"З початку року ми в Інституті Шалімова зробили вісім трансплантацій. Важко сказати, чи є вони складними, тому що ми робимо їх регулярно. Ми вже звикли до них, але в кожній операції є свої тонкощі і труднощі і лікар, який робить цю операцію, повинен їх знати та вміти з ними справлятися", – розповів Рубен Зограб’ян.
За його словами, закон про трансплантацію органів в Україні з’явився в 1999 році, проте і він, і його "наступник" – закон 2018 року – мало чим різняться: "Хоча в новому законі з’явилися деякі моменти, які, на мою думку, сприятимуть розвитку трансплантології в нашій державі. Зокрема, йдеться про введення інституту трансплант-координаторів з лікарів, які будуть виявляти донорів, спілкуватися з родичами для отримання дозволу на донорство, будуть організовувати процес констатації смерті мозку. Разом з тим, в 2005-2007 роках в нас ще були трупні пересадки, хоча й їх не було багато. В значній частині вони залежали від особистого ставлення когось із керівників лікувального закладу щодо питання трансплантації. Якщо так буде продовжуватись й надалі, то я не бачу особливих перспектив трансплантології. Тут повинні бути знайдені якісь мотиваційні важелі для того, щоб трупна трансплантація в нашій країні почала функціонувати".
"Мотиваційних важелів є два: пряник та батіг. Що стосується пряника, то наше МОЗ вже робить кроки в цьому напрямку. Лікарні, які будуть брати участь в цьому процесі, отримуватимуть додаткове фінансування щодо кожного факту вилучення органів. Але, на мій погляд, повинна бути й відповідальність за виконання цієї роботи ", – наголосив Зограб’ян.
Аби зробити процес трансплантації органів більш прозорим та оперативним, з 1 січня поточного року в тестовому режимі запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ), через яку супроводжується весь процес трансплантації: як від родинного, так і від трупного донора.
"Від моменту отримання повідомлення про наявного потенційного донора в якійсь із баз країни до завершення операції трансплантації всіх реципієнтам, які будуть задіяні в цьому процесі, кожен етап супроводжується через систему ЄДІСТ", – розповів трансплант-координатор Володимир Шелест.
Спрямування України на активний розвиток трансплантології підтвердив й заступник міністра охорони здоров’я Ігор Іващенко, який зазначив, що з початку року загалом було проведено 34 операції: "Йдеться про 26 трансплантацій нирки, 5 трансплантацій печінки і 3 трансплантації серця".
"Відмічу, що з 34 операцій 18 було проведено за результатами посмертного донорства, що для нас є дуже важливим показником, оскільки ми в цілому спрямовані на те, щоб трансплантація розвивалась за рахунок посмертного донорства", – розповів Іващенко.
Але, за його словами, розвиток системи трансплантацій не є річчю, яка робиться за один день й лише на основі формування нормативних актів: "Вона передбачає залучення неймовірної кількості людей і зараз, мабуть, їхня кількість обліковується не десятками, а сотнями людей".
Також Ігор Іващенко торкнувся й питання програми лікування за кордоном: "Нашою ціллю є досягнення трансплантаційної незалежності. Ми маємо забезпечити весь комплекс лікування і застосування трансплантації в Україні нашим громадянам. На 2021 рік фінансування пілотного проєкту було збільшено на близько 400 мільйонів гривень. Зараз вона складає 502 мільйона гривень саме за рахунок коштів, які передбачалися на лікування наших громадян за кордоном".
"У нас за кордоном сформувалась вже значна черга. В тій самій Білорусі понад 400 осіб оплачено для проведення трансплантацій за чотири роки і всі ці пацієнти перебувають в черзі та очікують проведення трансплантацій. Навіть якщо брати ті темпи, якими проводилась трансплантація за кордоном, то треба мінімум 3-4 роки, щоб виконати операції, за які вже було оплачено. Плюс ми пріоритизуємо розвиток нашої системи охорони здоров’я. Тому ясно, що ця кількість людей буде зменшуватися. Ми вже досить вагомо підходимо до питання і направлення за кордон на трансплантацію нирки. Також наші експерти відмічають, що операції пересадки печінки і серця ми можемо проводити в Україні і за кількістю ми не сильно відстаємо, наприклад, від Білорусі. Я впевнений, що цього року, якщо порівнювати наших громадян, яким проводять трансплантацію в Білорусі і в Україні, то ми їх навіть переженемо. Тому головна ідея – аби ця програма взагалі припинила своє існування і всі види необхідної медичної допомоги ми могли здійснювати в Україні", – заявив Ігор Іващенко.
Заступник міністра охорони здоров’я відмітив, що на даний момент найбільш вагомим за видатками структурним елементом програми лікування за кордоном є алогенна трансплантація кісткового мозку.
МОЗ України розраховуємо, що цього року буде проведено не менше 250 операцій з трансплантації органів: "Ми вважаємо, що на це буде достатньо закладеної в бюджеті суми в 502 мільйони гривень. Є велике бажання, щоб трансплантацій робилося більше, але ми реалістично оцінюємо свої можливості. Якщо коштів не буде вистачати, звичайно, будемо ініціювати збільшення фінансування. Окремо зазначу, що МОЗ видатки та витрати, які понесли в минулому році заклади охорони здоров’я під час реалізації нашого пілотного проєкту, також проаналізовало. Зараз ми працюємо над тим, щоб збільшити тарифи для проведення трансплантації в Україні. В будь-якому випадку вони в 2-3 рази будуть меншими, ніж ми оплачуємо за кордон. Тому ми зацікавлені, щоб наші заклади отримували абсолютно нормальне відшкодування за проведення таких складних операцій, могли оплачувати роботу свого персоналу та інвестувати у свій власний розвиток".
"Тому ми дуже сподіваємося, що до кінця цього місяця зможемо затвердити нові тарифи для трансплантації органів, щоб заклади мали стимули розвиватися в подальшому в цьому напрямку", –зазначив Ігор Іващенко.
Також в ефірі Українського радіо заступник міністра охорони здоров’я розповів про те, як заповісти свої органи потребуючим у випадку смерті: "На даний момент МОЗ пророблювалося кілька варіантів. Можна надати згоду на посмертне донорство, яка в письмовому вигляді надається трансплант-координатору. Також зараз ми працюємо над варіантом створення індивідуального кабінету в систему ЄДІСТ, щоб громадяни могли мати більш простий доступ. Звичайно, є питання доступу до конфіденційної інформації і персональних даних, аби не зловживати і не створити прецедент, який в цілому поставить під сумнів систему трансплантації в Україні. Тому на даний момент єдиним форматом є надання пожиттєвої згоди на донорство, яке надається відповідно до форми".
"На даний момент в пілотному проєкті беруть участь 38 закладів, які проводять різні види трансплантації, в тому числі й кісткового мозку. Також ми отримуємо заявки й від інших закладів, які хочуть приєднатися до нашого пілотного проєкту", – розповів Іващенко.
Також заступник міністра розповів й про аеромедичну допомогу: "В цю п'ятницю в нас є план заслали на КМУ проєкт постанови, яка на даний момент погоджена майже всіма центральними органами виконавчої влади. Фактично ми ще чекаємо відповіді міністерства економічного розвитку і торгівлі, міністерства юстиції та міністерства фінансів. Але в цілому фінансування є, механізм зрозумілий. Сподіваємось, що на найближчих засіданнях проєкт буде прийнятий, щоб ми могли рухатися далі в залученні аеротехніки не лише для перевезення анатомічних органів, а й для надання екстреної медичної допомоги".
"Зараз трансплантології найбільше заважає відсутність донорських органів. Це головна проблема трансплантації у всіх країнах і в нашій особливо, тому що кількість трансплантацій, які робляться на сьогодні, ніяк не може задовольняти потреби. Якщо нам вдасться вирішити питання розвитку трупного донорства в країні, трансплантація матиме хороші шанси стати достатньо розвиненою, щоб пацієнтам не потрібно було їхати за кордон", – зауважив Рубен Зограб’ян.
Він розповів, що в Інституті ім. Шалімова роблять 50-60 трансплантацій в рік, проте кількість спокійно можна було б подвоїти чи потроїти.
До ефіру Українського радіо приєдналась також і журналістка Українського радіо Руслана Кравченко, якій нещодавно в Інституті Шалімова також пересадили нирку: "Почуваю себе добре, як не почувала останні роки. Перед тим я три роки була на процедурі гемодіалізу й чекала на пересадку нирки у Білорусі, але так і не дочекалась. Протягом тих років я щотри місяці обов'язково їздила в місто Брест в Білорусь. МОЗ за програмою лікування українців за кордоном оплатило цю операцію. Але не дочекалася на донора: все таки пересадку мені зробили в Україні і я дуже цьому рада. Але так і має бути, наших громадян мають лікувати в Україні. В нас є все для того, щоб рятувати українців".
Наостанок гості Українського радіо зазначили, що Інститут ім. Шалімова є учасником пілотного проєкту МОЗ, відтак всі операції трансплантації органів оплачуються державою. Разом з тим, родичам донора не оплачується вартість вилучених органів.
Фото: Pixabay
