та пацієнтами виникають конфлікти?
"Останніми роками можна спостерігати підвищення правосвідомості пацієнтів. Сьогоднішній пацієнт вже не той, яким був 5-10 років тому. Більшість з них розуміють свої права і вимагають їхнього дотримання з боку лікарів. Проте, з того досвіду, лікарі, на жаль, не завжди знають права пацієнта, тому що такої спеціальної освіти в університеті не отримують. Також, що викликає ще більший жаль, лікарі не завжди знають й свої права", – розповіла Олена Бабич.
Вона зауважила, що з власного досвіду вивела чотири причини конфліктів між пацієнтами та лікарями: "Перша причина конфліктів – це незадоволення пацієнта отриманою медичною допомогою, лікуванням. Це незадоволення може бути суб’єктивним та об’єктивним: суб’єктивне має місце, коли пацієнт вважає, що щось зроблено не так, хоча об’єктивно все лікарем було зроблено нормально. Друга причина – це недотримання прав пацієнтів. Лікар не завжди знає всі права пацієнтів і може порушити якесь право і це призводить до конфлікту. Третя причина – це незадоволення пацієнта сервісом, який він отримує в лікувальному закладі. Тут в більшості мова йде про приватний сектор, коли медична допомога вартує чималих коштів. Тоді пацієнт розраховує, що окрім медичної допомоги він отримає сервіс на високому рівні. Й остання причина – це порушення лікарями принципів етики й деонтології. Пацієнт проходить лікування в одного лікаря і в якийсь момент вирішує отримати альтернативну думку. Він приходить до іншого лікаря та іноді такий лікар, не знаючи всієї картини, одразу каже пацієнту, що все робили не так, операцію провели неправильно і в пацієнта в 90 % випадків виникає конфлікт з попереднім лікувальним закладом. Хоча не завжди ця інформація є об’єктивною".
"Коли пацієнту хтось говорить, що пролікували не так, я раджу отримати ще декілька думок. Іноді отакі кинуті фрази призводять до того, що пацієнт налаштовується на те, що щось зробили не так, витрачає дуже багато коштів, часу на відстоювання правди, а в кінці-кінців її немає, тому що там все було нормально", – наголосила правничка.
Довіра пацієнта до лікаря: юридичне чи моральне питання?
Довіра, як зауважила Бабич, є абсолютно етичною, а не юридичною площиною: "Вона ніде в законодавстві не закріплена. Пацієнт має довіряти лікаря і має право обирати його. Й, на мою думку, відповідальність у виборі лікаря (якщо не говорити про COVID) лежить саме на пацієнтові. Якщо він не довіряє лікарю, то краще змінити його і піти до іншого".
"Процедура фіксації відносин лікар-пацієнт є єдиною. Коли пацієнт перебуває в лікувальному закладі чи реанімації, фіксація того, що відбувається, проводиться лікарем та медичним персоналом шляхом відповідних записів в медичну карту пацієнта. Це процес, в який ані пацієнт, ані його родичі чи законні представники не можуть втручатися. За загальним правилом, вся надана медична допомога фіксується в медичній документації", – пояснила адвокатка.
Відтак, коли є конфлікт чи проведення судового розслідування в рамках кримінального провадження, досліджується медична документація, медична карта, яку заповнюють лікарі і медичний персонал.
Як працюють сімейні лікарі?
"В нас пройшла реформа сфери охорони здоров’я, відповідно до якої первинну медичну допомогу мають надавати сімейні лікарі, з якими укладається декларація. В них немає обов’язку огляду чи приїзду до пацієнта. Пацієнт або приїжджає на амбулаторний прийом, або в телефонному режимі його спостерігає лікар", – пояснила Олена Бабич.
Вона наголосила, що сімейний лікар – це не швидка чи екстрена медична допомога: "Він спостерігає, наприклад, якщо говорити про COVID. Пацієнт надає детальну інформацію про стан, температуру, сатурацію та інші речі і лікар з тої інформації, яку отримав, може визначити, чи потрібне лікування чи екстрена медична допомога".
Яка різниця між договором про надання медичних послуг та згодою на лікування?
"Згода є обов’язковим медичним документом, тому що законодавство визначає, що лікування, медична діагностика можливі лише після надання на це згоди пацієнта. До 2012 року не було форми згоди, а на сьогодні є затверджена форма 103-О. Лікар обов’язково перед початком лікування повинен надати інформацію та отримати згоду пацієнта на лікування, яку він фіксує шляхом проставлення підпису в цій згоді", – пояснила Олена Бабич.
Говорячи про договір про надання медичних послуг, то, за словами правнички, він не є обов’язковим: "Проте більшість приватних лікувальних закладів, які, на відміну від комунальних, будують більш юридично грамотні стосунки, роблять договори. Але якщо ви приходите в лікувальний заклад і вам не пропонують такий договір, тут немає нічого страшного. Проте згода має бути обов’язково".
"Єдиний випадок, коли згоди не потрібно – це коли людина перебуває в непритомному стані, стані, який загрожує життю та здоров'ю. В такому випадку лікарі не зобов'язані брати згоду пацієнта чи його родичів", – підкреслила Бабич.
Де має перебувати медична карта пацієнта?
Адвокатка розповіла, що за загальним правилом медична карта пацієнта зберігається в лікувальному закладі: "Якщо медична карта на руках в пацієнта – це порушення і я закликаю лікарів не робити цього. Карта є підтвердженням правильності та повноти надання медичної допомоги. Якщо вона в пацієнта, лікар і заклад потім не доведуть, що вони взагалі лікували пацієнта".
"Проте, якщо призначене те чи інше лікування, безумовно все має бути зафіксовано в медичній карті", –наголосила правничка.
Також за загальним правилом медична карта має бути паперова: "Ніхто не забороняв вести й електронну медичну карту, але при потребі така карта повинна бути роздрукована. Єдине виключення -– якщо сімейний лікар уклав договір з Національною службою здоров'я. В такому випадку він не зобов’язаний вести карту амбулаторного хворого 25-О в паперовому вигляді. Він одразу вносить в електронну систему до реєстру медичних записів інформацію".
"Якщо ж пацієнт хоче отримати іншу консультацію, він може попросити виписку з медичної карти, в якій лікувальний заклад повністю розписує, яке було лікування, яким чином що зроблено. Якщо це сімейний лікар, він робить виписку з системи і з таким документом пацієнт може йти в інше місце. Там достатньо інформації, щоб отримати поради у іншого лікаря", – підсумувала Олена Бабич.
Фото: pixabay