"Я взявся за дослідження українських вчених, тому що це надзвичайно важлива проблема в розбудові української держави. Без знання історичної минувшини ми не матимемо можливості виховувати свою молодь, суспільство і переконувати наш народ, що вони є людьми, причетними до своїх попередників, які зробили на терені науки надзвичайно багато. Адже, як казала Ліна Костенко, національна свідомість визнається не через форуми, конгреси, вона усвідомлюється через пізнання історичної минувшини. […] Держави будуються через певні уставлені канони, одним з яких є пізнання і виховання молоді на тих постатях, які є визначальними для кожного народу. Велич того чи іншого народу визначається не його кількістю, а тими представниками, які внесли доробок не тільки в свою національну культуру, але й світову", – наголосив Василь Шендеровський.
За його словами, за часів Радянського Союзу відомими були лише люди, які працювали в гуманітарній сфері: "Людей, які працювали з природничими науками, ми не знали, адже, як правило за радянського часу, якщо вони працювали над важливими науковими технічними проблемами, вони були засекреченими".
"Були зроблені такі відкриття, які вартували і Нобелівської премії, але, на жаль, про них світова наука та еліта не знали і Нобелівські премії отримали представники інших народів. Наприклад, відкриття інсуліну було зроблено в Харкові Коганом-Ясним у 20-х роках", – розповів вчений.
Кожен народ, як наголосив вчений, повинен бути національно свідомим і цю свідомість українці могли б виховувати в дітях через повернення великих імен, які творили науку: "Ми бачимо сьогодні великий технічний прогрес, особливо в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, коли практично за 100 років були зроблені фантастичні поступки в техніці. Наприклад, перший телефон, яким користувалися люди, був встановлений в 1908 році в Білому Домі. А уявити сьогодні людину без мобільного телефону тяжко. Разом з тим, до цього епохального винаходу причетні українці, зокрема, Любомир Романків, який сьогодні живе в Америці".
"Проте, навіть, якщо подивитися на шкільні підручники, там до сьогоднішнього дня не відображено вчених, які зробили внесок в розвиток технічної науки. До прикладу, ми всі сьогодні користуємося телебаченням, "ящик" нас зомбує. Але насправді це зробив український інженер Борис Грабовський: 4 серпня 1928 року під Ташкентом він першим продемонстрував повністю електронну систему телебачення. Чи, наприклад, сьогодні ми маємо великі успіхи в освоєнні космосу. Зовсім недавній приклад, коли ми були свідками того, як був запущений апарат на комету, який летів 10 років і потрапив на комету розміром три на чотири кілометри. Але комету відкрив український вчений Клим Чурюмов, а траєкторію польоту розрахував, врахувавши всі можливі фактори впливу Ігор Багачевський із Сокаля. Також ми знаємо відкриття генного коду спадковості був відкритий таким собі вчений Ервіном Чаргаффом, який працював в Чернівецькому університеті і вважав нашу землю рідною. Проте Нобелівську премію отримали британці", – зазначив Василь Шендеровський.
На питання чому ситуація склалась саме так і українські вчені не отримали міжнародного визнання, Шендеровський навів приклад, описаний у романі "Шрами на скалі" Романа Іваничука: "Там йшла мова про відкриття х-променів, без яких неможливо сьогодні уявити розвиток медицини, Іваном Пулюєм. Ми знаємо, що Нобелівську премію отримав Конрад Рентген у 1901 році. Так ось, про взаємини між Пулюєм, Рентгеном і Енйштейном. Була розмова, коли Пулюй довідався про те, що Рентген зробив сенсаційне повідомлення про відкриття, Ейнштейн, який був добре знайомий з Пулюєм, сказав: "Іване Павловичу, ви повинні бути горді, що причетні до цього глобального відкриття. Хто за вами стоїть, які уряди, які держави? А за Рентгеном весь світ". На жаль, те, що ми не мали власної держави, є одним з аргументів, чому у нас немає цих людей. І тоді, і тепер люди виїжджають і ми втрачаємо інтелект. Це повинно бути сьогодні головною проблемою державотворення України і якщо ми цього не зрозуміємо, перспективи в нас немає".
ФОТО: pixabay