Гурт "Океан Ельзи" / Фото з інстаграм-сторінки okeanelzy_official
"Не весь "Океан Ельзи", а та частина їхньої історії, в класичному сенсі є інвестиційною. Тому що їхній переїзд до Києва зі Львова відбувся саме завдяки тому, що виникла інвестиція."
Віталію, в 1998 році ви мали активну діяльність, працювали з гуртом "Табула Раса", мали зв’язки з іншими артистами, чому тоді ваш вибір як музичного менеджера впав саме на "Океан Ельзи"?
Це було досить випадково. Справа в тому, що в певному сенсі, звичайно, не весь "Океан Ельзи", а та частина їхньої історії, в класичному сенсі є інвестиційною. Тому що їхній переїзд до Києва зі Львова відбувся саме завдяки тому, що виникла інвестиція.
"Я розумів, що це люди, які дихають приблизно таким же повітрям, як і я, культурні смаки дуже подібні, гумор такий самий. Й я не став щось вишукувати, подумав, ось є чуваки, треба їх брати й робити. Ось так воно й було."
Інвестиційна пропозиція?
Можливість взяти інвестицію під реалізацію музичного проєкту, скажімо так. А оскільки ми вже на той час були трошки знайомі, я бачив пацанів на сцені, в тому числі вони були один раз на розігріві в "Табули Раси", і зі Славіком ми вже потроху спілкувались, я розумів, що це люди, які дихають приблизно таким же повітрям, як і я, культурні смаки дуже подібні, гумор такий самий, ми з півслова один одного розуміли, а гумор — це одна з найважливіших рис насправді в людині. Й я не став щось вишукувати, подумав, ось є чуваки, треба їх брати й робити. Ось так воно й було.
Як легко це звучить крізь роки! Успіх "Океану Ельзи" — це був запит суспільства на той момент?
Звичайно. Будь-який насправді музичний проєкт — це насамперед соціальний запит. Навіть якесь супер естетство — все одно там є дуже багато соціального. Це в мене така профдеформація, бо я півжиття займаюсь рекламою, тому я на ці речі таким чином дивлюсь.
Український музичний продюсер, кліпмейкер Віталій Климов
"Запит був на нові прогресивні імена, які були більш симетричні до того, що відбувалось у західній музиці"
А якщо говорити про 98-ий рік, яким був запит суспільства від гурту "Океан Ельзи"?
Тут така цікава штука, ясно, що запит був зрозумілий, але я насправді не думав над цим. Просто потім в процесі написання, вибачте, бізнес-плану, а без цього інвестиція просто не була б затверджена, мені довелось таку інверсію зробити. Я знав, що мені подобається "Океан Ельзи", а чому він мені подобається з точки зору маркетингу? Ясна річ, я над цим навіть не задумувався. Відповідно, коли я писав бізнес-план, довелось задуматись. Я таким чином і зрозумів, до речі, чому він мені подобається, кому він і чому має сподобатись?
Якраз у цей час були дуже сильні зміни в культурному середовищі всіх тих, куди так чи інакше потрапляло медіа, вибачте, з Росії. Тоді вплив російських медіа був дуже великий. Потім навіть була думка, й вона певною мірою справедлива, що успіху такого великого в "Океану Ельзи" навіть в Україні не було б, якби не великий успіх в сусідній Росії. Тому що ті медіа на нашій території були дуже впливові. Навіть першу пісню "Там, де нас нема", коли я віддавав на радіо, поки кліп не почало крутити MTV-Росія, крутили лише два моїх друга і все, більше ніхто. Це насправді класика: "Немає пророків у своїй вітчизні", тут нічого дивного. З Меладзе, наприклад, така сама історія була. Так що запит був просто на нові прогресивні імена, які були більш симетричні до того, що відбувалось у західній музиці. В ті роки був саме в розпалі брітпоп, при тому, що "Океан Ельзи" — зовсім не брітпоп був, в той момент, коли я ними почав займатись. Це був все ж таки більше студентський гранж. Але ми його причесали, підмарафетили, "дуранули" журналістів, ми ж знаємо: їм даєш пресреліз — й вони беруть і передруковують його, як воно є. Вони ж самі не можуть думати. Я сам журналіст, так що знаю, про що говорю.
Це зараз до нас камінець полетів?
Ні, це про музичну журналістику, на жаль, українську. Російську я не знаю, а от українську так точно.
"В якийсь момент, ідучи містом, я почав щось наспівувати. Щось крутилось у голові й я подумав: "Що це таке?" Це була "Там, де нас нема". Тож я прийшов додому, спеціально її переслухав, і все стало на свої місця. Мені стало зрозуміло, що це буде супер шлягер!"
Повертаючись до пісні "Там, де нас нема", вона ж є титульною на альбомі. Хочеться дізнатись, чому ви саме її обрали?
Це теж, можливо, для звичайних людей смішна історія, хоча таке дуже часто відбувається. Там було чотири чи навіть три пісні, не пам’ятаю, які ми мали записати тестово, про альбом ми ще навіть не думали. Хотіли спробувати зробити все зовсім по-іншому, з музичним продюсером Романом Суржею, це відомий київський музикант і мій друг. І була касета з демо просто репетиційним чотирьох пісень. Хлопці вважали, що буде супер "Позич мені сонце", є така пісня в альбомі. Але "Позич мені сонце" — вона така традиційна, рокова пісня, модерну там, інноваційності якоїсь, несподіваності, я б навіть сказав, нема, тому мене це "не впирало". Але в той момент мене взагалі з цих чотирьох пісень особливо нічого "не впирало". Воно собі грало в якійсь "мильниці" на кухні, як зараз пам’ятаю. Один раз всі пісні зіграли, потім ще раз поставив, потім ще раз, і я, чесно кажучи, був навіть в якомусь тупіку. Але в якийсь момент, пам’ятаю, ідучи містом, я почав щось наспівувати. Щось крутилось у голові й я подумав: "Що це таке? Так це ж одна з пісень!" І все, пазли зійшлись, я зрозумів, що воно працює. Це була "Там, де нас нема". Тож я прийшов додому, спеціально її переслухав, і все стало на свої місця. Мені стало зрозуміло, що це буде супер шлягер! Мені стало це очевидним абсолютно!
Вам стало одразу очевидно, а хлопцям з гурту?
Так, я мав непросту розмову з чуваками, тому що довелось переконувати й трошки увімкнути адміністративний ресурс.
Дякуємо, що це сталось саме тоді, бо зараз ми маємо п’ять концертів у Палаці Спорту! Ви, до речі, йдете на концерт?
Так, іду. Можливо, навіть декілька разів.
