Те, чим зараз являється реп, для мене не дорівнює моїй музиці
Ірина Саннікова: Ну, що друзі, тут підвезли качової музики. Хлопець, який любить класні тачки і зручний одяг. Хлопець, чия музика відрізняється від решти. Хлопець, який за його власним переконанням, двадцять один рік брехав сам собі, але знайшов в собі сили покласти цьому край. Саме час представити цю людину – В’ячеслав Дрофа, він же OTOY, поруч зі мною у студії.
OTOY В’ячеслав Дрофа: Привіт всім. Так приємно насправді. Всі оці штучки про «брехав собі», було, було.
Ірина Саннікова: Ти кажеш, що ти не пишеш реп-музику, це речитатив під красиві мелодії. Чому скажи ти не хочеш ототожнювати себе із репом?
OTOY В’ячеслав Дрофа: Подивися на мене. Який я репер? Для мене реп – це оця крута культура американська, англійська… Я розумію, що по мірках жанру я репер, проте мені не хочеться казати, що я репер, оскільки те, чим зараз являється реп, для мене не дорівнює моїй музиці. Це все ж таки занадто така здешевлена культура у багатьох своїх проявах. Сучасний реп найпопулярніший – це незрозумілий мамбл. Давай подивимося, кого слухають сучасні українські молодики – Моргенштерна, кальянний реп, мамбл-реп. Там від слова музика нема нічого. Воно класне, але я не можу сказати, що воно цінне. А там, де є культурна цінність, то воно не сильно ототожнюється з репом. Мені все ж таки здається, що моя музика має культурну цінність.
Ірина Саннікова: А може це справа не в тому, що ти пишеш щось інакше ніж реп. А просто до репу зараховують музику не надто якісну?
OTOY В’ячеслав Дрофа: Я не думав з цього боку. Проте, я можу прийняти твою позицію і погодитися з нею. Додатковий момент в тому, що я ж не тільки реп писатиму, буде R'n'B. Я дуже сподіваюся і покладаю великі надії. Є такий чувачок Антон Крамер. Я хочу написати трек з Антоном, думаю, це буде дуже цікаво. І мелодійно. І не реп.
Ірина Саннікова: Сьогодні ти прийшов з прем’єрою до нас, ми про неї поговоримо обов’язково згодом. Але якщо вже мова зайшла про колаборації майбутні – що скажеш про колаборацію з реперкою Alyona Alyona? Я краєм вуха чула, що ти не в захваті від комерційної популяризації репу і реп-виконавців.
OTOY В’ячеслав Дрофа: В нас вже була спільна робота «Стержень», я думаю, що цього достатньо. Багато для кого це може бути першим кроком знайомства зі мною через масовість цієї роботи порівняно з моєю музикою. Особисто я не розцінюю її як візитівку, але це гарний крок. Проте зараз, KALUSH, Alyona Alyona - мені не було би цікаво колаборуватися з ними, тому що мені здається, що наші цінності не сходяться. І я не кажу, що мої цінності чи їхні цінності погані, просто вони різні. І ми йдемо різними шляхами. Я б отак сказав.
Ірина Саннікова: Ми говорили з тобою, що ти зараз якомога більше робиш напрацювань для свого майбутнього лонгплею. Але мені здається, що людина, яка починає штампувати такі точкові EР, вона має зовсім інакшу думку стосовно позиціонування артиста. Як ти взагалі плануєш це сумістити?
OTOY В’ячеслав Дрофа: В цьому всьому є великий концепт. Коротше, це все одна велика історія, яку я розповідаю від синглу до синглу. Я не можу сказати напевно, що буде лонгплей, скоріше за все буде EР, тому що зараз ера fast lisening. Тому буде концептуальне EР. Воно буде підкріплено великими цікавими візуальними роботами. Моєю ціллю є розвиватися у режисерському напрямку в тому числі. Презентувати окрім кліпів банальних цікаві змістовні кліпи з історією.
Якщо я обгажуся під нікнеймом OTOY, то мені буде не так образливо
Ірина Саннікова: Є в тебе у Фейсбуці у рубриці «Особисте» ще така інфа, яка мене зацікавила – «закінчив із нудною музикою» у 2018-му. З нудною музикою – це з якою?
OTOY В’ячеслав Дрофа: З репом.
Ірина Саннікова: Саме тоді ти перетворився з Дрофи на OTOY?
OTOY В’ячеслав Дрофа: Ні, на OTOY я перетворився рік тому.
Ірина Саннікова: Там були якісь проблеми з авторськими правами?
OTOY В’ячеслав Дрофа: В тому числі. По-перше, Дрофа - моє прізвище. Є видавництво книжкове «Дрофа». Є чувачок, який видавав свої треки на стрімінгах теж з нікнеймом Дрофа, Олег Дрофа. Мій знайомий. Він гарну мелодійну музику писав. Не реп. Такий інді. І було багато питань. Плюс є гарна штука, якою я виправдовую свій нікнейм – якщо я обгажуся під нікнеймом OTOY, то мені буде не так образливо, ніж якщо я обгажуся під своїм прізвищем.
Ірина Саннікова: Ти думаєш, що люди не знатимуть, що це ти?
OTOY В’ячеслав Дрофа: Проблема не в тому чи люди знатимуть я це або не я. Але сам факт мого прізвища у інфополі. Нікнейм все ж таки це нікнейм. Яким би у своїй творчості справжнім не був, це все ж таки історія, у якій я образ. Образ, який можливо тотожний до моєї реальності, але все ж таки є речі, які розділяються.
Я зобов’язаний лише собі
Ірина Саннікова: Дивися, ось ти новий виконавець, якого ми зараз хочемо відкрити для слухачів на «Радіо Промінь». Але часом нові виконавці роблять деякі інтригуючи речі для того, аби про них говорили. Скажи, ось та ситуація із Аліною Паш про твоє висловлювання, що ти долучаєшся до життя лейблу Bitanga Blood на рівних із Аліною. Потім, якщо я правильно розумію, Аліна та її менеджер Андрій Іноземцев скептично поставилися до твого висловлювання. Що це було? PR-хід чи щось не поділили?
OTOY В’ячеслав Дрофа: Нехай назвемо це «не поділили», якщо в мене є два варіанти на вибір. Просто, коли брали це інтерв’ю, ситуація у наших відносинах була трішки іншою і ми справді займалися цим разом. Просто з часом через наші внутрішні непорозуміння забулося і вирішилося, що йдеться окремо. Та й гарний шлях, насправді, самостійний, хочу сказати.
Ірина Саннікова: В тебе є продюсер?
OTOY В’ячеслав Дрофа: Продюсер я сам свій. В мене є менеджер. Я вільний у своїй творчості абсолютно. Я нікому нічого не зобов’язаний, а зобов’язаний лише собі. А мої зобов’язання це дарувати українським слухачам той рівень українського репу, який ніколи до того таким ще не був.
Ірина Саннікова: Ти переїхав до Києва зі Львова. І якось у одному з інтерв’ю заікнувся, що хотів би зняти короткометражку «Харків-Карпати». А чому про харківських пенсіонерів ти хочеш знімати короткометражку, а про львівських ні?
OTOY В’ячеслав Дрофа: Харків – в моїй голові це один з таких типових образів пролетарського міста. Це не обов’язково може бути Харків, це може бути й інше місто. Просто у Львові пенсіонери не настільки відрізняються від пенсіонерів Карпат. У своїй традиційності, у своїх якихось баченнях.
Ірина Саннікова: Що ж, думаю, час поїхати до Харкова і доторкнутися…
OTOY В’ячеслав Дрофа: Варто! А вам, шановні радіослухачі, варто загуглити OTOY і познайомитися з моєю музикою ближче. Бо скоро гарні релізи. Дякую вам усім!
Ірина Саннікова: Ми також тобі дякуємо. І насамкінець скажи ти оптиміст чи ні? Бо сьогодні ж День Оптимізму.
OTOY В’ячеслав Дрофа: Я реаліст, але поважаю міжнародний День оптимізму.
