Місце сили, яке я проїжджав усі етапи свого життя
Ірина Саннікова: Люблю, коли гості приходять з прем’єрами, а ще більше люблю, коли ці прем’єри ексклюзивні. Андрій Дмитренко із гурту adm:t вже сидить поруч зі мною у студії "Радіо Промінь". Слухай, у вас не просто прем’єра, а справжнє зізнання у коханні одній із зупинок Солом’янського району Києва.
Андрій Дмитренко: Так і є. Мені здається, що вулиця Фучика – це серце Солом’янського району.
Ірина Саннікова: До Фучика дійдемо обов’язково, але про все по порядку. Розкажи, як ви з’явилися?
Андрій Дмитренко: Спочатку я виступав сольно, теж як adm:t. Потім зібрав банду. Потім банду розформував, знову думав, що виступатиму сольно. Але зрозумів, що без хлопців, без команди, абсолютно не те. І ось з 2017-го року ми існуємо як adm:t. Після того, як я останній раз зібрав команду, я відразу з хлопцями домовився, що все, що стосується написання музики і слів – це все за мною. А ось далі, як ми будемо кожен трек обджемовувати і в якому вигляді з ним виступати, то це ми всі разом приймаємо рішення. Наприклад, Діма грає на духових інструментах всіх країн світу, звісно, він краще грає ніж я, бо я взагалі на них не вмію грати. Але всі мелодії, які ви почуєте у піснях, придумую я. А ми вже потім враховуємо особливості кожного інструменту, щоб у фінальній версії він був максимально шикарним.
Ірина Саннікова: А вулиця Фучика, це якесь місце, важливе саме для тебе?
Андрій Дмитренко: Це моє місце сили. Це зупинка, яку на транспорті я проїжджав усі етапи свого життя – і коли навчався, і коли дорослішим став, і до цих пір. Я живу в Солом’янському районі. І купили квартиру в тому районі, але не на вулиці Фучика. Ця вулиця постійно зі мною, я її постійно проїжджаю, і зрозуміло, що ось це звуконаслідування "наступна зупинка – вулиця Фучика", яке переходить далі у біт-бокс, давно засіло у моїй голові, давно була ідея написати музику .
Ірина Саннікова: Хто працював над піснею, де її записували?
Андрій Дмитренко: Текст і музика мої. Записували у нашого друга виконавця Тері Фао, у нього на домашній студії. І виходить, що у нас всі етапи запису, від початку до кінця, припали на карантині. І була ідея найголовніша зробити реліз після закінчення карантину, але ми бачимо, що він ніяк не закінчиться, адаптивний карантин ще до кінця квітня, тому так ще можна довго-довго чекати, і ми вирішили просто це приурочити до першого дня весни, щоб у всіх був гарний весняний настрій.
Ірина Саннікова: Зараз дуже трендові робити лірик-відео на пісні. Не буде чогось подібного?
Андрій Дмитренко: Була ідея зробити лірик-відео, але забігались. Можливо зробимо щось фундаментальніше.
Ірина Саннікова: А коли, є якісь плани?
Андрій Дмитренко: Плани саме подальші у нас стосуються міні-альбому. Ми плануємо видати міні-альбом наприкінці літа або на початку осені. А в травні-червні випустимо наступний сингл з міні-альбому. Зараз в нас іще іде процес накопичення і фінальне аранжування ще не готове.
Це челендж для нас – і надалі наживо виступати краще ніж у запису
Ірина Саннікова: Всі на карантині кажуть, що займаються якоюсь студійною діяльністю для того, аби не втратити форму. Чим займалися на карантині ви?
Андрій Дмитренко: У нас під час карантину був наш прекрасний виступ на фестивалі Respublica, який, дякую організаторам, таки відбувся восени 2020 року. І ми там класно виступили, хоча саме в той день, коли ми виступали не було слухачів окрім технічного персоналу. Але ми потім передивлялися відео на Ютубі, яке виклали організатори, і нам сподобалося як нас визвучили і як ми зі сторони теж звучали. Відразу, коли ми їхали на фестиваль, у мене була ідея виступити на березі Бакоти, локація, на честь якої ми зробили інструментальну композицію в нашому першому міні-альбомі. По-перше, хотілося наживо побачити її, по-друге, виступити там. Але саме в той день, коли ми мали виступати, була дуже сильна злива і ми в результаті виступили у хостелі, в тому ж, де і ночували разом з усіма мешканцями, і було можливо навіть шикарніше, бо була шалена підтримка. І ще крім цього у нас був виступ на The Music Battle, це конкурс, який організували організатори Zaxidfest за підтримки “Українського Культурного Фонду”. Я в результаті виступав один і виступав в Одесі. Там форс-мажор на форс-мажорі в результаті був. По-перше, у Діми якраз був ковід і ми не могли апріорі в повному складі виступати. А по-друге, я ще заздалегідь запланував поїздку у Миколаїв до тещі і на той день, коли оголосили про те, що буде участь в The Music Battle, я розумів, що в мене не вийде квитки на інший день купити, бо це якраз було перед Новим роком. Я попросив організаторів мій виступ перенести до Одеси, бо від Миколаєва до Одеси можна доїхати іншим транспортом, і за п’ять хвилин до виступу вже був в Одесі і виступав на The Music Battle. І в результаті переміг.
Ірина Саннікова: І це що означає?
Андрій Дмитренко: Сказали організатори, це означає те, що гурт adm:t запросять на Zaxidfest 2021-го року.
Ірина Саннікова: Ти почав говорити про міні-альбом попередній. І хочу запитати, яка різниця між звучанням попереднього міні-альбому і того, над яким ви зараз працюєте? Буде якась принципова різниця?
Андрій Дмитренко: Так, принципова різниця буде. Коли ми записували перший альбом, було бачення записати його в такому ж вигляді, як ми граємо на виступах. Тобто, ми на той момент грали повністю в акустичному складі і були, грубо кажучи, портативними в цьому плані. Тобто, підключка потрібна чи не потрібна – нам це неважливо. І він, власне, й вийшов повністю акустичним. Н другому альбомі ми вирішили, що ми відштовхуватимемося не від того, як ми граємо, а від того, як ми хочемо, щоб він звучав. І тому в нас, наприклад, не буде кахона, перкусії акустичної . У нас будуть електронні барабани і аранжування будуть більш мультиінструментальні. Якщо в попередньому альбомі у нас не було електрогітари, б ми відштовхувалися від того, що я граю на гітарі й співаю, Костя грає на басу, Саша грає на перкусії, Діма на духових і біт-боксі. А тепер Костя вже електрогітару записав, як ми чули. І тепер робитимемо аранжування із ефектами, тут Тері Фао дуже допомагає, бо це основний профіль у його піснях і композиціях. Завдяки йому і виходить звучання те, яке б ми хотіли почути.
Ірина Саннікова: До речі, на вашій сторінці у Фейсбук є опис, що ви гурт, який наживо звучить краще ніж у записі. Як ти зараз ставишся до цього, коли ви записуєте наступний альбом.
Андрій Дмитренко: Хороше запитання, бо ми вже думали навіть над тим, щоб Тері Фао з нами виступав і теж частину інструментів брав на себе, щоб звучання було таким, як ми записуємо. Це челендж для нас – і надалі наживо виступати краще ніж у запису.
Ірина Саннікова: Дивилася ваші роботи на Ютуб і у вас є абсолютний лідер за переглядами – кліп "Пакет". Він має понад мільйон переглядів, коли інші роботи мають значно меншу кількість переглядів. З чим пов'язаний такий успіх?
Андрій Дмитренко: Тут своїм авторитетом повпливав лейбл "Universal". Ми у 2018 році перемогли у європейському конкурсі "Aloft Star" і в якості нагороди це був запис треку і запис відеокліпу на цей трек. Ми обрали пісню "Пакет". І лейбл "Universal" нас підтримав в плані реалізації релізу. От ви і бачите різницю між тим, де працює лейбл і самвидав.
Ірина Саннікова: Я сподіваюся, що наступні роботи, незалежно від того чи це буде лейбл, чи самвидав, будуть гідно оцінені усіма вашими усіма вашими глядачами, слухачами і поціновувачами вашої творчості. Я тобі дякую, що ти ексклюзивно запрем`єрив "Вулицю Фучика" на "Радіо Промінь". Зараз маєш можливість звернутися до наших слухачів, можливо, попереду концерти.
Андрій Дмитренко: Концерти поки відкладаємо на осінь. Тому зараз головне звернення таке – на всіх цифрових платформах, де ви слухаєте музику, завтра вмикайте Юліуса Фучика і зупинку на його честь. І діліться враженнями, сподіваюся, ви також заціните, слухатимете в тролейбусах, як і ми. Бо ми перевіряли їдучи в тролейбусах пісню – підходить чи не підходить. І танцюйте сидячи, якщо сидите.
