За словами Лідії Ткаченко, зараз спостерігається тенденція посування вікових меж дитинства і, відповідно, старості. Називатися людьми похилого віку більш притаманно людям за 65 років, інакше можна провести пів життя, почуваючи себе старим.
"На сьогодні не вистачає елементарних знань і уявлень про старіння. Зараз вважати себе старим у віці 40-45 років — це означає просто винести собі вирок, що ти будеш пів життя жити у старості. Тобто потрібно переглядати всі вікові межі й орієнтуватися на те що старість — вона десь там завжди, за горизонтом, і ви до неї тільки йдете", — говорить науковиця.
Відчуття старості з реальним виходом на пенсію експертка не пов'язує, адже частіше молоді люди, які теж отримують пенсію, розглядають її як можливість влаштуватися на роботу й отримувати паралельно пенсію і зарплату.
"Старіння — це глобальний процес. Він охоплює практично всі країни, за винятком, скажімо, найбідніших країн, де дійсно ще дуже висока народжуваність, і занадто коротка тривалість життя. Переважна більшість країн, більш-менш індустріально розвинених, переживають цей період", — зазначає Лідія Ткаченко.
За її словами, в України, Молдови, Російської Федерації, країн Балтії є спільна проблема — різкий спад народжуваності в 90-х роках. І зараз ці покоління якраз входять у працездатний вік, тобто вони мусять іти заробляти для того, щоб утримувати своїх дорослих батьків і третє покоління.
"Ці молоді покоління дуже маленькі за чисельністю і вони довше вчаться. Тепер, дійсно, період дитинства подовжується. Хоча міжнародний стандарт залишається 18 років, але, наприклад, на теренах Європи вже серйозно говорять про те, що насправді навіть 25 років — це зовсім не той вік, коли людина дійсно живе дорослим життям. Якщо говорити не тільки про вік, а про час початку роботи, час створення сім'ї, народження дітей — це все відкладається на майбутнє і це пов'язано з тим, що люди вільні обирати, як жити", — пояснює експертка.
Відповідно, період дитинства з низьким рівнем відповідальності затягується, і це теж впливає на пенсійну систему. Зокрема, в Україні вже зараз на одну людину, що працює приходиться утримання двох пенсіонерів.
"Насправді не існує проблеми людей похилого віку як окремої проблеми. Насправді проблеми, які ми маємо з людьми похилого віку, вони стосуються всіх нас. Якщо в країні комфортно жити, то це має бути комфортно для всіх поколінь", — говорить наукова співробітниця.
Вона зазначає, що в Україні мотивація до зайнятості дуже пригнічена, чим ми дуже сильно відрізняємося від розвинутих країн, там де зайнятість вважається джерелом добробуту. Що стосується можливостей зайнятості для людей похилого віку — найбільша біда в тому, що найчастіше їх "витискають" якраз з хорошої роботи. І в цьому біда раннього пенсійного віку — це заважає робити кар'єру, тому що людина набагато раніше втрачає можливості втриматися на якійсь посаді.
Саме тому дуже часто зайнятість пенсіонерів концентрується в дуже низько оплачуваних секторах, де зарплата не така велика. Це більше сфера послуг, там, де не потрібно якихось великих фізичних зусиль.
Фото: Pixabay