Коли відбувається співпраця, завжди є рушій якийсь. Хто локомотив у вас у співпраці з молоддю – сама молодь, чи ви, пане Сергію? Хто кого тягне?
Сергій Замідра: В залежності від того який момент. Із самого початку усе починається з людини, яка ініціює. Спочатку в громаді ми виступали тим локомотивом, який намагався вирвати молодь, підштовхнути її до змін. Що стримувало молодь? Позиція шкіл, олімпіади і формальна освіта, яка фактично блокувала певний час оцей розвиток неформальної активності молоді. Тому на початку, можна сказати, що локомотивом була команда селищної ради. Але зараз, коли ця молодь прокачалась, вона просто вже тягне усе селище вперед до змін. І тут уже ми один одного підтягуємо.
А як на Запоріжжі, у Широківській громаді, молодіжна рада створена і активно діє. В багатьох вже створені подібні структури. Але тим не менш що цікаво – ваш досвід – хто ж у вас був ініціатором цих рухів?
Ольга Ставицька: Хочу одразу сказати про нашу Соню. Ви її представили як очільника культури, а вона очільник фракції по культурі молодіжної ради. У нас там є щось на кшталт депутатських груп. Але мабуть, так і буде очільником культури.
Ми вже взяли собі на замітку, коли ми з колегою тим локомотивом були, то це ми, влада. Але ми бачили цю активну молодь. І вона у селах була , є і буде. Просто наша задача є згуртувати і написати ту стратегію щоб вони рухалися у тому руслі, що потрібен і їм і громаді. І ми дуже раді що тепер ця молодь тепер стала нас сама трошки підштовхувати.
З одного боку це добре, що молоді дається більше проявити себе. З іншого боку – ви ж усі люди рівні – але так виходить, що у молоді є певні обмеження. Зайти на сайт з пошуку роботи, в усіх вакансіях стоїть обмеження за віком, досвід роботи потрібен. Саме з таким прояви були?
Сергій Замідра: У мене таке відчуття, що роками у нашій країні молодь боялися, молодь намагатися не допустити до розвитку, і не давали можливості розвиватися. Чому? Перше. Станом на сьогодні в країні ще не затверджено закон про молодь. Згідно бюджетного кодексу сільські селищні ради, ради міст районного значення не мають права фінансувати молодіжну політику. Це – пряма заборона. Єдиний рівень, з якого молодіжна політика може фінансуватися, це – рівень районних рад, рад об’єднаних територіальних громад і вище. Чому? Тому що так легше контролювати. Але молодь не можна контролювати. Молоді треба ресурс і підтримка. Часто говорять: молодь це наше майбутнє. Та ні, молодь це – сьогодення. І в це теж треба кошти вкладати вже. Треба ресурси. А роками ці ресурси ніхто не вкладав. І саме тому молодь не хотіли почути. І сьогодні важливо, щоб голос молоді чули на рівні місцевого самоврядування, на рівні районів. І щоб держава не забувала чути молодих експертів в тому числі Верховної ради.
Цікава інформація, що пряма заборона. А яким чином тоді вони фінансуються у вас?
Сергій Замідра: Це те, чому я не пройшов «поліграф» на «Нових лідерах». Чи використовували кошти селищної ради не за призначенням? Так, змушений був нашою державою використовувати тому що молодіжну політику фінансуємо через благоустрій, де якісь є заходи, проведення якихось культурних заходів. Але культурні заходи це не молодіжна політика. Минулого року я проводив опитування по всій Україні. Скільки коштів ви у своїй громаді виділяєте на розвиток молоді? Одна з громад відповіла: у нас виділено 10 000 гривень на молодіжну політику, а саме – на національно-патріотичне виховання молоді, і витратимо ми їх на те, щоб заправити автобус і наших хлопців відвезти у військкомат. Це – розуміння молодіжної політики у регіонах сьогодні.
Ольга Ставицька: У нас є програми, які ми використовуємо для фінансування молоді. І я хочу зразу сказати, що ми хочемо щоб молодь наша була активна. І якщо ми щось робимо, то ми хочемо це робити разом з молоддю. Наприклад, той же громадський бюджет. Ми започаткували цю програму у цьому році, і молодь також була тим локомотивом знову. У нас кілька проектів, усі по молоді. Усього було 24 проекти. Але молодь писала проекти, дуже якісні, молодіжні. І ми їх зараз фінансуємо. Також у нас є програма «Стань успішним у громаді». Це програма розвитку неформальної освіти і лідерства. І є програма преміювання активної молоді. Є програма оздоровлення, куди ми заохочуємо активну молодь – ту ж саму молодіжну раду , яка вже другий рік поспіль у нас діє – молодіжну раду минулого року ми відправили усіх на море завдяки цій програмі безкоштовно. І у цьому році також. Просто розподіляємо ці путівки на оздоровлення для нашої молоді.
Тобто все одно ви інші програми під це підлаштовуєте?
Ольга Ставицька: Так, це об’єднана територіальна громада, ми зараз робимо програму розвитку стратегії молодіжного руху, зараз ми її напрацьовуємо, і будемо її фінансувати. Думаю, що це не так складно.
Сергій Замідра: Молодці, дуже потужний насправді підхід до розвитку молоді. Якби таких громад по Україні ставало б більше, то однозначно ми ці питання з проблемами розвитку молоді вирішили. Що сьогодні є? Немішаєво виділяє 50 000 гривень на розвиток молоді зараз. Якщо подивитись на інші, то усі об’єднані територіальні громади Житомирської області виділяють 65 тисяч гривень. Усі ОТГ Дніпропетровської області виділяють 165 гривень – разом! Друзі, цих коштів недостатньо. Звертаюсь до представників ОТГ, які хочуть по новому зараз дивитися на розвиток громад. Якщо ви не будете займатися розвитком молоді, молодь вийде. Вийде з ваших громад у міста, а то і у столицю і закордон. Якщо ви про неї забудете. Якщо ви не будете займатися економікою, так само молодь буде виїжджати. Тому зверніть увагу на ті кошти, які ви виділяєте. У себе ми знайшли шлях як це вирішити. Ми ще не є об’єднаною громадою, але ми вже отримати здобутки, які дає молодь. Як мінімум, у минулому році кращу практику місцевого самоврядування в Україні – перше місце – виборола наша молодь! Та молодь, якій ще три роки тому уваги не приділялося.
Це ключове питання, те, що ви зараз сказали, випереджаючи запитання: для чого, який сенс вкладати у молодіжну політику? Щоб не виїхали, щоб залишилися там, де народилися. Ось основна мета молодіжної політики. Важко з цією тезою не погодитись. Але, чи бачите ви результати кількісні – залишаються молоді люди?
Сергій Замідра: Бачу. Не тільки що не виїхали, хай виїжджають! За здобуттям досвіту, але хай вони прагнуть і хай горять бажанням повернутися в ту громаду, з якої вони поїхали навчатися. Це – основне завдання для чого робити. Сухі цифри. Перше. Коли ми починали, відчувалася відносна пасивність у громаді. Станом на сьогодні молодіжний парламент, який був сформований два роки тому, у той момент діти були сфокусовані на рівні селища. Вже буквально протягом місяця вони виїжджають у Страсбург. Керівник молодіжного парламенту і один з членів. Вони вже є європейськими амбасадорами – послами європейської молоді в Україні. Вони їздять по Україні сьогодні і діляться тим досвідом, що вони зробили. Вони реалізували програми у селищі. Вони створили кіноклуб, активізували громаду, шукають шляхи яким чином більш активно залучати громаду. І це незалежно сьогодні від того що робить селищна рада. Якщо брати яскравий приклад, тут згадували бюджети участі. Ми у нашому селищі розглядаємо конкурси проектів бюджети участі, громадські бюджети як можливість активізувати молодь, але більш старшого віку – від 18 та старше. Це ті, що повертаються. І це ідеальний момент працювати з тією молоддю, яка не може бігти довго, але може робити такі короткі проекти. Приклад такого проекту, який у нас вигравав, – кубок Немішаєва по зимовому футзалу. Прийшов хлопчина, Микола Бігун: «Я хочу розвивати спорт». Кажу «я знаю що таке розвивати спорт, роби великий проект, я тобі підкажу як, але ти маєш усе це сам робити». Написав заявку на конкурс проектів, виграв 30 000 грн. залучив додатково ще 60 000 грн, і на 90 000 було зроблено проект, який – окрема група у фейсбуці, яка уже ледь не більша за групу селищної ради. Прямі трансляції матчів, кращі гравці, ставки на футбол – усе! Діти були зайняті з листопада по березень місяць. А селищна рада вклала лише 30 000 грн. і, це такий дуже великий поштовх! У минулому році цей проект виграв фінансування в області. Вони навчилися як робити. І хлопчина, який був просто спортивним активістом, був обраний головою по спорту громадської ради у селищі. Оце маленький шлях, який дає можливість поштовху для розвитку коли ви звертаєте увагу на молодь.
Як вам спало на думку об’єднувати, створювати якусь молодіжну раду? Що, старші колеги не впоралися без вас?
Олександр Бабіч: Як усе починалося – нас запросили прийняти участь у виборах самої молодіжної ради. Тобто, це була ініціатива наших депутатів, голови. Тобто, вони самі були зацікавлені у створенні молодіжної ради у нашій громаді. Нам запропонували представити свої програми. Тобто, свої ідеї як ми бачимо усе це, що ми хочемо зробити. І тоді вже створювати саме молодіжну раду. У нас громада ще молода, ще можемо розвиватися. І будемо стовідсотково. І саме молодіжних ідей не вистачало б у нашій громаді. Тобто, ті самі місця проведення вільного часу, ті ж кіно, ті ж бібліотеки. Зараз у нас є два проекти, які ми вже впровадили, які вже запустили, і старші колеги підтримали. Перший проект – презентація професій, яка відбулася нещодавно саме на території нашої громади. Тобто, з вузів з’їжджалися представники і на одній території представляли свої професії, розповідали.
Я як голова, намагаюся утримати свою молодіжну раду, тобто там дуже енергійні, дуже ініціативні хлопці та дівчата. І треба їх збирати докупи. Бо ідей справді дуже багато і щось треба взяти до уваги одразу, щось треба відправити на доопрацювання. На етапі втілення у нас є куратори, з якими ми спілкуємося. Тобто ми представляємо свої ідеї. Також ми представляємо голові нашого ОТГ. І там вже спільними силами намагаємося спланувати як правильно втілити у життя.
Ці проекти, про які ви говорили, вони вже реалізовані?
Олександр Бабіч: Так, у нас є паркові зони, у нас є безкоштовний вай-фай у тих же паркових зонах. Громада нам дуже сильно з цим допомагає і ми раді, що чують наші ідеї та побажання.
Ольга Ставицька: Вай-фай справді це була їх ідея. Тепер він у нас скрізь, це та була ідея, до якої ми дослухалися. Сан Санич, ми його так називаємо, тому що це лікар справді. Була минула рада, там були одні підлітки, учні. Ми так хотіли активізувати саме молодь до 35 років, щоб вся молодь усіх вікових категорій була почута. І ось до нас прийшли молоді вчителі і молодий фельдшер Сан Санич 22 роки. Справді зовсім інший рівень, коли голова молодіжної ради трошки старше. У нього дуже багато таких підприємницьких ідей. Не підліткових, а саме підприємницьких. Тому я вважаю, що це великий плюс, що ми охопили усі категорії.
А вам не доводилося стримувати молодь, адже не всі ж ідеї, напевне, прораховані точно, і не всі реальні?
Ольга Ставицька: У мене справді подвійне відчуття. Наприклад, спочатку – ми беремо участь у проекті від ЮНІСЕФ «Громада дружня до дітей та молоді», ми єдина громада у Запорізькій області у цьому році, яка бере участь – і ми там виявляли потреби нашої молоді. Це був такий моніторинг, який і зараз проводиться. І от: моніторинг потреб молоді. Хочемо дискотеку! Щось розважальне, а ми хочемо щоб вони придбали необхідні для життя знання, компетенції, щоб вони були пристосовані до життя, щоб вони були лідерами. А молодь цього не усвідомлює і не напише, що хоче бути лідером. І от треба знайти той компроміс. От ви хочете проекти, хочете втілити, так давайте ви самі їх втілюйте! І тепер ми вчимо їх писати проекти. В кожній школі у нас є проектні офіси. Це дуже важка робота, тому що ми приїжджаємо, вчимо що таке мета, завдання, тобто ми навчаємо їх компетенціям. Звісно, ми кажемо: ви хочете дискотеки, так давайте ми зробимо це з вами. Бо самі що там зробимо? Спочатку проект, потім дискотека.
Софія, а які у вас функції в цих проектах?
Софія Подхомутова: Я голова культури, у мене є дівчата, які допомагають. Вони пропонують різні проекти. Котрі потім пропонуємо голові та іншим. І потім втілюємо різні ідеї. Вже декілька були зроблені. Рухаємось уперед.
Пане Сергію, що у вас з молоддю, доводиться таку просвітницьку роботу проводи, чи стримувати у чомусь?
Сергій Замідра: Не треба стримувати. Треба навпаки, підтримувати і цей політ добавляти додатковий поштовх, щоб ця енергія йшла у правильному руслі. Голос молоді, те про що ми говорили, це як голос змін. Приклад наш наведу зараз. У Немішаєвому ми проводили експеримент спільно з Державним інститутом сімейної і молодіжної політики по формуванню молодіжної політики в умовах децентралізації. І одне з першого, що тоді зробила наша молодь, також провели дослідження «Що вас цікавить?» Чим ми були здивовані? На самому початку молодь сказала «які проблеми у нас є в селищі», «дороги», «Бур’яни». І це типова відповідь. Це відповідь дорослих, це не відповідь дитини. Дискотека, де на скейтах покататися, де ще щось? Чому? Тому що молодь не відчувала цього моменту у селищі. Вона навіть не розуміла що є таке. Ми поступово усе це вирішували. Але що молодь зробила? Ми провели дослідження «Картування селища очима молоді». Молодь пройшла по селищу, визначила де є позитивні точки, де є небезпечні. І потім ця карта селища очима молоді була презентована депутатам і станом на сьогодні половина тих проблем, де молодь показувала, вже вирішили. Тобто, молодь фактично вплинула на вирішення тих проблем, які вона бачить у селищі. Це той голос молоді, який має бути почутим. І це реалії. Які у нас вже відбуваються. Кажете де і що зробити? У нас приходять діти і кажуть «Ми хочемо знімати кіно». Чудово! Що вам для цього треба? Нам треба камеру. Ага. Камеру ви можете взяти у футболістів одну. Ми їм купляли у минулому році. Другу ще докупляємо. Будь ласка. Пробуйте. Робіть. І коли проходить якийсь період часу, а ця активність іде, я не знаю, що ми будемо робити на початку липня, тому що у нас зараз просто завал проектів! На початку липня у Немішаєво вже вдруге приїжджає табір Київського палацу дітей та юнацтва «Юний науковець», який у минулому році вперше був за 10 років зроблений. Приїжджають до нас кращі діти Києва. У нас фестиваль освітньо-мистецький фестиваль «Остенсакен» «Остейч фестивал» запрошує всіх. Там будуть і театри, і освітні простори, дуже цікаво буде. У нас в цей же час приїжджає проект «Будуємо Україну разом», де молодь їздить будувати реальні об’єкти в селищі. І у нас практично у той же самий час модель ООН від волонтерів «корпусу миру». Ще три роки тому, коли ми робили перший фестиваль «Остенсакен», говорили «Нью Васюки едет в шахматный турнир».І от сьогодні їх вже їде чотири, і вони підряд і цьому ніхто вже не дивується. І це саме завдяки тому, що ми залучаємо молодь.
У вас громада ще не створена, а от у колег створена. Але слухаючи вас складається враження, що з молодіжною політикою у вас щонайменше не гірше, ніж у Запоріжжі. Що це означає – що реформа децентралізації не впливає?
Сергій Замідра: Коли приходить хтось і каже: «Давайте щось робити», кажу «Буде лідер, будемо робити». Є той. Хто готовий на себе взяти відповідальність і вести, будемо робити. Якщо ні, давайте робити щось інше, а до цього повернемося.
А коли створиться ОТГ у вас, то вам легше стане впроваджувати?
Сергій Замідра: Коли створиться ОТГ, у нас буде трошки більше ресурсів, у нас буде менше супротиву, і самостійна громада буде управляти усіма напрямками, які є на тій території.
Менше супротиву, це ж не буде знято це обмеження, наприклад, на пряме фінансування?
Сергій Замідра: буде знято. В об’єднаних громадах вже можна напряму фінансувати молодіжну політику. Коли ти бачиш скільки треба змінити, це не буде секретом, я зараз намагаюся зрушитись трохи вгору, для того щоб очолити профільний комітет з молодіжної політики і спорту там у тій великій раді. Для того, щоб ті зміни не чекати роками, а для того, щоб сформувати їх вже сьогодні, зараз і найближчим часом.
Пані Ольго, а ви відчули якість зміни після того, як об’єдналися у громаді в плані можливостей у молодіжній політиці? Чи справді децентралізація їх відкриває у плані молодіжної політики?
Ольга Ставицька: Так, у нас з громадою почалося життя активне, молодіжне і фінансове. Децентралізація дає перш за все відповідальність за ті фінанси, які наші платники податків дають. Вони у нас збільшилися і ми можемо направити їх туди, куди забажаємо. Ми і наш голова розуміємо, що молодіжна політика це дуже важливо. Тому ми її розвиваємо. Перше у нас був тоді молодіжний хаб, є таке слово, молодіжний простір. Ми його створили із самого початку, тому що молоді ніде було збиратися. Завдяки проекту ВіДже ЕсЗет, ми написали цей проект і завдяки підтримки саме громади, бо будинок культури ми відремонтували за кошти громади, ми зробили цей простір, це був лише початок. Ми показали, що ось дивіться, ви можете тут збиратися, ви можете наповнити цей хаб активностями. І почався цей розвиток. Хаб – це те, де можна проявити себе по творчому. Наприклад, у нас було кілька форумів та зустрічей з головою громади у неформальній обстановці. Коли голова громади відповідав на різні запитання, а молодь задає незручні запитання, але це було цікаво. Звісно, ми можемо фінансувати нашу молодь, як ми того забажаємо. Ми виділяємо самі кошти. Для мене, для нас, для голови громади дуже важливо щоб молодіжна рада не тільки розважальні програми. Ми хочемо виховати управлінців, справжніх молодих політиків, молоду зміну для нас. Тому ми хочемо, щоб вони усвідомлювали ті процеси, які відбуваються в громаді. Якщо ми хочемо вести, щоб вони йшли і тоді вели нас, ми маємо їх навчати.
Ми говорили сьогодні цілу програму про молодь, але ж ми не сприймаємо Ейджизм і до всіх поколінь ставимося з рівною повагою. А чи створено у нас такий самий рух людей старшого віку?
Сергій Замідра: Є, не лише наша рада ветеранів, або як ми говоримо, рада старійшин. У нас іще дуже цікавий момент є . Щороку перед бюджетною сесією ми проводимо стратегічну сесію. «Немішаєво, сьогодення та майбутнє». Де збираються молодь, старше покоління, представники влади. І ми обговорюємо пріоритети розвитку громади. У молоді інші питання часто бувають. Коли я подзвонив одному хлопчику і запитав «Чого тобі не вистачає сьогодні в селищі, якого гуртка?» Щоб не втрачати час він сказав: гуртка селекції. Чи прийшло це якомусь представнику влади, дідусю чи бабусі в голову? А у дитини є це бажання.
Ольга Ставицька: У нас є поважна рада. Коли ми були у Польщі, то привезли ідею там рада сенйорів була, і молодіжна рада. Але наші поважні мешканці сказали: не треба нам сенйорів, ми хочемо бути або старійшинами, або поважною радою. І вона також у нас активно діє. Перша їхня була пропозиція: будь ласка, організуйте нам комп’ютерні курси. І ми дуже гарно поєднали молодіжну раду і поважну раду. І саме молодіжна рада проводила курси для поважної ради. Це такий був гарний симбіоз.
Дуже важливо, що старшому поколінню дуже не вистачає тих людей, які будуть їм допомагати писати проекти щоб шукати додаткові ресурси. Ці ради є, і потреби є, і вони готові ділитися. Але молодь має прийти до старших і допомагати їм писати ці заявки, шукати додаткові ресурси. І тоді усе в громадах відбудеться.
