Я постійно розповідав про те, що мені болить
Дмитро Захарченко: Приводом для нашої розмови стала презентація синглу "Станемо морем". Про неї трохи згодом. А зараз розпочну з твоєї просто неймовірної продуктивності. Минуло лише три місяці 2021-го року, а ти вже оприлюднив три роботи. Є відчуття, що ти сильно вирішив взятися за селфбрендинг.
Рома Майк: Саме так. Я вирішив, що якщо бути продуктивним, то тоді можна чогось досягнути. Якийсь ключ всього, що відбувається в моєму житті, через роботу. Тобто я розумію, що відбуваються зміни, коли я працюю. І коли це бачать навколо, це мене ще більше стимулює займатися музикою.
Дмитро Захарченко: А в чому була причина, що ти вирішив за це взятися.
Рома Майк: Я завжди хотів сольний альбом. І я зараз хочу це втілити і хочу аби цей альбом послухали якомога більше людей.
Дмитро Захарченко: Я так розумію, ми чекатимемо на нього восени?
Рома Майк: Так, це буде восени, там буде багато робіт, різна стилістика. Буде блюзовий настрій, лаунжовий настрій.
Дмитро Захарченко: Про альбом ще поговоримо згодом, обов’язково повернемося. А я невипадково почав з того, що ти фігуруєш у гурті "Ешелон". Ти продовжуєш зараз поєднувати цю роботу з уже сольною творчістю? Чи ти усе ж таки ставиш акцент на те, щоб робити самому і вже просувати себе?
Рома Майк: У нас є багато не випущеного матеріалу в ключі гурту, але ми хочемо його випускати уже як виконавці, які фітують один з одним. Тобто це буде Рома Майк і Воха. А так вирішили тому, що, коли ми робили концепт "ешелонівського" альбому, ми знаходилися в одній кімнаті і робили все разом. А зараз Воха живе в Штатах. І порізну стараємося теж співпрацювати, але ми знаходимося у різних локаціях. Але співпраця продовжуватиметься, буде багато пісень в цьому році. Спільних з Вохою та іншими виконавцями.
Дмитро Захарченко: Коли ти починав займатися музикою, репом, ти якось визначав напрям у якому ти далі рухатимешся? Реп теж різним буває, та й хіп-хоп.
Рома Майк: Моя форма в репі почалась з якоїсь такої лірики. Я постійно розповідав про те, що мене не влаштовує, що мені болить, підбирав про це метафори. І якось все це узагальнювалося таким настроєм трішки сумним. Потім я вже повеселішав, форма змінилась, стилістика теж. З’явився якийсь треп. Я почав змішувати треп, тріл в треках. Потім почав робити лаунж. Коли мені почало подобатися щось співоче, я почав співати. І от у мене є трек "Босоніж", я там в більшості співаю. І в мене також будуть треки схожі на "Босоніж".
Дмитро Захарченко: А цей альбом по наповненню яким буде?
Рома Майк: Я буду міксувати різні настрої. І я хочу якраз ввести настрій цей через альбом. Тобто в кожному треці різний настрій. І це переходить з треку в трек, міняється настрій. Але це концептуальний альбом. Можливо, буде навіть два альбоми в цьому році. Тобто, один спільний з Вохою, а один сольний.
Дмитро Захарченко: Зрозумів. Перейдемо до пісні "Станемо морем". Твоя цитата: "Море – загадкове, глибоке, всіх манить та ніхто його так і не пізнав повністю. Кохання має ту ж загадку, що й море, та не кожному вдається його відчути". Ти відчув?
Рома Майк: Так. Я покохав. Мене любить моя дружина, а я люблю мою дружину. Це наша спільна з нею робота. Тобто кліп відзнятий повністю нею. Вона знімала кліп, коли ми відпочивали на морі. Спочатку влітку, потім взимку. В Одесі. Вирішили зробити кліп. І те, що зараз є, мені дуже подобається, імпонує, перегукується з піснею.
Дмитро Захарченко: Цікава взагалі історія у вас з дружиною, тому що ви з нею працюєте. Таке теж не часто зустрінете.
Рома Майк: Вона мій менеджер, веде мої справи. Як я росту, як мене слухають — це все її заслуга.
Дмитро Захарченко: Це вам допомагає чи заважає?
Рома Майк: Це нам допомагає, тому що ми знаходимося в одному креативному просторі. Конфлікти ми намагаємося адекватно розуміти, не піддаватися якимось емоційним стресам, стараємося разом впоратися, так легше аніж нарізно.
Дмитро Захарченко: Добре, перейдемо до самого синглу. Пісня написана за годину, правда?
Рома Майк: Так, це був потік настрою. Я зараз захоплююся тим, що підбираю різні звучки, інтершуми. Тобто, я там звучки чайок вирізаю, додаю свої треки. У мене вже якось воно навіть стало звичкою. Я люблю, коли в треці щось відбувається – там чайки, там звук хвиль. І він наповнений такими звуками. Я сам все підбирав, сам робив саунд-дизайн. Зведенням займався мій друг і побратим Ярослав Суходольський. Я з ним вже працюю більше десяти років. Майже всі мої роботи зведені ним. Саму пісню написав за годину, а записував трек дванадцять годин. Без зупину, я хотів видавити якийсь результат. Славік мене штурмував. В мене на студійці вже нерви здавали, а він каже, давай, продовжуємо! А я потім питаю в нього, Славік, коли т будеш зводити? А він каже, що трек вже зведений, лишився мастерінг. Це вперше такий досвід, що я на славу попрацював, а от не розумів навіщо стільки спроб, а потім я зрозумів чому. Мабуть Ярослав не хотів там щось видозмінювати, щоб це було в натуральному вигляді, в натуральному звучанні. І сам вирішив кайфонути від процесу, як він мене записує.
Я хочу, щоб наша музика була доступною навіть в брудній формі
Дмитро Захарченко: Хочеться поговорити про саме написання пісень, про те, як пісня пишеться тобою, як складається текст. Як ти ставишся до ненормативної лексики в текстах реперів, твоя позиція?
Рома Майк: Моя позиція така, що якщо музика веде в написанні тексту нецензурну лексику, це абсолютно нормально, не треба цуратися цього. Я раніше займався чисткою треків від матюків, замінював іншими словами. До речі, в альбомі "Ешелону" "Колишні люди" є кілька пісень, де мат замінено, тому що дуже брудно було написано, дуже багато мату. І вирішили все ж таки деякі слова позамінювати, щоб було якось слухабельніше.
Дмитро Захарченко: Дійсно, тут же питання у тому, яка аудиторія тебе слухатиме. Ті ж радіостанції не візьмуть в ротацію пісню з нецензурною лексикою, тому і аудиторія менша буде…
Рома Майк: Наприклад, в американській музиці чи західній, яка є популярною, вони цим не заморочуються, не думають, вульгарно чи невульгарно звучить пісня, для них це емоція. Навіть якщо емоція якась брудна чи вульгарна, то це нормально, молодь це розуміє. Тобто вони говорять з молоддю доступною мовою. Так само я хочу, щоб наша музика була доступною навіть в брудній формі.
Дмитро Захарченко: Так, але єдиний момент, якщо ми говоритимемо про захід і про нас, то це просто трохи довша культура.
Рома Майк: Так, це до нас прийде ще, але пізніше. Я от стараюся робити треки, які будуть звучати на радіо, бо в мене є ціль, щоб вони звучали на радіо, щоб охоплювали ширшу аудиторію. А також, окремо робитиму треки, які слухатиме певне коло людей, які люблять там нецензурну лексику, тобто в такому вигляді, в якому трек і буде написаний.
Я намагаюся розвиватися у різних галузях
Дмитро Захарченко: Я колись бачив, що ти говорив про любов до себе. Перед цим альбомом сталося твоє перевідкриття чи осмислення себе інакше? Що було?
Рома Майк: Я переїхав до Києва. Я сам з Волинської області, з Володимир-Волинського. До речі, Morphom, привіт, ти з Ковеля, ми земляки. Насправді це дуже кльово зустрічати людей, які з моєї області. Є щось спільне у звучанні. Тобто, я з Володимира-Волинського, з Волинської області, звідти взявся мій колорит, який йде в мою музику. Тобто моя вимова, моє звучання, це те, де я прожив більшу частину свого життя. Я надихався тим, що я йшов за місто і дивися на захід сонця. Я переїхав до Києва, у мене змінився настрій, повністю помінялося життя, ставлення до себе, ставлення до речей, до того, як я вдягаюся, як я почуваюся всередині.
Дмитро Захарченко: Думаєш, це вплив міста?
Рома Майк: Мабуть, була якась мрія потрапити у велике місто і почати нове життя. Мати всі інструменти, щоб розвиватись. Зараз у мене це все є і я стараюсь максимально більше зрозуміти себе. Тобто, я почав себе любити і почав себе розуміти в якомусь плані – що мені писати, як мені міняти поганий настрій. В мене з’явилися такі штуки, які допомагають бути веселим в якісь скрутні часи.
Дмитро Захарченко: А як давно ти переїхав до Києва?
Рома Майк: Це був вересень позаминулого року.
Дмитро Захарченко: Хтось зараз послухає і скаже, що, вау, він, мабуть, якісь мільйони заробляє, може собі дозволити переїхати з маленького міста в столицю. І це все дуже просто та легко, а я не можу наважитися… Що стало для тебе поштовхом?
Рома Майк: Я назбирав гроші, для того, щоб розпочати нове життя. Я почав займатися більше комп’ютерною роботою, почав робити сайти. І в мене з’явився ресурс для того, щоб змінитися, щоб поїхати в інше місто.
Дмитро Захарченко: Ти працюєш у галузі ІТ?
Рома Майк: Частково. Я маю багато різної роботи, я намагаюся розвиватися у різних галузях, не обмежуюся однією.
Дмитро Захарченко: Ти є тією людиною, яку називають фрілансером?
Рома Майк: Хай буде, прикольно. В житті я багато різних робіт побачив і мені було цікаво, як там відбувається процес на різних роботах. Я і ягоди розвантажував, що тільки не робив. Було бажання заробити дуже багато грошей і з’явилася можливість заробляти від тоннажу розвантаженого, а не від фіксованого платежу. Я пам’ятаю, що в мене було два вихідних за місяць. Я працював днями і ночами, я знав, що, як мені казали – " в тебе підспускають колеса, йди додому проспись". Але я продовжував працювати. І зараз пам’ятаю той свій заробіток. На той час я заробив 14700 за місяць. І я зрозумів, що можна працювати і заробляти інші гроші, а не фіксовану плату.
Дмитро Захарченко: Але тоді не залишається часу для музики.
Рома Майк: В мене зараз все з цим органічно і кльово. Тобто, коли я хочу займатися займатися музикою, я займаюся музикою. Я розумію, що якщо я себе обмежуватиму у музиці тому, що вона не приносить зараз ніяких грошей, а лише емоції, то я її взагалі не робитиму. Тому я вирішив, що однаково приділятиму час музиці й роботі. Просто я робитиму роботу інтенсивніше, а займатися музикою вільніше.
Дмитро Захарченко: Це прямо тайм-менеджмент, десь вивчав?
Рома Майк: Ні, не вивчав, але зараз займаюся цим.
Я просочуюся у різні прошарки музичної індустрії
Дмитро Захарченко: Хочу ще повернутися до твоїх текстів. Ти в них людей занурюєш в якісь роздуми, розбираєш конфлікти. Це по моєму відчуттю, я зараз кажу, як слухач. Глибоко, загалом, копаєш. Але ж зараз уже час трохи інший, час "Тік-току", коли людина стрибає під музику і відкриває рот, і всі у захваті.
Рома Майк: Знаю, про що ти. От в мене є треки, які беруть звучанням, а не текстовою складовою. Навіть є тек "Невпізнане лице", це щось середнє. Це і звучання, яке прокачує людей, їм подобається така ритміка. І при тому всьому я розповідаю про те, що мені було некомфортно в школі серед своїх однокласників, які сини-дочки підприємців, відповідно в них там заможне життя, вони всі гарно вдягнуті, а я через якісь причин потрапив у "А" клас . Я був із середньої сім’ї й відповідно відрізнявся. І я про це вирішив написати трек уже будучи дорослим. У мене все є, але емоція лишилася, тому я вирішив це виписати. Я беру якісь форми, які підійдуть під когось, будуть імпонувати. Я навіть розповім, про що кліп "Бути мужиком". Він розповідає про самотнього чоловіка, який веде розпусне життя. Тобто він одягнув халат, вийшов на балкон і подумав. Весь трек – роздум. Хтось подумає, що я багатий, зняв кліп у прикольній квартирі, вдягнув кльовий халат. Але насправді це не так. Це розповідь про такого мужика, холостяка, який веде холостяцьке життя і розповідає про паралельну історію, що хтось там розвантажує мішки й веде зовсім інше життя. Я в такій формі виразив це розуміння. Є от в мене інший кліп "Вічно молодий", він розповідає про офісного працівника, який уявляє себе кльовим, відомим. Це все образи. Я завжди мислю образами. Вся моя музика – образи.
Дмитро Захарченко: А ти з людей, які хочуть, щоб в репі був більше якийсь сторітейлінг?
Рома Майк: Так, передаю історію. Навіть коли в мене пісня малослівна, то все одно це якась маленька історія.
Дмитро Захарченко: Коли пишеш пісню, перше й найважливіше для тебе це що?
Рома Майк: Для мене найважливіше вайб, настрій. Я вже трішки відійшов від того, щоб писати під біти, які я знаходжу в Інтернеті. Я стараюсь навіть вайбити з друзями, з якими я колись працював і у нас є спільні роботи. Кожен займається своєю роботою. Той же бітмейкер набиває біт під якийсь настрій. Під час цього процесу я пишу текст. І мені це набагато краще заходить по настрою, по відчуттях, по тому, як я себе почуватиму через кілька днів після того, як я написав щось.
Дмитро Захарченко: Ти мені тут поза ефіром трохи розповів секретів, але я думаю, що секрети потрібно озвучувати. Тому, якщо хтось хоче мені довірити секрет, то не робіть цього зайвий раз! Але скажу – тебе можна почути не тільки як Рому Майка…
Рома Майк: Дійсно, не все так просто. Я просочуюся у різні прошарки музичної індустрії. Ви можете почути мене в треках KALUSHа — я є в треці "Зорі", в другому куплеті, є в треці "Таких, як я" з Ярмаком, є в треці "Вайб", це мій приспів, я кричу, ще "Хата скраю", теж я кричу в приспіві. В мене є трішки талант бути крикуном, як Ліл Джон.
Дмитро Захарченко: Рома Майк Крикун сьогодні у нас в студії. Клас! А як це сталося? Як ти з ними всіма познайомився?
Рома Майк: Я вирішив познайомитися і приїхав, увімкнув їм свої демки, їм сподобалося, вони сказали, що давай працювати разом, будеш придумувати бріджи і приспіви.
Дмитро Захарченко: Звучить дуже легко, наче можна просто піти і з кимось зробити фіт.
Рома Майк: Дивись, сама форма, яка набувається в творчості, це непросто. Тому, що все залежить від того, наскільки ти відчуваєш, і аби подавати так, щоб не виникало питань до того, наскільки це професійно. Я зробив навіть парт в "Зорях" про те, що чувак сидить на кухні і йому здається, що він під зоряним небом. В нього смуток. Тобто це і нейтральна позиція, але це перегукується з тематикою самого треку.
Дмитро Захарченко: У альбомі, який має вийти восени 2021-го року, теж будуть колаборації з іншими музикантами. Morphom наче там з’являється?
Рома Майк: Так, у нас буде спільна робота з Morphom і це не увійде в альбом. Це буде окремий сингл. А в альбомі я хочу, щоб усі композиції, майже всі, були сольними, суто моя відкрита історія, все, що я прожив, відчув, те, як я надихнувся. Скільки я енергії маю, я хочу передати цю енергію, аби люди її почули і відчули.
