Про те, чи спроможна Росія на повномасштабний наступ на Україну
У Росії немає необхідного ресурсу. Те, що вона брязкає зброєю, не є ніяким секретом, але зрозуміло, що в нас сьомий рік війна і Росія виснажується санкціями. Санкції їм болять. Якщо порівнювати із США, то ВВП Росії в 14 разів менше і зрозуміло, що видатки на зброю, утримання армії є шаленими і не помірними для РФ.
Однак загроза є, вона очевидна і наші партнери із США, Великобританії та НАТО сьогодні в постійному діалозі з президентом Зеленським та Міністерством оборони. Вони підтверджують, що рівень загрози підвищується. Росія ставить на ескалацію і від нас усіх разом, світової спільноти залежить як Росія буде поводити себе далі. Якщо вона побачить супротив США, Великобританії, Канади, Німеччини, Франції, який буде реальним, Росія наступати не буде.
Наші війська в повній бойовій готовності. Командувач Збройних сил нещодавно доповідав з парламентської трибуни і доповів, що ми готові. Військо робить свою справу, дипломати – свою, президент Зеленський – свою. А ми, як політики, маємо робити свою справу: аби наша армія була нагодована, одягнена, соціально захищена та вмотивована.
Про посилення безпеки через ліквідацію військкоматів та утворення територіальних центрів комплектації
Законопроєкт 3553 дає створення єдиного державного реєстру й дозволяє за лічені дні мобілізувати дуже велику кількість резервістів. Тобто йдеться про людей навчених, які тримали в руках зброю, які вже укладали контракти і готові укласти їх знову. Саме тому цей законопроєкт був проголосований та знайшов 226 голосів в парламенті.
Про позицію ЄС щодо Росії та російської агресії
Позиція ЄС була озвучена, коли пан Шарль Мішель відвідував Україну і сказав: "Ми з вами". Емоційні акценти зайві, окрім, звісно, питання побудови "Північного потоку-2", на якому так наполягає Ангела Меркель і Німеччина зокрема. Я дуже сподіваюся, що все таки раціо переважить і ми не побачимо побудованого "Північного потоку-2". Однак такий ризик є і Німеччина буде нести відповідальність за все, що буде відбуватися опісля.
Про денонсацію Харківських угод
Нам потрібно дивитися на стратегію деокупації Криму. В нас вона є, РНБО її розглянули, ми вже маємо створення Кримської платформи, пропрацьовані низки кроків. Треба дивитися, як можлива денонсація лягатиме в канву цієї стратегії. Якщо ми говоримо лише про символічність та політичність таких рішень, то я проти. Якщо ми говоримо, що юридично бачимо ефект від денонсації, тоді так, давайте голосувати. Чи притягнемо ми Росію за порушення Харківських угод, які вона сама денонсувала в 2014 році? Якщо так, то треба продовжувати, ні – треба денонсовувати.
Фото: LB.ua
