Ілюстративний колаж із відкритих джерел
"Запрошення до НАТО – це не гарантії. Потрібні й проміжні етапи"
Якими були б ваші пропозиції по Плану перемоги?
Насправді ще перед повномасштабним вторгненням був дуже важливий діалог із парламентом. Шкода, що на третій рік, як триває російський геноцид, бракувало діалогу президента з парламентом, із громадянським та експертним середовищем. Я сподіваюся, що зустріч президента з аналітичними центрами, які займаються адвокацією національних інтересів на міжнародному рівні, ще попереду. Зараз я перебуваю в Брюсселі. Тут три дні тривали зустрічі в НАТО, в Європарламенті, де присутні багато новообраних парламентарів із різних країн-членів ЄС. Минулого тижня був візит до Франції, до офісу Макрона.
З одного боку, дуже важливо, що є візія, є бачення плану перемоги. Але цей план – не стратегія. Тому що, і ми це пояснювали тут в багатьох кабінетах, Україна самотужки не може розробити стратегію перемоги, не маючи чітких запевнень, що наші партнери свої зобов'язання будуть виконувати. Тому що можна сказати? Запізнілий діалог у парламенті відбувся, але чи буде готовність надалі залучати ключові комітети?
Якщо ми говоримо про пункт "Членство України в НАТО" і адвокацію за те, щоб нам ще до кінця терміну каденції Байдена дали формальне запрошення, можливо, потрібні вступні перемовини. Тому що є різні формати, які можуть бути зараз. І сьогодні президент в Брюсселі в штаб-квартирі НАТО матиме черговий раунд зустрічей і переговорів. Подивимося, чи буде до грудня, коли відбудеться зустріч на рівні міністрів, якийсь прогрес. Словом, є багато різних обставин. Тут багато хто запитує, чи розглядаємо ми запрошення в НАТО, як каталізатор до перемовин? Чи бачитиме українське суспільство перспективи гарантій? Хоча саме запрошення – це не гарантії. Треба думати і про проміжні етапи. Про те, як ядерні держави-члени альянсу зможуть нам гарантувати безпеку до моменту, поки ми вступимо в альянс. Ви ж знаєте, є такий етап, як ратифікація всіма парламентами, це 32 держави, а з деякими у нас є складнощі.
Заходу дуже важливо продемонструвати, що НАТО – це альянс рішучих, а не переляканих
Я б хотів повернутися до аргументації, до якої вдався Володимир Зеленський, коли вчора у Верховній Раді представляв План перемоги, який містив геополітичний пункт стосовно необхідності запрошення України до НАТО. Він вважає, що протягом десятиріччя Росія використовувала геополітичну невизначеність в Європі, а саме факт, що Україна не є членом НАТО, тобто вона "зависла" між НАТО і Росією, як сіра зона. І саме це, каже президент, спокушало Росію посягати на нашу безпеку. А факт запрошення України в НАТО може стати справді фундаментальним для миру. Адже тоді росіяни відчують, що їхній цар програв геополітично. І сам Путін має побачити, що його геополітичні розрахунки програшні. Чи поділяєте ви таку логіку роздумів Володимира Зеленського? Чи справді факт запрошення до НАТО змінить диспозиції на цій великій шахівниці? І змінить розуміння росіянами їхнього місця в цій грі?
Це дуже важливе питання – ціна нерішучості наших партнерів. І через те, що Україна здала третій в світі ядерний потенціал, нас розглядали, як буферну зону, як міст. Навіть на саміті НАТО цьогоріч у Вашингтоні теж звучало слово "міст", абсолютно неприйнятне. Тому це геополітичний сигнал. Якби це був Бухарестський саміт 2008 року, тоді б ми говорили про Росію. А зараз треба говорити про те, що це потужний сигнал для "вісі зла". Тому що проти України воює Росія балістичними ракетами з Північної Кореї, з Ірану. Навіть їхні військові тут присутні. І за цим всім не просто споглядає, а дає благословення Китай.
Тому НАТО і Заходу дуже важливо продемонструвати, запрошуючи Україну і роблячи перший крок до членства, що НАТО – це альянс рішучих, а не переляканих, які постійно думають, а чи не призведе це до ескалації. Навіть на зустрічах нам кажуть: "А як ви думаєте, яка може бути реакція Путіна, якщо Україна отримає це запрошення? Чи є у вас внутрішня діагностика всередині РФ, що треба було б ще зробити, щоб Путін погодився сідати за стіл переговорів?". І коли ти починаєш людям пояснювати, що коли російський режим буде розуміти, що ціна продовження війни проти України буде дорівнювати втраті влади всередині РФ, може, тоді вони (Кремль – ред.) почнуть серйозно розглядати вихід із війни. Тому що ставки будуть для них настільки високі, що вони втратять все. Для цього і потрібне запрошення. Для цього ми тут відвойовуємо наступні пункти конфіскації всього тіла заморожених російських активів – 300 мільярдів. Ми говоримо про ембарго. І як перехідний етап, це можуть бути тарифи на LNG. 5 країн Європейського Союзу продовжують це купувати.
Ми повинні зробити повну економічну ізоляцію РФ і режиму. Ми повинні чітко говорити, що ми маємо розуміння сценарію поразки Росії на полі бою. Тому не скажу, що запрошення України в НАТО – це один із визначальних пунктів. Але він украй важливий в комплексі з іншими заходами, які Захід впроваджує дуже мляво. Ми зустрічалися тут з одним комісаром, який займається санкційною політикою, якою в ЄС, до речі, дуже пишаються і вважають величезним здобутком, який свідчить про силу ЄС. Ми йому чітко пояснили, що ця "швидкість", з якою вони ухвалюють 14 пакетів санкцій, дозволяє РФ адаптувати і банківську систему, і воєнна машина знаходить компоненти через треті країни. Одне з останніх досліджень показало, що в балістичних ракетах Північної Кореї знайдено компоненти, вироблені в США і Британії в 2023 році.
Нам на закритих зустрічах в НАТО сказали прямо: якщо буде рішення президента Байдена…
Ми пам'ятаємо про те, що досвід нещодавнього вступу Фінляндії і Швеції до НАТО засвідчив, що до НАТО можна вступити за умови наявності політичної волі, минаючи план дій щодо членства. Тобто Україна теоретично теж може вступити досить швидко, якщо буде політична воля. Водночас, посол США при НАТО заявила, що не йдеться в короткостроковій перспективі про запрошення для України. Але очевидно, що після того, як Зеленський цей План представив Байдену, Шольцу, Макрону, вони дискутують. Як ви вважаєте, чи схиляються гальки терезів до того, щоб відбулася зміна парадигми, і вони діяли рішучіше?
Зараз відбувається дуже багато непублічної роботи. І розмови про те, щоб, як вікно можливостей, перед тим, як Байден завершить каденцію, дати Україні це запрошення, вони відбуваються. Які б заяви не робила посол США при НАТО. Розмови тривають, і дуже багато залежить від позиції Білого дому. Нам на закритих зустрічах в НАТО сказали прямо: якщо буде рішення президента Байдена, тоді й інші країни це підтримають і навіть знайдуть аргументи для тих, хто завжди проти України.
Ганна Гопко. Фото: ФБ-сторінка Ганни Гопко
А оця короткострокова перспектива – це тижні чи термін до наступного року?
Я думаю, що це тижні до 5 листопада. Хоча можуть відбутися різні речі, про які ми з вами не можемо навіть здогадуватися. Тому відбувається дуже багато роботи. Про це запрошення говорять. Говорять і про те, якщо не буде запрошення. Чи розглядається варіант, що країни з коаліції рішучих, такі як Франція, Нідерланди, Швеція, Норвегія, Данія, Румунія, дадуть готовність направити свої війська і для захисту кордону, і для інструкторів тощо.
Головний меседж, який ми доносимо нашим партнерам такий: без гарантій безпеки Україна не сяде за стіл переговорів. Тому що ми добре пам'ятаємо Будапештський меморандум, ми пам'ятаємо Мінськ-1, Мінськ-2. І чим це все завершилося? Повномасштабним російським вторгненням. Тому гарантії безпеки – це ключове: чи буде це запрошення з перспективою членства в НАТО, чи це будуть міжнародні війська? Обговорення тривають. Ми зараз будемо чути багато різних заяв. Тому що у багатьох є спокуса на самому запрошенні "підзаробити", торгуючи своїм впливом. Зважаючи на те, що рішення приймається консенсусом. Але це не скасовує нашої наполегливості спробувати це зробити ще за часів Байдена. Тому що залежно від того, хто стане наступним очільником Білого дому, питання членства України в НАТО може мати різні версії і варіанти.
"У нас є інженери, у нас є унікальні розробки"
На завершення розмови згадаймо ще один пункт, який стосується економіки та ресурсів, а саме пропозиції нашим союзникам захищати, а потім використовувати разом природні ресурси.
Ми вчора (16 жовтня) зустрічалися в Брюсселі з Андрюсом Кубілюсом, майбутнім комісаром з оборони ЄС. Ми абсолютно відверто говоримо про те, що частини відсотків з заморожених активів треба використати на спільні виробництва зброї. Це дуже важливо думати про те, який ЄС, як оборонний союз, і яке місце України там. Очевидно, Україна, попри свою євроатлантичну інтеграцію, яка є геополітичною інтеграцією ЄС і НАТО, має стати частиною клубу держав з високими технологіями. У нас є інженери, у нас є унікальні розробки. Коли я їздила на Тайвань, побачила, що там величезне захоплення нашими дронами, діджиталізацією, яка є у нас в країні. Тому в перспективі, крім ЄС і НАТО, ми можемо розглядати більш глобальний союз демократій, які мають передові технології, включно з квантом комп'ютерів, за який зараз йде глобальна боротьба, хто першим освоїть цю технологію. Тому всередині України потрібна прозорість. Щоб у нас не було нової олігархізації тих, хто має доступ до титану. У мене, наприклад, є питання до того, як нещодавно відбувся продаж одного з наших титанових родовищ. Тому питання прозорості, як на мене, ключове. Надра належать народу, вони є стратегічними і для наших партнерів, і для нашого народу. Бо це питання добробуту, це питання нашого майбутнього в клубі передових держав. А не сировинного придатку.