Про ключові позиції тимчасової "Стратегії національної безпеки США"
У першу чергу варто підкреслити сам факт того, що з’являється подібна тимчасова стратегія. В американській культурі це нормально, що новий президент представляє свою безпосередню стратегію. Але в даному випадку вирішили не чекати поки з’явиться повноцінний документ і видали такий тимчасовий на 20 сторінок, який на сьогодні окреслює певні принципи підходів до безпеки. В першу чергу він, звичайно, базується на національній безпеці, але має наслідки і для міжнародної. Найбільшою зміною з попередніми документами є то, що демократія і трансатлантичні відносини знову виходять на перше місце — це те, чого не вистачало попередні 4 роки. Ми розуміємо, що ковід і боротьба з ним на сьогодні теж вийшли на перше місце, і це розглядають у документі, який раніше стосувався класичних безпекових викликів, наприклад, тероризму. У даному випадку пандемія займає не менше місця, ніж загроза від Китаю.
Чи зрозуміло як Сполучені Штати поводитимуть себе з Китаєм
Ми почули заяви Байдена в Держдепі і ще під час однієї промови, а також у виступі Державного секретаря Ентоні Д. Блінкена, який був цього тижня, що позиція щодо Китаю окреслена. І тут з одного боку його чітко називають загрозою, до того ж ставлять його на більш серйозну позицію, ніж Російську Федерацію. З іншого боку — не відкидають можливості на перехід до діалогу і певного співробітництва. Ми бачимо, що сьогодні до Китаю буде зберігатися такий комплексний підхід, коли будуть захищатися максимально американські інтереси — це буде стосуватися в першу чергу економічної сфери і бізнесу, захисту інтелектуальної власності, можливості Китаю розширювати свій вплив на інші регіони. Але є і розуміння того, що Китай — загроза специфічна, складна і довготривала, що залишаються такі теми, наприклад, захист навколишнього середовища або боротьба з Covid-19, де США і Китай можуть знайти точки дотику важливі для глобальної відповіді.
Читати далі: Посол України в Японії про "холодну технологічну війну" між США та Китаєм та співпрацю України з Японією
Чи не свідчать деякі сигнали про м’якіший підхід Байдена до Росії, ніж це було за президентства Дональда Трампа
Я б такого не сказала, бо ми бачимо з тих кандидатур, які вже затверджені у його команді, що ці люди гарні фахівці по Російській Федерації. Не тільки по пострадянським країнам, а саме по Росії. Вони прекрасно розуміють у чому є загрози і поки що не було жодних заяв, які могли б говорити, що Байден відійде від тієї політики, яка є щодо Російської Федерації. Немає жодних причин думати, що у Російської Федерації є важелі впливу на Джозефа Байдена, адже у такому часто звинувачували попереднього президента. Давайте не забувати, що в американській історії, навіть під час Холодної війни, дуже часто бувало, що та сторона, яку найменше можна було запідозрити в відносинах з Радянським Союзом, а нині з Російською Федерацією, скоріше йшла на певні переговори. Джо Байден з самого початку говорив, що є певні теми, наприклад, ядерне розповсюдження, по яким вони будуть продовжувати роботу з Російською Федерацією. Але є для Байдена і принципові питання, серед яких: Україна, територіальна цілісність держав, Іран, Сирія. "Північний потік" — це скоріше не про відносини США і Росії, а про відносини США і Німеччини. Тому на сьогодні Джо Байден має таку позицію очікування, бо, поновлюючі трансатлантичну єдність, він розуміє, що Німеччина для нього важлива. Тому він шукає варіанти, щоб не допустити продовження "Північного потоку", але зробити так, щоб це не стало головною проблемою у німецько-американських відносинах.
Зазначимо, що санкції проти Росії через її агресію в Україні були введені адміністрацією президента Барака Обами у 2014 році. Відтоді їх щорічно продовжують на 12 місяців.
Фото: www.whitehouse.gov
