Фото з інстаграм-сторінки nataliya_mogilevs
"Ця пісня з вистави "Доньки", в якій я граю двох жінок — Могилевську й сусідку Могилевської, яка терпіти її не може. І вона їй "прожарює" про характер, розповідає плітки про неї. І от, звертаючись до цієї сусідки, я співаю цю пісню про те, що мені дуже багато разів казали, як мені жити, але я нікого не слухала і йшла за серцем. Тобто головна ідея цієї пісні — йти за серцем попри все, що тобі говорять, особливо такі сусідки."
Привіт! Пісня "Мені казали" — вона ж має енергію сильної жінки, яка ухвалює рішення, до яких сама дійшла. І це дуже сильно резонує з тобою, бо ти завжди робила все, що хотіла. Я правий у цьому спостереженні?
У цієї пісні є дві історії: одна публічна й одна особиста. Я почну з публічної, щоб пояснити, що ця пісня з вистави "Доньки", в якій я граю двох жінок — Могилевську й сусідку Могилевської, яка терпіти її не може. І вона їй "прожарює" про характер, про все, розповідає плітки про неї. І от, звертаючись до цієї сусідки, я співаю цю пісню про те, що мені дуже багато разів казали, як мені жити, як мені робити, але я нікого не слухала і йшла за серцем. Тобто головна ідея цієї пісні — йти за серцем попри все, що тобі говорять, особливо такі сусідки. Сусідка — гумористичний персонаж, всі дуже сильно її чекають, вона на початку вистави один раз виходила, а зараз вже тричі виходить на сцену, бо її так всі полюбили! Вона дуже смішна й там дуже багато жартів, які писали найкращі коміки України насправді. Тобто це реально класний гумористичний персонаж. Але пісня була в такому контексті народжена.
"Мені всі казали: "Не поспішай!" А я нікого не послухала й скажу вам, що це було найпрекрасніше рішення в моєму житті. Вже майже три роки ми живемо прекрасною родиною, просто Україна про це дізналась лише півроку тому. В мене було два найпрекрасніших рішення в моєму житті: почати співати і всиновити дітей!"
Це була публічна версія.
Так, а особиста версія? Вистава "Доньки" — вона ж про моє життя під час війни. Про мою родину, про зміни, які відбулись у моєму особистому житті. І головною й, напевно, дивною річчю, що трапилась зі мною, є те, що ми познайомились із чоловіком у перший тиждень війни, через два місяці я вже клялась йому, що буду гарною дружиною, ще через два місяці ми зустріли наших дітей у дуже складній ситуації, бо ми багато їздили по фронтах, по містах біля окупації, а ще через півроку загалом після нашого знайомства ми вже жили разом величезною сім'єю, в мене повна хата дитячого сміху. Тобто буквально за півроку ми створили величезну родину! Скажіть мені, будь ласка, ви знаєте хоч одну нормальну маму або сусідку, яка скаже: "Молодець, це класно!" Всі скажуть: "Що ти поспішаєш? А ти перевірила, що то за людина, а як він заробляє? То чужі діти? А якщо ти їх не полюбиш? А якщо вони тобі скажуть: "А ти мені не мама!" От виростуть і скажуть: "Ти мені не мама й мені не вказуй!""
Шановні радіослухачі, щойно ви слухали частину моновистави Наталії Могилевської…
Ні, там немає таких слів.
А шкода!
У цій виставі немає таких слів. До речі, класна ідея. Словом, я пережила те ж саме, мені всі казали: "Не поспішай!" А я нікого не послухала й скажу вам, що це було найпрекрасніше рішення в моєму житті. Вже майже три роки ми живемо прекрасною родиною, просто Україна про це дізналась лише півроку тому. В мене було два найпрекрасніших рішення в моєму житті: почати співати і всиновити дітей!
Ми раді це чути, бо всі ці слова і взагалі історія несуть таку енергію і такий позитив! Дай Боже, як то кажуть! І ще хочу про пісню розпитати, вона записана напівстудійно. Чому вирішили залишити її такою?
Справа в тому, що мільйони глядачів її підхопили з вистави й вона собі пішла. Й вони саме під цей трек робили десятки тисяч відео, і чоловіки, і жінки знімають про своє особисте життя, так вона відгукнулась. Я спробувала щось зробити, 5-6 версій в мене було студійних аранжувань, але всі вони не так до душі, як ця версія. Тож я просто дописала гітару, й вона така напівжива (Live-версія) — напівтеатральна так і вийшла. Це не відміняє того, що я можу зробити декілька версій аранжування на неї, якщо в неї буде продовжуватись цей шалений успіх. Бо я три місяці спостерігала за цим шляхом пісні, й вона просто переконала мене, що треба її знімати. Зараз вийде відео й, можливо, ще з’явиться студійна версія. Але поки що набирає оберти якраз ось ця театральна.
"Я була тотально самотньою людиною, майже в монастирі жила. Я майже пішла зі сцени, але займалась внутрішньою роботою. І це результат цієї глибинної серйозної роботи, і вистава — це теж результат. Просто коли прийшла війна, з жахом, який вона принесла в наші життя, вона принесла й якусь таку чесність, відкрите серце, милосердя, можливість говорити серйозно."
Ти сказала про свої два найкращі рішення, що почала займатись музикою й удочерила своїх доньок. А якщо озирнутись на весь пройдений шлях, можеш сказати, які внутрішні зміни в тобі відбулись і як це відобразилось на творчості й особистому житті? Бо зараз ти виглядаєш дуже щасливою людиною і сяєш неймовірно! А як насправді?
Дякую, мені дуже приємно. Знаєте, це верхівка айсберга й результат десяти років самотності. Я була тотально самотньою людиною, майже в монастирі жила. І це були такі сильні внутрішні трансформації і серйозна внутрішня праця. Я майже пішла зі сцени, але займалась внутрішньою роботою. І це результат цієї глибинної серйозної роботи, і вистава — це теж результат. Просто коли прийшла війна, з жахом, який вона принесла в наші життя, вона принесла й якусь таку чесність, відкрите серце, милосердя, можливість говорити серйозно. Знаєте, я намагалась читати вірші на своїх звичайних попсових концертах раніше, і це був просто провал, це нікому не було цікаво! Почалась війна, і я почала їздити читати хлопцям. Думала, воно треба тим військовим? У них зовсім інші проблеми. Але коли побачила, як вони слухають, затамувавши подих, кожне слово, і зі сльозами на очах, зрозуміла, що разом із цим жахом ця війна принесла в наше життя щось неймовірно цінне! Тому що цінності сімейні, дружба, любов — ціна їм інколи життя сьогодні. Я це побачила й почала читати вірші, і так народилась вистава. Просто на фронті для пацанів я читала. По-перше, мало де можна було співати й музику вмикати взагалі, тому я просто розмовляла, якісь гумористичні історії згадувала про те, як переживала війну, як у мене повна хата людей, а магазини зачинені й я на дієті, йошкін-лукошкін, бо готуюсь до концертів! Крім сєльдєрєйчика в холодильнику нічого нема, а в мене повна хата, і діти, і чим годувати? Й дають буханку хліба на людину. На початку так було, в мене на Осокорках принаймні точно.
Чудово, що ти все це змогла прожити і все це перенеслось у творчість, яку зараз можуть споглядати інші люди! Слухати пісню Наталії Могилевської "Мені казали", як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
