Чи можна вважати, що загалом права трудящих захищені в Україні?
─ Наш Трудовий кодекс достатньо старий. На сьогодні ми керуємося положеннями законодавства 1971 року. Але якщо його застосувати до сьогодення, то права людей, які працюють, є захищеними. Оскільки постійно з’являється оновлення законодавства, нові закони та постанови, які так чи інакше намагаються врегульовувати якісь складні питання, зокрема, про дистанційну роботу і про гнучкі умови праці в умовах карантину.
Проте дистанційна робота більше стосується "білих комірців", які можуть працювати за комп’ютерами і коли немає значення, де це відбувається. А як щодо ситуації, яка склалась з людьми, які працюють на робітничих спеціальностях або у сфері послуг? Зокрема, у невеличких містах чи селах.
─ З виробничими професіями не настільки все погано. Якщо вводиться простій якогось конкретного відділу, управління чи якось іншого підрозділу, то у такому разі працівники все одно отримують заробітну плату ─2/3 від їхнього посадового окладу. Окрім того, держава зараз внесла зміни до закону "Про зайнятість населення" і вводить таке поняття, як "допомога по частковому безробіттю", але тільки якщо це було пов’язано з виробництвом. Фактично кожен роботодавець може отримати від держави у розмірі однієї заробітної плати допомогу на кожного працівника, якщо це справді був вимушений простій, скорочена кількість годин або інші обставини у зв’язку з карантином.
Стосовно сфери послуг, то це сфера, яка опинилась у найгіршому становищі, оскільки тут не діє закон "Про зайнятість населення", не діють жодні допомоги від держави. Роботодавці опинилися без заробітку, а працівники ─ у тій ситуації, коли їм доводиться або звільнятися і йти на іншу роботу, або знаходитися у неоплачуваних відпустках, або ж якщо роботодавець може якусь частину заробітку компенсувати, то йдуть на варіанти щорічної оплачуваної відпустки, тобто після закінчення карантину люди вже не зможуть взяти собі цю відпустку. Окрім щорічної оплачуваної відпустки у розмірі 14 днів, є додаткові оплачувані відпустки до 7 днів, наприклад, для людей з ненормованим робочим днем або які працюють з шкідливими матеріалами.
Які виклики для працівників стали помітними під час карантину?
─ По-перше, є проблема для підприємств, які не можуть працювати, і для їхніх працівників. Тому що зараз складно знайти оптимальне рішення, яке б задовольняло і працівника, і роботодавця. По-друге, якщо є можливість проговорити зі своїм роботодавцем якісь можливості для оплати праці, то спробуйте це зробити, оскільки є такий варіант, як щорічна оплачувана відпустка або додаткова відпустка. По-третє, якщо підприємство зараз не може працювати загалом, наприклад, салон краси або маленьке кафе, то якщо роботодавець вводить простій, то у такому раці працівники будуть отримувати зарплату. Це все залежить від того, наскільки роботодавець також готовий триматися за якусь можливість продовжити роботу. Четвертий варіант: якщо ви все-таки вбачаєте, що на вас чиниться тиск, роботодавець не намагається з вами спілкуватись, будь-які конструктивні розмови є неможливими і вас звільняють примусово, тоді доведеться мати цей конфлікт, працювати з ним. І наслідком цього конфлікту може бути звернення до суду або Державної служби України з питань праці. Але лише у тому разі, якщо конфлікт неможливо вирішити і врегулювати мирним шляхом.
Якщо говорити про те, чи захищені в Україні права людей, які працюють, то можна згадати про те, чи захищені права жінок в Україні. Якою є ситуація з трудовими правами жінок?
─ Основна проблема полягає у тому, що кодекс оперує двома поняттями: "працівник" і "жінка". І це нібито не одне й те саме. Працівникам можна працювати на важких умовах праці, є перелік відпусток, у які можна йти. І поряд з цим у кодексі фігурує "праця жінок". І це дійсно дискримінаційне положення. І ми отримали безліч рекомендацій від Міжнародної організацій праці, які просять замінити ці поняття і вживати "працівник" і "працівниця".
Якщо ми звертаємось до статей про жінок, то у такому разі є ряд статей, який забороняє звільняти жінок, зокрема тих, у яких є діти до 14 років, у яких є малі діти, які виховують дитину-інваліда або здійснюють догляд за похилим членом сім’ї. По-друге, жінки, які мають малолітніх дітей до 3 років, не можуть їздити у відрядження. По-третє, жінки, які мають дітей від 3 до 6 років можуть їздити у відрядження за погодженням. Тобто у цього випадку йдеться про виокремлення жінок зі всіх працівників, яких не можна звільняти і які не можуть їздити у відрядження. Ще кодекс оперує поняттям, що жінок, у яких є діти, не можна залучати до понад нормованої праці, до роботи у нічний час, а також по вихідних. Але якщо жінка саме не заперечує і не надасть свою згоду.
Але з’явилась велика кількість інформаційного матеріалу саме після введення дистанційної роботи. Це стосується того, що нібито дистанційна робота була введена для жінок. Це абсолютний абсурд, оскільки дистанційна робота ─це для всіх, а не лише для жінок, у яких є діти. Це стосується будь-яких працівників і працівниць, які виявили це бажання і хочуть працювати дистанційно. До того ж, дистанційна робота взагалі прийшла в наш радянський кодекс з ІТ-сфери. Тобто більшість працівників, які працювали віддалено, намагались знаходити для себе адекватні способи роботи. І оформляли ФОП або працювали віддалено.
Чи можна зробити висновок про те, що права жінок, які працюють в Україні, не є захищені?
─ Вони захищаються, але це дискримінаційне захищення. Оскільки захищаючи і надаючи якісь привілеї для жінок, ми тим самим ставимо її у дискримінаційне положення щодо інших працівників. І це створює проблеми та кліше і для самих роботодавців: коли приходить жінка на роботу, її запитують, чи є у неї діти. І якщо роботодавець чує, що є маленька дитина або ж двоє дітей, то він задумається, чи брати цю працівницю.
З іншого боку, вона має надавати цю інформацію, оскільки це можливість отримання тих відпусток і відділ кадрів має бути повідомлений про наявність соціальний дітей тощо. Це соціальний пакет. Якщо не принести ці документи, то роботодавець не буде повідомлений про всі аспекти соціального життя працівника, і у такому разі може навіть, наприклад, звільнити вагітну жінку, і тоді вона у суді не зможе відстоювати своє право, що вона була вагітна, а її незаконно звільнили. Тобто це в інтересах працівника просити ці документи, аби потім роботодавець знав про штат і особливості працівників.
Окрім того, якщо працівниця принесе інформацію про те, що є двоє дітей віком до 3 років, і діти будуть хворіти, то лікарняні листки на дитину до 5 дня будуть оплачуватися. Також якщо є діти віком до 3 років і роботодавець звільняє, то як працівниця у суді вона могла б відновитися і стягнути вимушений прогул, якби роботодавець знав про її особливість. А якщо не надати ці документи, то суд скаже, що порушень не було.
Чи справді в Україні більше не залишилось професій, які жінкам заборонено обіймати?
─ Було багато дискусій, проте стаття у кодексі залишилась стара, до неї не внесено зміни. Досі там фігурує поняття, що на важчих умовах роботи, наприклад, робота у шахтах, жінки не можуть працювати. І поки не внесено зміни до кодексу, ми керуємося лише його положеннями. Звісно, жінки зараз можуть мати більший доступ до інших професій, але в кодексі стара норма. І для кожного відділу кадрів чи бухгалтера ключовими є саме положення кодексу. І якщо ним заборонена робота у нічний час чи відрядження, то цього дотримуються. І я сумніваюсь, що вони будуть вичитувати якісь рекомендації Міжнародної організації праці і дотримуватись їх на підприємствах. Для них це ризик позапланової чи планової перевірки від Держпраці, а це буде може сягати кількох сотень можливого штрафу. Вже не перший рік обговорюють закон про працю, сподіваючись, що там будуть норми, які дозволять жінкам працювати на абсолютно всіх роботах.
А якою є ситуація з працевлаштуванням людей старшого віку? Оскільки часто людям віком 40+ складно знайти або ж втримати роботу.
─ Така проблема є. Більшість роботодавців не зацікавлена в особах передпенсійного віку. Людей віком від 45 років неохоче беруть на роботу. Тому що пенсія не за горами, це працівник, який не буде достатньо ефективним, можливо, він не захоче підвищувати свої знання, кваліфікацію, і про це постійно турбуються всі роботодавці. Тобто заборони про те, що брати цих людей на роботу немає. І якщо комусь відмовляють у працевлаштуванні, тоді є способи захисту свого права.
Як це зафіксувати і куди звертатися?
─ Якщо ви безпосередньо прийшли на співбесіду, і з вами спілкуються, запитуючи про вік та сімейний стан і розуміючи, що ви особа передпенсійного віку або вам 40+ років, то у такому разі спробуйте зафіксувати це на диктофон або інші способи зв’язку. І така записана розмова може зіграти важливу роль у суді. Якщо немає можливості фіксувати, також це можуть бути свідки, які можуть підтвердити факт незаконної відмови у прийнятті на роботу особи передпенсійного віку. Окрім того, працівник може звернутися до Державної служби України з питань праці, написати скаргу, офіційному письмову заяву, і вказати, що вам незаконно відмовили у роботі, тому ви просите провести позапланову перевірку суб’єкта і надаєте відомості про вакансію та організацію, куди ви прийшли, а також про даті і час відмови вам. Таким чином працівник може домогтися стягнення шкоди з роботодавця у суді або зобов’язати роботодавця прийняти на роботу.
А що робити людям, яких хочуть звільнити?
─ Потрібно спробувати домовитися з роботодавцем або ж скаржитися на своє звільнення. Звільнення може бути добровільне, коли працівник вирішив, що йому час йти або йому некомфортно працювати. Тоді він може звільнитися за власним бажанням або за згодою сторін. Якщо це той випадок, коли роботодавець на працівника вчиняє тиск, коли начебто підходить вік до звільнення, то у цьому разі для працівника є проблема, що, ймовірно, його звільнять. І починається тиск, що можуть навіть звільнити за статтею. Якщо ви розумієте, що це роботодавець, який не хоче конфліктних ситуацій, але хоче вас звільнити, то спробуйте домовитися з ним про вихідну допомогу у розмірі 7-8 мінімальних зарплат. І обов'язково звільняйтесь за згодою сторін, оскільки для того, щоб стати на біржу праці, згода сторін ─ є вигідним варіантом. Коли ми звільняємось за власним бажанням, то вихідну допомогу людина зможе отримати тільки на 91-й день з моменту подання заяви, а коли за згодою сторін ─ на 8-й день.
Фото: pexels.com
