Якщо зібрати усі фільми, присвячені життю Тараса Шевченка, а також екранізації його творів, то збирається близько стрічок. Більша половина з них – це ідеологічні агітки майже півстолітньої давнини. Остання повнометражна стрічка про життя і творчість Кобзаря була знята ще у 1999 році, а до цього була біографія аж у 1964. А от останній повнометражний фільм за його твором з’явився у далекому 1963. Прикро, але до останнього найбільш виразним екранним відображенням Шевченка залишалися багато у чому брехливі, вульгарні і наповнені ідеологічними маніпуляціями радянські фільми. Але ситуація на щастя почала змінювати і вже у 2020 ми побачили стрічку Олександра Денисенка під назвою "Тарас. Повернення", яка розповідає про непростий етап в житті поета, коли завершувалася його солдатська служба у Казахстані. А перед тим у серпні відбулася прем’єра фільму Михайла Іллєнка "Толока" в його основу покладено вірш Шевченка: «"У тієї Катерини хата на помості". Ця стрічка охопила 400 років історії нашої країни.
"Тарас Шевченко" Петра Чардиніна
У 20-ті роки, коли Україна зазнала поразки у визвольних змаганнях почав бурхливо розвиватися кінематограф. Один із перших успішних фільмів того періоду був фільм "Тарас Шевченко" 1925-1926 років. У створенні цієї стрічки взяли участь такі помітні письменники, як Панченко і Божко, які написали сценарій, а художником був Василь Кричевський. Головну роль тараса Шевченка виконував Амвросій Бучма. Це звісно нонсенс в німому кіно створювати фільм про поета, інструментом якого є слово, але цей фільм мав наголос на візуальному вирішенні. Тому тут роль художника була надзвичайно важлива. Василь Кричевський вважав, що усі речі у фільмі мають бути автентичними. Він сам їх шукав по базарах, навіть їздив до Петербургу у пошуках костюмів і асигнацій, якими викуповували Шевченка з кріпацтва. Тому тут була здійснена дуже кропітка робота для створення цього фільму, важливого для утвердження України у світі. На той час за межами України проживало 8 млн українців і цей фільм дивилися не тільки в Україні, а й закордоном. Він мав шалений успіх. Цей фільм дуже важливий, оскільки на той час показав могутність України, самоствердження національної ідентичності України. Сергій Єфремов критикував цей фільм за прорадянський характер, але не можна перекреслювати його значення, як утвердження українського поета-генія.
"Тарас Шевченко" Ігоря Савченка
У повоєнний час фільмів у Радянському Союзі випускалося мало. Наголос було зроблено на біографічних фільмах. Савченко запропонував постать Тараса Шевченка, ідею було підтримано і він сам писав сценарій. Головний акцент у цьому фільмі був покладений саме на заслання Тараса Шевченка, страждання поета в неволі. Біографічні фільми вже у часи відлиги дуже критикували тогочасні кінознавці через фальшивість і неправдивість. Але це стосувалася фільму "Тарас Шевченко". Молодий Сергій Бондарчук зіграв у фільмі головну роль.
"Сон" Володимира Денисенка
1961 рік – століття з дня смерті Тараса Шевченка і 1964 рік – 150-річчя з дня народження поета. Ці ювілейні дати відігравали дуже важливу роль, тому що писалися і опери, і полотна, створювалися скульптури, писалися прозові твори, глибше досліджувалася біографія. Сценарій фільму "Сон", який запропонував Дмитро Павличко спільно з Володимиром Денисенком можна назвати абсолютно досконалим твором, який показував формування особистості молодого Тараса Шевченка. Обрамлення – це арешт Шевченка за його вільнодумні вірші. На головну роль було обрано студента, який щойно закінчив другий курс Київського театрального інституту Івана Миколайчука. Це була дуже велика удача, тому що це був актор-мислитель, актор від Бога, якому був даний дар перевтілення в іншу особистість. Ідея свободи, яка прозвучала тоді завдяки відлизі, пронизувала увесь фільм. Стрічка не мала зауважень з боку цензури та редактури. Цей фільм сприйняли як один із перших фільмів, який показує український народ. На обговоренні Павло Загребельний зазначив, що в цьому фільмі справжні українські типажі. У цьому фільмі Тарас Шевченко постає дуже багатоплановим. Він тут і як художник, і як бунтар, і як кріпак, і як вільна людина, яка зрозуміла своє покликання як поета. Фільм абсолютно актуальний на сьогодні.
"Тарас. Повернення" Олександра Денисенка
Борис Орлов дуже добре зіграв Тараса Шевченка і у фільмі "Тарас повернення", але він є так би мовити пасивною постаттю. Натомість активними, тобто суб’єктами цього фільму стали інші персонажі. Дуже гарно у фільмі знята природа. Якщо Савченко знімав Новопетрівське укріплення біля Києва, то велика перевага фільму Олександра Денисенка полягає в тому, що він його знімав на місці у Казахстані. Крім того, у фільмі простежується потяг режисера до фантазування. Денисенко вносить у стрічку детективний момент. Звичайно як художник, він має на це право, проте у світі, в якому ми живемо правда про життя митця буває важливішою і сильнішою, ніж фантазії режисера.
Фото: Youtub
