"Щастя, це – суб’єктивне благополуччя", – вважає експерт. Саме відчуття щастя досліджується недавно – з 630-х років ХХ-го століття. На сьогодні можна сказати, зазначає Іван Данилюк, що людина може бути щасливою, відчуваючи суб’єктивні емоції. "Ще можемо говорити про евдемоністичне розуміння щастя – коли людина залучена до певного процесу. Якщо вона робить те, що їй подобається, вона обов’язково буде щасливою. Тому, кожна людина, може, і є щасливою, коли вона займається своєю справою. За Сковородою, це називається "сродная" діяльність".
За рейтингом щастя лідирують скандинавські країни найщасливіші, це можна пояснити вивченням культурного синдрому – індивідуалізм і колективізм. "Ті країни, які займають найвищі позиції рейтингу, вони є індивідуаліськими і для мешканців цих країн притаманний інтернальний локус-контроль. А для країн де більше сонця, Сходу можливо, це – колективізм, де панує екстернальний локус-контроль. Інтернальний локус- контроль, це коли людина є відповідальною за все, що відбувається в її житті, вона не приписує успіхи чи негаразди зовнішнім чинникам. І коли людина відчуває, що вона це може зробити і робить це з власної волі, і досягає певного успіху, вона буде більш щасливішою, ніж, наприклад, коли це "звалилося з небес", або виграла в лотерею". Історія культур і країн, в яких живуть люди, мають значення для щастя та задоволеності життям. І країни Скандинавії – яскравий тому приклад, каже доктор наук.
Посткомуністичні країни, до яких належить і Україна мають нижчій рівень щастя, аніж інші країни зі схожими характеристиками та рівнем економічного розвитку. "Це відбувається тому, що українці не відчувають, що саме від них все залежить у їхньому житті. Вони не можуть самостійно вибирати і контролювати своє життя. Навіть, якщо ми візьмемо країни Латинської Америки, вони мають вищі показники щастя, аніж країни з еквівалентним рівнем економічного розвитку", – зазначає Іван Данилюк. Але не все так погано. Українці змінюються, каже експерт. "Якщо порівнювати початок 90-х минулого століття і сьогодення, то рівень щастя зростає. Дослідження, які проводить і факультет психології, і Інститут Психології, засвідчують, що в українців зростає цей рівень, незважаючи, що в нас переважає екстернальний локус-контроль".
Він називає цікавим те, що старші люди мають вищий рівень задоволеності життям та менший негативний афект. "Це я би пояснив кращою здатністю людей старшого віку структурувати своє життя, можливо це пов’язано з віковими змінами в фізіології та морфології мозку. Також, хочу зауважити, що щастя на 50% залежить від біологічних засад, генетики – якщо людина здорова, то вона буде більш щасливою, 10% я би приділив зовнішнім умовам, і 40% - власні вольові зусилля. Це – дуже важливо, коли людина відчуває, що від неї щось залежить і вона може це змінити, вона буде більш щасливою".
Інколи людині важко зрозуміти, для чого вона прийшла у цей світ. Але, інколи внутрішній голос їй підказує: "Я займаюся тією справою, до якої в мене лежить душа". Також рівень щастя залежить від культур світу. "Люди розподілені по широкому спектру рівня щастя, хоча більшість людей світу, все ж таки, вважає себе щасливими. Загалом, щасливих людей більше, ніж не щасливих", – зауважує експерт.
У рейтингу щасливих країн держави групи G 7 з’являються з 13-го місця. Економічне забезпечення не завжди дають відчуття щастя, каже професор: "Східні культури, якщо брати чесноти або цінності, то цінність грошей у них не на першому місці. Тому, буває так, що людина без грошей може бути більш щасливою, аніж людина в Західному світі з грошима. Але щастя має очевидний зв'язок з рівнем матеріального добробуту. Заможні люди кажуть, що вони щасливіші за бідніших, багатші країни мають вищий середній рівень щастя. У країнах, які пережили стійке економічне зростання, спостерігається зростання рівня щастя. В Україні рівень щастя і далі буде підвищуватися".
Фото: з відкритих джерел