Ілюстративне фото armyinform
"Дрон, який може поміститися в коробку з-під піци, знищує танків на мільйони"
Для початку нашої розмови зацитую допис Ігоря Луценка – відомого в минулому громадського активіста, народного депутата Верховної Ради VIII скликання. Зараз він – військовослужбовець Збройних Сил України і пише таке:
"У російсько-українській війні визріває чергова технологічна революція. За останні пару місяців українці збили приблизно стільки ж розвідницьких дронів противника, скільки за усі попередні роки війни. І потратили на це у 100 разів менше коштів, з розрахунку на результат. Сподіваюся, що так все піде і далі, і ми повністю закриємо своє небо від розвідницьких крил противника. Якщо вони і залітатимуть, то – на кілька хвилин, не більше. Непросто описати, наскільки багато це значитиме для нашої війни. "Хаймарси", далекобійна артилерія, вертолітники і пілоти літаків на аеродромах, і оператори дальніх БПЛА зможуть дихати вільніше. Те цілодобове полювання, яке за ними зараз здійснюють озброєні "Іскандерами" та С-300 росіяни, припиниться. КАБи стануть набагато менш ефективними. Логістика в тилах стане набагато безпечнішою. "Ланцети" не зможуть наводитися далі певного горизонту. Перевагу у війні здобуде той, хто зуміє ефективно "закрити очі" противнику. Досвід українських військових показує, що це цілком реальна задача".
Чи ви поділяєте весь оптимізм цього допису?
Російські розвідувальні дрони зараз дуже активно перехоплюються нашими військовими за рахунок інших типів БПЛА. Це є інноваційним рішенням, хоча по суті ми кажемо про те, що займаємося роботою протиповітряної оборони, де фактором ураження є не ракета, не стрілецька зброя, а безпілотник. Тож йдеться про безпілотник, який збиває безпілотник. Виглядає дуже дивно, але насправді це дуже дієво.
Взагалі якщо казати про те, що відбувається на лінії фронту, то більшість засобів, безпілотних авіаційних систем, які зараз воюють там, свого часу великими інженерними умами натівських країн були відхилені як безперспективні. Україна ж взяла цей напрямок і звичайний комерційний дрон, який за розміром може поміститися в коробку з-під піци, виконує задачі зі знищення танків, які коштують мільйони.
Якщо ми кажемо про розвиток, то треба розуміти, що на початку повномасштабного вторгнення дрони, які коштували 300-500 доларів, зараз будуть набагато дорожчими. Це вже не той дрон: тут в нього вже є і тепловізійна камера, і система автоматичного доведення та ще купа елементів, які були імплементовані під час роботи. Адже ворог вчиться, шукає рішення щодо протидії, як і ми шукаємо рішення, як обходити ворожий РЕБ або спрощувати роботу пілотам. Тож дрони дорожчають, але це відбулося руками українських інженерів та інженерок, які суттєво вплинули на розвиток цього процесу.
Без пілота штучний інтелект розраховує балістичну траєкторію польоту
Мені нещодавно траплялося відео, що вже й вночі з допомогою тепловізійної техніки вдалося в небі вполювати російський дрон нашим БПЛА.
Так. Й треба не забувати, що й рішення, які, наприклад, розробляє наша компанія – оглядовий РЛС та FPV-дрон, який працює автоматично. Тут уже не задіяний пілот, а на програмному рівні штучний інтелект розраховує балістичну траєкторію польоту для того, щоб перехопити повітряний обʼєкт. Й ми кажемо не просто про знищення розвідувальних БПЛА, але й про знищення "шахедів". Питання в чому? Ворог намагається активно навантажувати ППО. Чому зʼявився у росіян БПЛА "Гербера"? Тому що "шахед" дороговартісний і Росія суттєво залежала від поставок Ірану, а сам БПЛА нищився на 95-100 %. Тож Росії треба було створити якийсь дешевий засіб. Тому ми маємо там пінопласт, модулі керування з FPV-дронів, просту електроніку, де навіть GPS-антена не є стійкою до РЕБу. Тим не менш, воно працює і навантажує. Й тут треба шукати такі ж дієві рішення для того, щоб перехоплювати, економити дороговартісні ракети, які Україна поки що не розробляє, для того, щоб перерозподілити ресурс на важливіші повітряні цілі. Тому й зʼявляються такі рішення, які допомагають за рахунок засобів радіоелектронної боротьби навіть створювати певну проблематику для ракет. Ми бачили з відкритих джерел, як російська ракета цілилася у київську дамбу, а впала поряд – це сталося за рахунок засобів української РЕБ.
Росіяни не можуть виходити за рамки. Вони гарно копіюють
Росіяни ж обмежені інженерною думкою, яка була вкладена в їхнє обладнання раніше. Вони не можуть виходити за рамки. Що Росія вміє гарно робити? Копіювати. Все, що має Росія, є скопійованим. Дуже гарний приклад – це те, що Росія намагається відновити будівництво літаків ІЛ-76. Здавалося б, радянський літак, який вони в свій час випускали, а вони намагаються його відновити. Чому? Тому що свого часу завод був у Ташкенті, він був закритий, документація не була передана Росії. Є певні моменти щодо модернізації та ремонту цих літаків, але для того, щоб створити конвеєрне виробництво, в них документації немає. І їм зараз треба буде заново відновити будівництво літака, який вони будували.
.jpg)
Анатолій Храпчинський. Фото: Укрінформ
Насправді зараз є критична кількість виробників по military tech, тож настав час уніфікувати, систематизувати та обʼєднати це все. З'являються Сили безпілотних систем України, які суттєво вплинуть на це, але, безумовно, треба казати про створення української DARPA, яка могла би допомогти.
Що це таке?
DARPA – це американська агенція, яка фінансує, аналізує і пропонує розробки. Вона звернулась до виробників і сказала: "ми хочемо літак із такими параметрами". І з'являється F-16.
Треба розподіл ризиків
А в нас є аналог чи треба його створити? Як би це могло виглядати?
У нас цю систему треба створювати. Є гарні ініціативи від Мінцифри, вони суттєво наповнили можливостями фінансування R&D-проєктів. Але щоб обʼєднати систему, зробити її класичною і працюючою, треба змінювати законодавчі норми. В нас, наприклад, дивно виглядає, що гроші можуть закатати в асфальт, але не можуть виділити їх на розробку, яка може не спрацювати, тому що це буде розтрата державних коштів. Також слід розуміти, що це буде якісніше працювати на державно-приватному партнерстві, де буде розподіл ризиків. Тому що більшість компаній, які виробляють продукти для фронту, можуть зіткнутися з проблемою, коли прилітає в їхні склади, продукція знищується, а вони зобовʼязані здійснити поставки Міноборони.
Тобто має бути прописане страхування?
Розподіл ризиків. Адже навіть затримка за рахунок того, що на митниці затримали певні комплектуючі подвійного призначення, суттєво впливає, наприклад, на можливість поставки. А це ж робота держави.
"Можливо, треба було б дозволити компаніям продаж зброї"
Пане Анатолію, повернімося ще до допису Ігоря Луценка. Він написав, що "перевагу у війні здобуде той, хто зуміє ефективно "закрити очі" противнику. Досвід українських військових показує, що це цілком реальна задача. Як завжди, ініціатива прийшла з низу. Групи ентузіастів організувалися і почали збивати розвідувальні БПЛА противника.FPV-коптерами, "крилами" – усім, що було під рукою. Через деякий час набили руку. Зараз час масштабувати найкращий досвід. Росіяни пишуть уже про кінець своєї технологічної переваги. Встигнути б".
Що треба встигнути, окрім того, що ви вже сказали? І від кого це залежить?
Я постійно наголошую, що більшість наших інженерів та інженерок інвестує свої знання в перемогу. Ми дуже багато свого часу та своїх знань інвестуємо в перемогу, але є ще й потреба в комплектуючих. Питання фінансів дуже важливе, адже в будь-якому випадку ми можемо пропонувати гарне рішення, але комплектуючі треба закуповувати і треба, щоб така можливість була. Зараз є велика кількість компаній, які можуть запропонувати дієве рішення, голові рішення є, але в держави недостатньо коштів, щоб їх закуповувати. Тобто за рахунок того, що на початку повномасштабного вторгнення до цього ринку допустили приватні компанії, ми побачили активний розвиток. З'явилась велика кількість компаній, які почали виробляти безпілотники, засоби ураження. Але треба розуміти, що ці компанії повинні працювати і щоб покращити їхні можливості, можливо, треба було б дозволити продаж зброї. Є певні компанії, які виконують державні контракти, але вони недовантажені. Вони цілком могли би продавати деяку продукцію за кордон і це було би фінансовою допомогою для компанії, яка дозволяла б утримувати певну кількість співробітників, і, якщо в держави зʼявиться більше грошей, збільшити обʼєм виробництва саме для неї, не втрачаючи час на пошук і масштабування свого виробництва.
