"Історія техногенних катастроф не є достатньо дослідженою. Хоча, як ми бачимо з останніх подій, це актуально. Можливо, історія вибухів та катастроф могла би щось підказати у майбутньому. На Звіринці були військові склади. Достеменно поки що не знаємо, що саме там перебувало: чи селітра, чи порох, чи набої. Скоріше, всього потроху. Як визначила Державна слідча комісія, сталась необережність обслуговуючого персоналу. Слідчі дійшли висновку, що працівник цих складів вирішив поремонтувати один з ящиків з вибухівкою, взяв гвіздок і молоток, стукнув, вибухівка здетонувала і у результаті ми маємо фактично повністю знищений Звіринець", ─ зазначив Віталій Скальський.
Історик зауважив, що "у той час Звіринець ─ це не було щось фешенебельне. Це була робітнича околиця, де були слабенькі хатинки, дуже бідні будівлі. Все це було знищено. Потім у державному керівництві висловлювали ідеї збудувати там урядовий центр, розташувати там резиденції керівників держави, міністерства, але так не сталося. І зараз ми там маємо ботанічний сад. Вибух стався близько 9:30 ранку. Люди саме прийшли на роботу. У всіх були відкриті вікна, і раптом відбувся вибух. У спогадах пишуть, що вибухова хвиля дісталася навіть Університету імені Святого Володимира (нині ─ Червоний корпус КНУ імені Т.Г. Шевченка), і там нібито повибивало шибки та двері. В епіцентрі вибуху опинився Троїцький Іонинський монастир, який там неподалік розташований. Загинули ченці цього монастиря. Загалом журналісти писали про 200 жертв".
Історик прокоментував теорію про те, причиною вибуху був теракт, спланований більшовиками.
"Це червень 1918 року. За кілька днів мала бути підписана попередня мирна угода з Радянською Росією. У Києві саме відбувалися переговори. Була присутня радянська делегація. Вочевидь, так чи інакше це мусило якось вплинути на політичне життя. Не тільки гетьман Павло Скоропадський вважав, що це "справа рук більшовиків". Загалом по спогадах і публікаціях помітно, що у цьому були переконані люди, мешканці Києва. Але якихось документів, конкретних свідчень, розпоряджень бойовикам немає. Тому ми це залишаємо через кому, що це лише одна з версій. Неофіційна", ─ сказав він.
Скальський також наголосив, що це був не поодинокий випадок.
"Через тиждень стався ще одна пожежа на Подолі, внаслідок якої понищилася велика частина дерев’яного Подолу. Подібні випадки мали у вересні в Одесі, де вибухнуло одне з підприємств, а також в Керчі. Керченську фортецю використовували як склад для евакуйованої вибухівки з Петрограда. Коли у жовтні 1917 року там стався більшовицький переворот, і керівництво Петроградського військового округу почало вивозити звідти зброю до Керчі та інших місць. Але оскільки Керченська фортеця не була розрахована на таку велику кількість зброї, то цю вибухівку скидали просто з колії на землю і так вона лежала. При цьому є свідчення, що коли прийшли більшовики, то їхній рівень освіти і фаховості не дозволяв належним чином впорядкувати цю фортецю. Відповідно є свідчення, що більшовики розважалися у Керченській фортеці пострілами по дверях цих складів. В якийсь момент ця куля могла потрапити у ящик з вибухівкою, і пішла вибухова хвиля. Тому причиною таких вибухів мені видається загальний безлад у суспільстві", ─ розповів історик.
Історик зауважив, що "такі вибухи вплинути на процес втрати державності Україною, бо це давало свій елемент нестабільності в держави".
На фото: Вибух артилерійських складів і пожежа на Звіринці в Києві. Фотографія з німецького аероплана, 6 червня 1918 рік