Хочеться щось мишкою клацати і отримувати задоволення
Дмитро Захарченко: Cьогодні маємо особливий привід для зустрічі – презентація синглу "Сонце". Зустрічаємо у нашій студії Morphoma. Слухай, я ніде не бачив, щоб у тебе запитували, чому ти з усіх видів мистецтва зупинився на музиці?
Роман Черенов: Слухай, це класне питання. Я думаю, що це людська лінь щось робити руками, напрягатись. Хочеться щось мишкою клацати і отримувати задоволення. Нє, я жартую насправді. Є певна схильність… От тобі п’ять рочків, ти дивишся чорно-білий телек і тут грає "Queen", а тебе починає мурашити просто, і ти такий – "що зі мною сталося, що відбувається, що це грає взагалі?". Так от, мені вже тридцять сім і нічого не помінялося. Тому я думаю, що через це музика і є моїм способом існування, і способом заробляння грошей, і моїм середовищем.
Дмитро Захарченко: Але ти щось робив руками на роботі фізичній, важкій?
Роман Черенов: Я боюся, що часу не вистачить, але розповім. Я працював на будівництві. Тобто, це людина, яка вдягає робу зранку і виїжджає фактично в багажнику великої машини на будівництво, десь за місто. І приїжджає через тиждень додому тільки. Тобто, я працював на будівництві, працював тяжко і не жалкую, це багато чого дає. Просто у чоловіка дуже важливе формування оцього відчуття, що ти можеш все. Якщо тобі треба, то ти взяв це в руки і зробив. Ти той, хто ти є. Ти не даєш собі поблажки. Це виховання таке.
Дмитро Захарченко: Ми зібралися сьогодні з важливої причини – ваша робота з Вовою зі Львова, сингл "Сонце". Скажи чим тобі подобається постійна співпраця з іншими музикантами?
Роман Черенов: Є такі люди, ти з ними зустрічаєшся і ти вже хочеш його біля себе частіше бачити. І починаєш свідомо чи несвідомо магнітити його до себе. І от такі люди і мені зустрічаються. Нам комфортно і ми починаємо шукати наші точки перетинання. Оскільки це музиканти і це музика, то "а давай зробимо щось разом", це як підпалив ґніт, а він такий короткий, зараз як бахне. Чи Вова написав, чи я — "Давай в суботу зустрінемось". Зустрілись і такі – "а давай щось з нуля зробимо, без заготовок". Ми поговорили про хітовість, про те, що б хто хотів зробити, щоб це виглядало щиро. І розійшлися по різних кімнатах дописувати він куплети, а я приспів. Тобто ми замугикали один одному мелодію. Вова спитав, яке перше слово – "мама, мати"? А я кажу, що в мене вже є така пісня. Кажу, давай будь-яке, тільки не "мати". Тоді "сонце"! І ми розійшлися. А через дві години вже записали чистовий вокал.
Дмитро Захарченко: А коли ви обговорювали щось, у кожного ж було якесь своє бачення все одно?
Роман Черенов: Ми хотіли, щоб це легко запам’ятовувалося. Щоб легко заходило. Тобто назви це не вірусність, а словом хітовість. Бо якби вірусність, то ми б зачепили пару тригерних слів типу "бабки, кадилак, тьолки". Не факт, що вірусність базується на теплих якихось відчуттях, вірусність, це такий крючечок, він лишає після себе слід, якщо за тіло зачепився. А це платівка, яка у тебе по колу грає і тобі комфортно.
Дмитро Захарченко: А чи немає в тебе відчуття, що зараз є якийсь тренд на хейтерську культуру? Ти говорив про те, щоб була вірусність, треба використовувати інші слова. Ти для себе принципово цього не робиш?
Роман Черенов: Якщо дивитися на це, як на задачу, наче я на заводі й маю сьогодні зробити вірусний трек. То чи той Рома не гастарбайтер в такому випадку. Якщо ж ти так легенько засунув руку собі всередину і дістав пісню красиву, то це кльово. А якщо ти, типу, поїхав плитку класти, як гастарбайтери. — так, сьогодні вірусний трек робимо, дивимося, які там тренди "Тік-тока" цього тижня. Я не знаю чи там щира творчість є, це схоже на гастарбайтерство.
Дмитро Захарченко: Пісня "Сонце" ось так і дісталася з душі?
Роман Черенов: Легко. Знаєш, таке відчуття дуже рідко буває, наче вона в нас вже була давно. Ми просто записали, зробили файлом.
Роби те, що тобі комфортно, не потрапляй в умови
Дмитро Захарченко: Дивися, як ти слухав. І в якийсь момент ти просто вимкнувся. Ти такий зупинився, тому що грала пісня. Не знаю, можливо це тобі заважало чи не заважало, але ти її почув. Тим не менше, коли вже готова робота і ти сидиш на радіостанції чи залив її уже на всі стрімінгові платформи, ти починаєш слухати… Тебе ще щось тримає з цією роботою чи вже все, вона народилася і живе окремо від тебе?
Роман Черенов: Є чітка в мене відповідь стосовно цього. Всі пісні різні й вони всі лишають щось своє. Секундочку, мені в Інстаграм пишуть запитання – "як потрапити з тобою на фіт?". Дуже просто, присилаєш мені демку і я тобі дзвоню, все. Якщо класний трек, я тобі відразу подзвоню і відпишу. "Коли є хіт, що з ним робити далі?". Просто загружаєш і, у-у-у, понеслося.
Дмитро Захарченко: Пропоную зупинитися на цьому питанні. Це ж не завжди так просто. Якщо є хіт,точніше, пісня з хітовим потенціалом, то публікація в мережі не завжди спрацьовує.
Роман Черенов: Якщо ти можеш зробити хіт, то зможеш і другий трек, і третій трек. На випадковість не можна опиратись. Якщо ти знаєш, що робиш класно, то роби-роби-роби. Роби те, що тобі комфортно, не потрапляй в умови, коли тобі не комфортно, бо ти перестанеш займатися тим, від чого кайфуєш. Відповідно, якщо ти відчуваєш, що робиш хіт, то роби і викладай, розішли друзям, розішли на радіо, Я роблю так і зараз. Я незнайомим людям пишу без оцих подкатів — попросити спільного знайомого чи попросити якогось селеба (ред.- celebrities) написати тому селебу типу від Роми, що було би класно попрацювати. Оця іскра, якщо вона мінімальний опір має і загорається, то це найщиріша і найвибуховіша суміш. Розумієш, фабрики завжди працюють, фабриканство, оці всі штучні маргарини і ці всі яскраві упаковки, вони завжди будуть існувати і завжди нам на прилавку мулятимуть очі. Але справжній самородок нікуди не зникне. Він може пролежати тисячу років у землі.... От якщо ти несеш це у собі, воно нікуди не зникне і рано чи пізно усіма буде визнано.
Дмитро Захарченко: Слухай, я коли готувався до ефір, то кільком своїм друзям сказав, що буде Morphom. І я часто чув реакцію, та й не тільки від них – "а, Morphom, це той, що з Jerry Heil?" чи "це той, що з Джамалою?". Ти як взагалі ставишся до того, що іноді ти начебто не на першому місці?
Роман Черенов: Дивися, що ти зробиш, наприклад, з тим, що тебе оточує колір помаранчевий, а він тобі не подобається. Є умови, на які ти прямолінійно не можеш впливати. Якщо ти починаєш паритися через це, ти просто втрачаєш час. Якщо люди кажуть, типу, а, це той Роман, що з Jerry Heil, той, що з Джамалою, той, що LAUDу зробив альбом, з Pianoбоєм зробив трек. Раз так є, значить це природний стан речей. Значить поки я на це спроможний. Зараз у мене альбом лежить. Я його порозсилав трішки різним людям, мені цікаво було фідбек почути. Різний абсолютно фіт бек. По-перше, ніхто не очікував, що він вокальний повністю, він повністю пісенний, він повністю сопливий. Побачимо, може все зміниться цього року. Якщо все складеться і я почну систематично викладати треки, побудую собі контент-план, можливо, в середині року мова вже йтиме інакше. Зараз те, на що я витрачаю свій час, повертається мені — "а, це той Рома, що з Jerry Heil працює?". Поки що це так. Найбільший резонанс викликає не те, що робиш ти сам, як артист, а те, що ти робиш комусь. Це теж кльово. Ти ж робив щось і воно стрельнуло.
Моя проблема – якщо виходить, у мене пропадає азарт
Дмитро Захарченко: Дуже б логічно було продовжити цю розмову тим, яка в тебе ціль зараз. Ти взагалі для себе цілі ставиш в житті, чи плануєш день, рік?
Роман Черенов: Так, але знаєш, останнім часом я зловив себе на тому, що я досяг цілей, які ставив десять років тому, і мені трохи страшно, бо я не знаю, що робити тепер. Думаю поставити такі цілі недосяжні, але ж я об’єктивно дивлюся на речі – в Космос, на Марс, то точно буду не я. І от я розгубився стосовно ставлення цілей, мені треба негайно допомога, поставте мені цілі якісь.
У мене питають про Вову і трек "Сонце": "У Вови є величезний багаж і досвід в роботі, це сильно відчувається. Чи було таке відчуття, що він тягне ковдру на себе?". Стосовно Вови я переживав з самого початку, що так може бути. Звісно, Вова – це глиба, це фундаментальний артист. І те відношення, з яким Вова підійшов до нашої співпраці, я не очікував. Не було жодного імпульсу, який би мені був некомфортний. В роботі між артистами завжди є питання ревнощів у таких моментах — чиє ім’я буде першим, на чому випустимо, а як оформимо авторські права, хто скільки зробив? І це просто безкінечний список причин не поладити. А з Вовою нуль причин, супер-комфортно. Ні на початку, ні по сьогоднішній день ніяких не було відчуттів, що от було би якось кльово інакше зробити, але ти, Вова, не попередив і зробив не так.
Дмитро Захарченко: Я сьогодні вже пригадував про один із твоїх плей-листів на Ютуб-каналі, про рубрику "Пісня за 45 хв". Швидкі пісні, які ти робиш з відомими артистами. Це розвага, чи тренування, чи експеримент?
Роман Черенов: Це такий челендж. Знаєш, є жанровість того, що ти робиш. От є там розважальний жанр, є освітній жанр… назвемо це напрямами. Або є ведучий, він заточений зараз розважати. А тут я подумав, що якщо сісти і от так на камеру робити трек, ставити запитання якісь артисту, і все це потім змонтувати. І я зробив таких п’ять спроб і всі вдалися. Мотивація була поєднати, спробувати чи взагалі так можна зробити чи ні. Та знаєш, це моя проблема – якщо виходить, у мене пропадає азарт. І зараз я можу ще раз, навіть склав список із тридцяти десь артистів, з якими би я і які би зі мною теж зробили би далі випуски, але в мене немає зараз такого шила в дупі,
Дмитро Захарченко: Хоча б трьох артистів зі списку можеш назвати?
Роман Черенов: Марина Круть, Коля Сєрьга… я можу називати зараз тих, з ким я дружу, але фішка якраз в тих, з ким я взагалі не перетинався на студії, з якими я не знаю що буде після того, як увімкнеться камера. Бо вмикається камера і половина людей міняється, щойно ми жваво говорили, а тепер людина завмирає. Раз так відбувається, то це просто один з нюансів, але це нормально.
Дмитро Захарченко: Є в нас ще одне величезне запитання про найбільшу колаборацію 2020 року. Твою.
Роман Черенов: Я розкажу, як це вийшло. Це не те, щоб було заплановано, це сталося так, як сталося. Я просто записував відос і затнувся, бо я навіть не придумав, як це називатиметься. І сказав — "Вс*ата колаборація року". І воно так зачепилося, і є зараз такий тег, якщо вам раптом цікаво, можете ввести. Можна я повторю? "Вс*ата колаборація року"! Я не дочекався підтвердження. Тепер мене більше не запросять на радіо.
Дмитро Захарченко: Подивимося… Тобто 72 пісні тобі надіслали?
Роман Черенов: Коротше, коротко для тих, хто вперше чує – я зробив біт, зробив заготовку, наспівав перші чотири рядки, виклав це в Інстаграм та Ютуб. І сказав, що залітайте на трек, дописуйте свої 20 секунд, свій один куплет. І якщо все кльово, то я вас включаю в трек. І ми так робимо найбільшу колаборацію року. Спочатку я думав розіслати селебам, більш відомим артистам. Бо напередодні я зробив схожу роботу з шістьма артистами, я був сьомим. Це була соціалка "Розірви коло" — Полякова, Monatik, Alyosha, Тарас Тополя, Маша Єфросиніна, Юля Саніна. Складно, бо треба їх усіх поєднати, а вони всі індивідуальні, вони всі артисти. Їх всіх зробити в один трек, то велика задача, щоб їм усім було комфортно і кльово один за одним співати. Так от! Роблю я цю задумку "Вс*ату колаборацію року", кинув клич. Зранку прокидаюся, а в мене завалена пошта. І я цілий тиждень розгрібаю після цього. Я встановив дедлайн, щоб не розмивалося, не зник стимул. Дедлайн був днів п’ять чи шість, щоб зробити все для людей, які хочуть заспівати в цьому трекові. І ось мені для цього трека прислали 72 партії. Тобто це був і вокал, жіночий та чоловічий, це були скрипка, бандура, флейта, синтезаторні партії, саксофон, труба. І ще є такі 7teen`s, це молоді хлопці, вони просто розклали вокали так туди, просто зробили такий мікро-мюзикл за 20 секунд. І місяць я вже збираю цей трек. Не зібрав ще. Він десь на половині.
Дмитро Захарченко: Я бачив, що ти питав у своїх слухачів, що далі з цим робити. Ти дійшов до якогось остаточного рішення?
Роман Черенов: Так. Ідеально було б зробити трек максимально з усіма вокалами. З тими, які подобаються, це не 72. Звісно, будуть ображатися ті, чий вокал не потрапив у трек. Але я беру на себе відповідальність і сміливість так робити, бо інакше я був би не я. Тому вийде трек з максимальною кількістю артистів. І вийде радіо версія на дві хвилини з найприкольнішими партіями.
