Держстат зафіксував зростання цін на споживчі товари. За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від початку року деякі овочі здорожчали на 25%, хлібобулочні продукти – на 5%, цукор – на 6%, яйця – на 3,5%. Середня вартість сала додала майже 8%, а молока – 4,5%. Найбільше здорожчала соняшникова олія – на 16%. При цьому уряд заспокоює, що панікувати не варто – інфляцію приборкають, а ціни стабілізують. Таку обіцянку дав прем’єр-міністр Денис Шмигаль і пояснив прискорення інфляції об’єктивними чинниками та спробами монопольної змови та маніпуляціями на ринку.
"Щоразу, як ми чуємо високопосадовця, слід розуміти, що це є політик, і об’єктивно політики є оптимістами по посаді. Вони не можуть казати, що нічого не роблять і все пропало. Вони мусять вселяти в душу українців великий оптимізм. Що стосується реалій, то дійсно на світовому ринку продовольча організація ООН оприлюднила індекси росту цін на продовольчі товари, в який лідирують рослинні олії, зернові, цукор. Крім того, ми ще не вийшли з карантинних обмежень, які утруднюють пересування робочої сили з країни в країну. Разом з тим, є ще один момент, який зумовив зростання цін на світовому ринку. Китай вийшов з величезним попитом. Він різко збільшує обсяги внутрішніх продовольчих запасів і як наслідок по кукурудзі, олії зростають ціни на світовому ринку. Ми живемо у світових цінах і український експортер не буде на внутрішній ринок продавати продукцію дешевше, ніж він може продати на експорт. Тому і внутрішні ціни поповзли вгору", – зазначає Олег Пендзин.
На запитання, які ще чинники впливають на ціноутворення продуктів харчування експерт зазначає: "Безперечно існують і внутрішні чинники, як от зростання мінімальної заробітної плати. Мінімальна зарплата – це те, що потім людям виплатять у вигляді платні, що ляже у собівартість продукції Мінімальна заробітна платня автоматично тягне за собою перегляд усіх окладів, у зв’язку з тим, що не може низькокваліфікована праця коштувати стільки, скільки коштує висококваліфікована. Тобто вона в будь-якому разі тягне собою зміну усієї тарифної сітки. Ростуть ціни на енергоносії, а отже і на зберігання продукції. Окрім того, є також дуже сильні сезонні фактори. Різниця в овочах, що вирощуються в Україні літом і зимою іноді сягає 100-150%. Тому стрімке здорожчання борщового набору є доволі очікуваним".
Незважаючи на наявність об’єктивних зовнішніх і внутрішніх передумов для стрімкого зростання цін на продукти харчування Олег Пендзин наголошує на пасивній позиції уряду в цій ситуації: "Антимонопольний комітет – це не місце дискусій. Це каральний орган, який має досить серйозно бити по руках тих, хто бавиться у картельні змови та монополію. Коли ми бачимо одночасний стрімкий ріст цін на наших заправних станціях, виникає питання, куди дивиться Антимонопольний комітет. Не можуть одночасно в один день піднятися цінники на всіх заправних станціях різних брендів. Це свідчить про попередню домовленість. Шмигаль анонсував дискусії з різними торговими мережами. Дискусії – це добре, але в держави і далі лишаються механізми, яким чином в критичні моменти історії вона може вплинути на цінову ситуацію. Якщо хтось вважає, що пандемія і ті локдауни, які в нас були – це не критичні прояви, тоді він живе в якихось інших реаліях. Тобто сьогодні держава має всі можливості для того, щоб обмежити торговельну надбавку, для того, щоб принаймні настрашити наших виробників масованим імпортом. Коли Україна вступала в Світову організацію торгівлі, вона взяла на себе зобов’язання завозити на український ринок 250 тисяч тонн тарифної квоти по цукру. Сьогодні цукор (сирець) у світі є дешевшим, ніж буряковий цукор, який виробляється у нас. Крім того, є і зовсім інші методи регулювання цін, які можуть миттєво позначитися на всіх громадянах. Відповідно до директиви ЄС податок на додану вартість на продукти харчування в Європі встановлюється на рівні 5-7%. При цьому для промислової групи – 20%. В Україні податок на додану вартість на все – 20%. Тому ми можемо знизити податок на додану вартість на продовольчі товари відповідно до європейських норм".
Експерт також пояснює, чи можливо обмежити експорт, щоб виробники не спекулювали на можливості дорожче продавати продукцію закордон і паралельно завищувати ціни на внутрішньому ринку: "Ми зараз виробляємо значно більше аграрної продукції, ніж споживаємо. Загальний обсяг зернових, який ми збираємо на рівні 65-70 млн тонн. Для внутрішніх потреб нам достатньо 20 млн тонн. Відтак, наш експортний потенціал на рівні 45-55 млн тонн. Щодо олії, ми виробляємо її близько 3 млн тонн, а споживаємо лише 280-290 тисяч тонн. Тому про обмеження на експорт не може бути й мови. Обмеживши експорт, ми не матимемо за що купувати необхідні імпортні товари. Тут потрібно запроваджувати не обмежувальні заходи, а шукати механізми здешевити продукцію всередині України. Є аграрний фонд, який може накопичувати певні запаси, коли ціни дешеві і продавати, коли ціни на ринку пішли вгору".
Фото: Народне слово
