Юрій Макаров про Шевченківську премію-2021 та лауреата у номінації "Театральне мистецтво" Сергія Маслобойщикова
"Нагородження буде в травні, аби уникнути тієї ситуації, в яку ми потрапили зараз. Передбачалась представницька процедура, як це було торік. І раптом виник прогноз, що Київ опиниться у червоній зоні. Це було півтора місяці тому. Тоді вирішили, аби все було камерно: лише лауреати та члени комітету. Але Офіс президента вирішив, що не будемо жмакати, а проведемо як слід. За цей час буде й можливість передбачити неприємні сюрпризи, пов'язані з пандемією", – розповів Юрій Макаров.
Журналіст зауважив, що для нього цьогоріч фаворитом цього року була театральна постановка Сергія Маслобойщикова "Verba" за мотивами драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня": "Маслобойщикова передусім знають як кінорежисера. Постановка була для мене цілковитим откровенням, тому що, по-перше, це перепрочитання Лесі Українки. Маслобойщиков створив образ індустріального занепаду в постіндустріальну епоху, в якій ми й перебуваємо. Він помістив туди образи Лесі і з'ясувалося, що вони вписуються, ніби там і стояли. Це реальна робота не просто вправного режисера, а інтелектуала від театру".
"Я був вражений, як актори не просто викладаються, а й дбають про рисунок ролі для того, щоб донести весь цей ансамбль. Для будь-якої людини, яка цікавиться театром, це – must see. Вистава "Verba" – це абсолютно інший погляд на "Лісову пісню", на Лесю Українку і на сучасний український театр", –наголосив Макаров.
Станіслав Асєєв про перемогу в номінації "Публіцистика, журналістика" та книжку "В ізоляції"
"Я пишався вже тим, що потрапив до короткого списку премії. Певною мірою, перемога не була для мене несподіванкою, адже ти завжди очікуєш, що можеш стати лауреатом. Але цього року ми не знали результатів до 9 березня. Попередні роки лауреати вже знали, що вони перемогли у цій премії перед врученням. А нам сказали чекати 9 березня і я все дізнався власне з брифінгу. Тому в цьому сенсі це, звісно, була дуже приємна несподіванка", – поділився емоціями Станіслав Асєєв.
Він розповів, що його збірка есеїв вийшла, коли він ще перебував в "Ізоляції", а тираж, який видала "Люта справа" разом з Радіо Свобода, роздавався безкоштовно: "Потім він був перекладений також англійською мовою і також роздавався безкоштовно. І так сталось, що тепер цю книжку не можна знайти в продажі. Тому зараз з Денисом Казанським ми готуємо новий наклад, щоб люди могли придбати. А офіційний безкоштовний варіант є на сайті Радіо Свобода".
Читати також: Колишній полонений Станіслав Асєєв про соборність, окуповану Донеччину та власну книгу
"Щодо емоцій, то я, звісно, відчуваю радість. Але розумію, що книжка, за яку мені дали премію, – це не просто книжка. В Донецьку мені за неї дали два вироки по 15 років. А тут тобі аплодує Україна. Тому з почуттями я ще не розібрався. Певною мірою, це сюрреалізм", – зауважив автор.
Разом з тим, Асєєв має чітку позицію, чому його збірка потрібна в Україні саме сьогодні: "Вже сьомий рік війни і більше року я вже на свободі. І я розумію, що у людей, незалежно від регіону, немає розуміння, що там відбувається і досі. Я знаю багато прикладів, коли люди повертаються на ту територію і не розуміють, що навіть через сам факт того, що певний час вони мешкали тут, там їм загрожує небезпека. Їх можуть кинути на підвал лише для того, щоб поповнити списки на обмін".
"Це не просто окупація, а продовження тоталітарної традиції радянських часів, причому в гіршому її вигляді. Я думаю, що навіть в Росії зараз немає такого, що відтворили в так званих "республіках", –резюмував Станіслав Асєєв.
Оксана Луцишина про роль Шевченка в своєму житті та книжку "Іван і Феба", з якою перемогла в номінації "Література"
"Для мене премія була зовсім неочікуваною. Я прокинулася у великому здивуванні. Так сталось, що Тарас Шевченко завжди був частиною мого життя: навіть в школі в Ужгороді я вчилась у школі № 1 імені Тараса Шевченка", – розповіла в ефірі радіо Культура Оксана Луцишина.
Письменниця зауважила, що всі відгуки на її книжку є для неї надзвичайно цінними: "Багато з них -–зовсім не від людей з літератури, а читачів. Особливо, якщо це читачі із Закарпаття, які трошки знать історію Карпатської України, або якщо вони теж були на Революції на граніті, про що власне роман. Це дуже гріє".
Валентин Васянович про фільм "Атлантида" в номінації "Кіномистецтво"
"Мені подзвонив продюсер фільму Володя Яценко і привітав мене з цією новиною. Він був перший, оскільки я трохи зайнятий й працюю над новим фільмом, який вже монтую", – поділився Васянович.
Режисер наголосив, що, попри те, що у фільму досить багато відзнак міжнародних кінофестивалів й він продовжує своє фестивальне життя, Шевченківська премія займає особливе місце: "Для нас це дуже важливо, оскільки про нас досить добре вже знає світ, на нас звернуті погляди міжнародної аудиторії та критиків. Нас це підтримує та штовхає вперед не зупинятися і робити фільми краще і краще".
Читати також: Українська "Атлантида": як створювався та відбирався фільм, який "поїде" від України на "Оскар"
Нагадаємо, лауреатами цьогорічної Національної премії імені Тараса Шевченка в номінації "Театральне мистецтво" стали Сергій Маслобойщиков, Наталія Рудюк і Олександр Бегма за виставу "Verba" Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, у категорії "Музичне мистецтво" – музичне агентство "Ухо" з циклом "Архітектура голосу", переможцем категорії "Візуальне мистецтво" став Борис Михайлов з проєктом "Випробування смертю", у номінації "Публіцистика, журналістика" перемогу отримав Станіслав Асєєв зі збіркою есеїв "В ізоляції", в номінації "Література" перемогла Оксана Луцишина з романом "Іван і Феба", а лауреатом у номінації "Кіномистецтво" став Валентин Васянович з фільмом "Атлантида".
Фото: Українська правда
