Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Паритетні, партнерські, дружньо-творчі відносини, які важко зіпсувати
Дмитро Захарченко: Спочатку ти пробуєш музичну індустрію в усіх її проявах і лише потім наважуєшся на сольний проєкт. Саме так сталося зі співаком, саундпродюсером, музикантом Андрієм Мазепою. Просто зараз він з нами у студії. Сьогодні відбувається реліз проєкту Mazepa Live in Studio. Що це таке?
Андрій Мазепа: Мазепа – це я, це моє прізвище, воно справжнє, не підробне. Що стосується музики, то я теж намагався зробити так, щоб вона була справжньою, непідробною. І моєю. Зараз коректніше казати нашою, тому що все одно ця музика народилася в таких творчих колабораціях з серйозними дуже музикантами, які по сумісництву мої друзі. Чи навпаки – мої друзі, які по сумісництву хороші музиканти. І коли ми почали слухати матеріал, дивитися на нього, то зрозуміли, що разом в лайві ми зможемо зробити щось хороше. Я дуже сподіваюся, що нам це вдалося. І на даний момент ми маємо альбом з семи пісень. Ми зняли на це відео. Режисером став Віктор Придувалов. Він так само погодився, будучи моїм другом і по сумісництву найкрутішим режисером України. Він погодився зняти цей фільм, бо по суті це вийшов фільм із семи пісень, які вже доступні на всіх цифрових платформах.
Дмитро Захарченко: Як прийшло усвідомлення того, що тобі потрібен сольний проєкт? Ти ж і артист, і продюсер, і саундпродюсер. Не боїшся, що можна від цього вигоріти?
Андрій Мазепа: В амплуа артиста я вже не вперше, скажімо так. Навіть в одному з моїх дипломів написано "артист". Тобто це не зовсім новий і невідомий шлях. Я працював як продюсер, як саундпродюсер, багато років. Ці процеси стали для мене зрозумілі більшою мірою. Те, що стосується артистизму і власного матеріалу, то пісні я теж давно пишу.
Дмитро Захарченко: Я говорив більше про якісь твої власні амбіції. Коли ти сидиш і пишеш п’ять-десять років музику для когось. А потім та людина виходить і отримує увагу слухачів. А ти сидиш такий, слухай, ну це ж я зробив.
Андрій Мазепа: Ні, такого не було. Розчарування точно нема. Це шлях, якби не він, я б не отримав того досвіду. Що стосується музики, то в ній чітко чути мої власне творчі амбіції. Тому, що вони непідробні. В мене є теорія, така думка, таке спостереження, що культурна перебудова в Україні лише зараз настала. І амбіція всіх моїх справ, в тому числі й музики власне в тому, щоб допомогти процесу оцієї культурної перебудови. А оскільки роботи дуже-дуже багато і не тільки в мене, а й в усіх, то вигорати на такому мікроскопічному етапі точно ще не час.
Дмитро Захарченко: У складі гурту Mazepa вам вдалося зібрати досвідчених музикантів – барабанщик Green Grey Володимир Костик, екс-гітарист “Бумбоксу” Андрій Муха Самойло. Як вдалося?
Андрій Мазепа: Я вважаю, що дружба – це спільні інтереси. Наприклад, Вову Костика, барабанщика Green Grey, ми з ним з самого народження разом, ми з Тернополя. Я свої перші кроки в музиці зробив завдяки йому. Я барабанні палички вперше взяв до рук у нього вдома, постукав, мене так вперло, що я подумав, що всьо, я дальше – музика. Хоча до того був спорт, були свої якісь думки. І ми з того часу разом, ми не розлучались ніколи, купа в нас проектів була, купа різних груп. Я працював саундпродюсером Green Grey і розумів, що туди треба хорошого толкового барабанщика. Кращих на той момент в Україні я не бачив. І запропонував свого друга, який по сумісництву і найкращий барабанщик. Суб’єктивно це чи об’єктивно хай слухачі судять. Що стосується Андрія Самойла, ми з ним познайомилися в роботі. Коли я працював звукорежисером Палацу "Україна", в мене там була своя студія звукозапису, він до мене прийшов зі своїм проєктом "Радіола". Вони вже на знімали там кліпів в Британії, всюди, вони прийшли до мене для того, щоб співпрацювати як із саундпродюсером. Нічого з цього проєкту не получилось, але дружба зав’язалася. І от, власне, коли я сформував плейлист, я думав, хто має бути гітаристом. Як на мене, найкращим акомпаніатором в Україні, ми чуємо по “Тартаку”, по “Бумбоксу”, ми звикли до цих гітарних фірмових рифів. І я оцінив музичність Андрія. Я захотів, щоб він був у моїй музиці.
Дмитро Захарченко: Ти знаєш, кажуть, що не можна працювати з рідними, близькими, родичами, бо потім завжди виникає якийсь конфлікт. Ну, гроші ділити, ще щось. І це завжди такий ризиковий шлях. Ти як до цього ставишся?
Андрій Мазепа: Погоджуюся з цим. Єдине, що тут можна трішки перефразувати – не можна наймати на роботу друзів. Я вже на цьому обпікся. Був такий досвід. А от працювати можна. В нас паритетні, партнерські, дружньо-творчі відносини, які важко зіпсувати. Нам немає за що ображатися один на одного. Це така запорука успіху. Я цим сильно парюсь.
Дмитро Захарченко: Скажи, як правильно Mazepa чи Андрій Мазепа?
Андрій Мазепа: Я думаю, що Mazepa. Ми коли ще в 2009 році, коли відкривав першу студію, ми їй придумували всілякі назви, типу там Централ, але усе рівно, всі хто приходили, усе рівно казали, що йдуть до Мазепи в студію. Мені ніколи не треба було придумувати псевдонімів і брендів. Ось і все. Підписано всюди Mazepa.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Цікаво було зрозуміти, що ж за фрукт такий Придувалов
Дмитро Захарченко: Режисером відео Mazepa Live in Studio став легендарний Віктор Придувалов, який зняв сотні відео кліпів українських артистів – ТНМК, Скрябін, ОЕ, ДахаБраха та інші. А як відбулося ваше з ним знайомство?
Андрій Мазепа: Знайомство моє з ним відбулося в 2018 році, в грудні. Є така організатор, менеджер шоу-бізнесу, така відома в Україні Катя Судоргіна. І вона кожного року робить такі вечірки, де збирає тусовку музичну, це такий передноворічний корпоратив. І ось там у нас зав’язалася розмова, де Придувалов в таких широких формах почав розказувати, що відбувається з шоу-бізнесом. Правдиві, але не дуже приємні речі, ось так можна сказати. Я послухав це все і кажу, чого ж ти мені все це говориш, я тут до чого, ти мене звинувачуєш в цих всіх штуках, що ж я такого зробив? А він відповів, що ви всі однакові, ви всі говорите і нічого не робите. Я кажу "стоп, давай я приїду до тебе в офіс і ми цю розмову перетворимо в предметну". Він погодився. Я на другий день вже у нього в офісі з Андрієм Яценком, всі його знають як Дизеля з групи Green Grey. В нас тоді з ним був такий хіп-хоп проєкт The Z. Ми показали Придувалому музику і почали радитися, що робити з цим. В одній з композицій Придувалов відчув, що зйомка дебютного кліпу хіп-хоп гурту має відбуватися в Берліні. Ми з цим погодилися. Мені цікаво було зрозуміти, що ж за фрукт Придувалов такий. І ми поїхали в Берлін і зняли навіть не один, а два кліпи таких хороших. І це стало підтвердженням того, що ми можемо співпрацювати. Потім пішли інші проєкти. Мова йде, наприклад, про Bloom Twins, є такий гурт. Це українки, які переїхали до Британії давно і вже там досягли великих успіхів. Я працював у них як аранжувальник, як саундпродюсер, і вже разом із Придуваловим ми як продюсери працювали над продуктом для цього колективу. Що теж зблизило свого роду. А потім, коли він послухав матеріал Mazepa, почалося дружнє обговорення, що з того можна зробити. Спочатку ми хотіли зняти кліп. Кліпи ще будуть обов’язково і скоро. Але якось в діалозі з ним я озвучив ідею, яка народилася у нас ще в студії з моїм партнером Остапом. Подумали, що лайв-концерт буде найбільш інформативною формою. Інша справа, як зняти його тепер, бо у 2020-му році всі, кому не лінь, зняли ці лайв-концерти. Якщо в мене грає найкращий барабанщик в Україні, найкращий гітарист, то чому відео має знімати хтось не найкращий. Ми поговорили з Придуваловим і досить швидко знайшли точки дотику. Я привідкрию завісу – спочатку відбувається такий польот – він каже "мені потрібно 6 операторів мінімум". Ми почали думати, де і як це робити. Все було так, як він сказав – 6 камер, 5 операторів, зняли ми це все в студії “Укркінохроніки”. Це студія документальних фільмів, там у мене знаходиться студія звукозапису. Там є зали дуже хороші, дуже зручно. І, власне, зйомка відбулася там. Фішкою основною було те, що наголос був на звук. Тому що те, що ми грали, було в реальному часі, ми не накладали звук, бо це лайв. Тобто ми задокументували на відео те, що ми грали вживу. В цьому і була суть проєкту. Все дуже плавно вийшло. Відразу після зйомок, коли ми ще не бачили відео, вже було відчуття, що все вдалося.
Стиль — це непродуктивна надбудова над музикою, яка ні про що не говорить
Дмитро Захарченко: В якому жанрі грає гурт Mazepa?
Андрій Мазепа: Ми знайшли об’єднуючий фактор, з яким відразу ж усі погодилися. І більше не обговорювали. Ми всі визначили, що стиль, в якому ми працюємо, називається "українське бароко". Це з відсилкою до Мазепи-старшого. Коли я пишу музику, я не задумуюся над стилістикою, я завжди думаю, що артист хоче сказати, коли я пишу для когось, або що я хочу сказати, коли я пишу для себе. І тому стиль, як на мене, це така непродуктивна надбудова над музикою, яка ні про що не говорить. Муха вважає, що це хіп-хоп. А я, який тільки що закінчив з хіп-хоп проєктом, думаю, ну, який же це хіп-хоп, це щось інакше. Айтюнс визначив нас як рок-колектив. "Українське бароко" і цим все сказано. Якщо це нова формація, хай буде і новий стиль музики.
Дмитро Захарченко: Проєкт, який ми сьогодні презентуємо, це лише частина всієї історії, це лише 7 пісень з майбутнього студійного альбому, який має назву "КSSR".
Андрій Мазепа: "КSSR" спеціально співзвучний з інакшою абревіатурою, а насправді це абревіатура з приспіву однієї з пісень – "кожен сам собі рішає" — якщо розшифрувати цю абревіатуру. "Запам’ятай чисто, що якщо бажаєш зла комусь, ти сам зловмисник", — один з меседжів пісні. І якось ця абревіатура стала головною в альбомі.
Дмитро Захарченко: Так коли буде альбом?
Андрій Мазепа: Я думаю, що літом люди вже почують повну версію альбому. Там буде більше композицій, деякі з них вже записані. Хто слідкує за нашими мережами, бачать, що там з’являються шматочки нових пісень. Взагалі я хочу, щоб в альбомі було 12 пісень, 2 з яких інструментальні. І ще пару кліпів вийде. Теж з Віктором Придуваловим робитимемо. От навіть сьогодні вночі ми їдемо з Віктором Придуваловим і з фотографом, оператором Оленою Божко, в місто, з якого я родом. В Тернопіль, і будемо вивчати на предмет локацій для кліпу на пісню, яку ми сьогодні в ефірі чули, але я не казатиму яку.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь