Чому це не так?
Документ, про який йде мова, був оприлюднений ще у 2006 році. І це не свідчення ЦРУ, а переклад статті з російської опозиційної газети, яка видавалася за кордоном. Степан Бандера практично всю Другу світову просидів у в’язниці, концтаборі, і відмовлявся координувати діяльність ОУН з Берліном.
Цей документ – звичайний переклад з "Соціалістичного вісника" (№6–7, 1951 рік) (журнал, який видавався закордонної делегацією Російської соціал–демократичної робітничої партії (меншовиками) в 1921–1965 роках). Сам автор – Петро Яровий – не вказує джерел інформації і гучних звинувачень. Будь-якої інформації про автора теж немає.
Проект The Insider зазначає, що в книзі Бандери “Перспективи української революції” згадується якийсь Петро Яблонь-Яровий. Автор книги називає його провокатором.
Проект "Лікбез", який займається спростуваннями історичних фейків, ось що пише про міф "теплих відносин Степана Бандери і гітлерівців":
"Вийшовши з польської в’язниці у вересні 1939 року, Степан Бандера пробув на волі менше двох років. Його листування з рейхсканцелярією щодо перспектив "українського питання" велося на підвищених тонах і містило загрози з боку ОУН (б). Після спроби проголосити українську державу 30 червня 1941 року Бандера знову був заарештований (в’язниця гестапо), а потім до осені 1944 перебував в політичному блоці концтабору Заксенхаузен. Після того, як його випустили, він відмовився координувати дії ОУН з Берліном. Його два брати загинули в концтаборі Аушвіц, а третій загинув в бою проти німців у лавах УПА".
"Історична правда" публікувала звіт Гіммлеру начальника Головного управління СС Готліба Бергера про результати розмов зі Степаном Бандерою.
"Загальне враження: це спритний, впертий, фанатичний слов'янин. До останнього вірний своїй ідеї. Зараз для нас неймовірно цінний, пізніше – небезпечний. Ненавидить як великоросів, так і німців", – пише Бергер, і "не дивлячись на все, просить дозволу використовувати його, а рух активувати", але Бандера все одно тоді відмовився.