Які основні періоди фемінізму?
"Формально вважається, що з того моменту, як жінки досягли права голосу, перша хвиля фемінізму закінчилась. Але не все так однозначно, бо в 1917-1919 роках все відбувалось в моменти революцій і не так швидко закріплювалося на законодавчому рівні. 19 березня 1917 року українські жінки отримали виборче право. Але пізніше більшовики намагалися заново надати ці права. Тому не можна сказати, що перша хвиля закінчилася в одну дату. Адже насправді далеко не у всіх європейських країнах жінки отримали виборчі права. Наприклад, у Франції жінки отримали його в 1945 році", – розповіла Марина Вороніна.
Друга хвиля, за її словами, формально для світового рівня розпочалася в 60-ті роки разом із сексуальними революціями та іншими демократичними рухами в усіх сферах життя: "Сенс другої хвилі в тому, що права – це добре ,але треба й реалізовувати їх. Йдеться, наприклад, про те, наскільки є доступ до професії, якщо ти й маєш вищу освіту. В принципі друга хвиля існує ще й досі. Третя хвиля більш радикальна і стосується расового моменту, ментального", – пояснила Вороніна.
Чому феміністичний рух на українських землях почався пізніше, ніж в Європі?
Історикиня зауважила, що запізнення українського руху в порівнянні зі світовим пов'язане зі специфікою Російської імперії, де була більша частина українських земель в той час: "Ідея жіночого руху, першої хвилі фемінізму – це отримання виборчих прав. Й нюанс був в тому, що в Російській імперії ніхто не мав виборчих прав і всі були однаково дискриміновані".
"З кінця 50-х років почали боротися за право отримувати вищу жіночу освіту і саме в цьому й полягав весь жіночий рух на українських землях. Для Заходу це не було характерним, оскільки там був доступ до вищої освіти. Для підросійських земель це було дуже актуально, тому що тут існувало декілька університетів. І в 60-му році в Харкові Людмила Ожиніна вперше подала офіційну заявку на те, щоб її прийняли слухачкою до університету і її прийняли. А потім вже на державному рівні, хоч більшіть університетів й проголосувало за прийняття жінок, імператором було прийнято рішення, що жінкам заборонено вчитись у вищі школі. Тому вся сила руху була спрямована на отримання вищої освіти", – наголосила Марина Вороніна.
Думка ж щодо виборчих прав, за словами Вороніної, сформувалась в 1904 році: "Вперше жінки почали піднімати питання на земських рівнях про те, щоб вони мали право не просто передавати свій голос чоловікам з родини. Проте це питання на багатьох рівнях так і не вирішилось і це, мабуть, стало спусковим гачком, щоб напередодні революції 1905 року сформувалась головна думки першої хвилі фемінізму щодо виборчих прав. Це, можна сказати, офіційний старт фемінізму на українських землях".
"Проте в Російській імперії відгук на жіночі запити був. Було створено інститут шляхетних дівчат -–проєкт, орієнтований виключно на жінок. Жінки мали стати частиною націотворення Російської імперії. Але коли говорити саме про український жіночий рух, йдеться про консолідовані організації, а вони справді починають створюватися тільки наприкінці ХІХ століття", – зазначила Ольга Лабур.
Які течії фемінізму є в Україні?
"В нас на сьогоднішній день є й анархістський феміністичний рух, доволі потужний ветеранський рух, який виник на хвилі українсько-російської війни з 2014 року. Також ми маємо й добуток феміністичного літературного спадку. Окремо ми входимо у феміністичний майстерний рух: йдеться, наприклад, про Соню Делоне, яка є художницею, мисткинею та членкинею візуального феміністичного руху. Також дуже потужним є ділових жіночий рух. Але не варто забувати, що є й традиційний жіночий рух, пов'язаний з питанням національного", – резюмувала Марина Вороніна.
Фото: Українська правда
