Ілюстративне фото: facebook/AFUStratCom
Виснаження ППО і психологічний терор – незмінна тактика ворога
В ніч проти четверга тривога в Києві тривала 9 годин. Всю ніч довкола міста кружляли "шахеди". Як ви можете охарактеризувати цю тактику росіян? Чого вони в такий спосіб намагаються домогтися?
Тут два пояснення. Перше, це те, що таким чином ворог намагається виснажувати українську систему ППО, плюс вивчати можливі точки розташування наших сил і засобів – зенітно-ракетних комплексів, мобільних груп. Треба розуміти, що зараз "шахеди" стали подекуди літати вище. Іноді це понад 2 кілометри, і навіть більше. Відповідно, не всі дрони можна збивати так як раніше, за допомогою великокаліберних кулеметів, інших засобів, якими діють наші мобільні вогневі групи. Таким чином ворог розраховує на те, що ми будемо вимушені збивати такі дрони ракетами і, відповідно, виснажувати наш ракетний потенціал до ЗРК , який ми маємо використовувати більше для знищення в першу чергу крилатих ракет. Тому це перше пояснення. А друге – це просто намагання затягувати повітряні тривоги, щоб здійснювати ще й психологічний тиск. Елементи психологічного терору завжди притаманні ворогу. Вони дуже активно використовують різні засоби, спрямовані саме на такий постійний психологічний тиск. Це 2 основні причини, чому наскільки тривалі і затяжні ці тривоги, і чому "шахеди" намотують такі кола.
Але "шахеди" вже намотують кола і в повітряному просторі Білорусі. Що це таке? Які зараз найбільш робочі версії щодо цих інцидентів в білоруському небі?
Перша причина, яка може бути, це через те, що Росія втручалась дуже серйозно в технічні параметри самих дронів, намагаючись збільшувати їх висоту польоту, змінювати їх деякі технічні параметри, аби вони були менш досяжними для українських систем ППО. Тобто робити їх менш непомітними, як вони думають. Це могло призвести до того, що деякі основні програмні налаштування цих дронів були порушені, і вони почали подекуди втрачати координацію і залітати на територію Білорусі. Вони, мабуть, за планом мали залітати на територію Білорусі, але звідти потім повертатися на Житомирщину, Київщину чи Рівненщину і атакувати українські об'єкти. Але вони залишаються там. Отже, перше – це технічні збої. Друга причина – це те, що Путін таким чином хоче поступово втягувати Білорусь у війну, створювати атмосферу війни, мовляв, війна все-таки приходить на білоруську територію, і як би Лукашенко не уникав фінального рішення про вступ білоруських військ у війну, йому все ж доведеться це зробити, інакше будуть виникати проблеми. Третє – це те, що ці дрони залітають з метою того, аби просто показати, що і Лукашенко їх збиває. Тобто він хоче показати, що, мовляв, він наче і з Росією, але намагається зберігати якусь відносну нейтральність.
Головне, щоб Захід не повторив помилок кінця минулого і початку цього року
Засідання у форматі "Рамштайн" і участь у ньому президента України. Чого ми очікуємо від нього, які питання на порядку денному і чи можемо очікувати якогось проривного рішення щодо дозволу, передусім, від американців на завдання далекобійних ударів по території РФ?
По-перше, що стосується далекобійності. Інтерв'ю президента України для NBC News, а також інтерв'ю головнокомандувача ЗСУ для CNN з комунікацією і з поясненням того, що відбувається на полі бою, наскільки важлива для нас Курська операція, чому вона успішна, як вдається зупиняти ворога на Донеччині, і що потрібно для того, щоб це продовжити, я думаю, що для цього якраз і була проведена така потужна комунікаційна робота напередодні цієї поїздки президента. Щоби пояснити, що якщо б у нас було це рішення раніше, то, в принципі, багато чого нам би вдалося досягти, можливо, навіть без наступу на Курську область. Як сказав Володимир Зеленський, якби у нас була далекобійність, то не стояло б питання створення там буферної зони. Тому враховуючи те, що це питання досить активно обговорюється вже протягом кількох тижнів у медіа, зокрема західних, означає, що, як мінімум, воно на столі, воно обговорюється і воно на порядку денному. Отже, є стриманий оптимізм, що, зрештою, це буде ухвалено і ми отримаємо таке право. Тут зараз буде серйозна робота ще проводитися, тому що треба остаточно зняти всі обмеження. Але це вже технічні деталі. А щодо інших аспектів "Рамштайну". Тут треба розуміти, що ми зараз теж входимо у дуже непростий період осені, коли Путін буде кидати все у ці 2-3 осінні місяці для того, щоб досягти успіхів на Донеччині. І, звичайно, що перед нами стоять завдання – головне, щоб Захід не повторив тих помилок, які ми пройшли в кінці минулого року і на початку цього. Я маю на увазі, коли у нас розвивалася Авдіївська оборонна операція, коли там ворог дуже активно наступав, а ми опинилися без серйозних пакетів допомоги. Ясна річ, це вплинуло на нашу оборону. І вплинуло, до речі, на те, що російські війська змогли просунутись, зокрема, і до околиць Покровська. Тому, щоб цих помилок не допустити, зараз важлива дуже серйозна, стала підтримка. І саме це, я думаю, зараз буде обговорюватися в тому числі і під час формату "Рамштайн".
Питання використання західної зброї вже погоджене, але..
Чи буде, на вашу думку, обговорюватися на цьому засіданні питання використання західної зброї під час Курської операції?
Я думаю, що питання Курської операції безумовно буде обговорюватися. Багато вже питань було з цього приводу, вже є і роз'яснення неодноразові, які робив глава держави і Головнокомандувач. Вже багато речей прокомуніковано – мета, цілі, які ця операції досягає і які ще може досягти. А питання використання західної зброї вже погоджене. Воно не потребує якихось додаткових погоджень, роз'яснень. У нас є рішення, яке наприкінці травня було ухвалене нашими партнерами про те, що зброя західних зразків, яка спрямована на захист цивільного населення на Сумщині, Харківщині, Чернігівщині, Київщині, може використовуватися по території Росії в межах Бєлгородської і Курської областей щонайменше. Це рішення чинне і ніхто з партнерів не заперечував публічно проти використання їхньої зброї, за виключенням ракет ATACMS, SCALP чи Storm Shadow дальністю понад 200 км. Вся решта зброї, яка у нас є, використовувалась і буде використовуватись на території Курської області.
Олександр Мусієнко. Фото: facebook/musiienkoua
"Рамштайн" і міжнародна допомога – це механізм, який час від часу потребує стимулів
Чи може участь Володимира Зеленського у засіданні "Рамштайн" свідчити про те, що президент хоче, скажемо прямо, похвалитися по суті безпрецедентним заходом нашої армії на територію Росії, і безпосередньо пояснити всі нюанси та можливі наслідки цієї операції?
"Рамштайн" – це більше про практичні речі, про пакети допомоги, про зброю, про навчання наших військових. Я думаю, що політичні аспекти більше будуть обговорюватися під час візиту Володимира Зеленського до Сполучених Штатів, де планується зустріч з президентом Байденом. Можливо, і з іншими лідерами держав на полях цього міжнародного майданчику. А щодо того, щоб прокомунікувати і пояснити Курську операцію, я думаю, так. Ми маємо пояснити логіку того, що зараз відбувається на полі бою, і змінити наративи. Адже до моменту наступальних дій українських військ у Курській області наратив, який складався в наших партнерів і формувався в медіа, був такий, що мовляв, Україна не здатна перехопити ініціативу, Росія володіє ініціативою на полі бою, а це неодмінно призведе до позиційного конфлікту, з якого немає виходу. Тому треба думати про якісь домовленості чи перемир'я на невигідних для України в умовах, але вигідних для Росії по лінії фронту. Зараз це все змінюється і тому зараз треба по-новому запустити механізм. "Рамштайн" і міжнародна допомога від наших партнерів – це такий механізм, який час від часу потребує підживлення, стимулів. Тому, я думаю, що ця поїздка й мотивована тим, щоб у нас не виникало запитань і затримок саме з допомогою, як раніше.
Нам потрібна зброя для ведення контрнаступальних дій хоча б на локальному і тактичному рівні
Але ми знаємо, що навіть уже ухвалені пакети допомоги не реалізуються із належною швидкістю. Часто зброя надходить із запізненням, зі зволіканнями і досить повільно. Як можна це прискорити і чи сьогоднішній "Рамштайн" може в цьому зарадити?
Прискорювати можна постійно про це нагадуючи, постійно пояснюючи партнерам важливість. Це, якщо ми говоримо про політичний рівень. Але політичний і військовий рівень тут пов'язаний. Тому що, залежно від типу операції і завдань, які виконують Сили оборони України, нам і надають ці пакети допомоги. Тому ми повинні показати, що нам потрібна зброя не тільки і непросто для оборони і для стримування Росії, а нам потрібна зброя в тому числі для можливості ведення і контрнаступальних дій, хоча б на локальному і тактичному рівні. І безумовно, це треба пояснювати, і про це говорити.
Друге – це швидкість постачань. Протягом літа у нас також виникли певні затримки. Я сподіваюсь, що зараз вони будуть вирішені із тими пакетами, які були обіцяні раніше.
І третє – це пришвидшення виробництва і закупівлі зброї на міжнародних ринках. В тому числі й створення механізмів кооперації і спільного виробництва зброї в Україні, що, на жаль, відбувається не настільки швидко, як би нам цього хотілося. Власне, це ті механізми і те, що працює. Плюс кошти, звичайно. Ми прекрасно розуміємо, що зараз ми підходимо до кінця бюджетного року і до бюджетного планування на наступний рік, що безумовно потребує того, щоб кошти виділялися, принаймні, в не менших обсягах, а бажаною в більших, ніж вони виділялись нам раніше.
Все, що стосується грошей – це політична воля
Але у випадку з грошима, мені видається, теж є певні затримки. Чим це пояснити?
По-перше, механізм із замороженими російськими активами довго випрацьовувався. Захід взагалі до кінця не розумів, як це можна зробити і скерувати їх на закупівлю зброї. По-друге, ми побачили на прикладі чеської ініціативи, що не так все легко і просто виходило. Ми постали перед питанням того, що снаряди, в принципі, можна знайти, вони є на ринку різних країн і виробників, але це ж треба профінансувати. І поки збирали гроші, це теж зайняло певний проміжок часу. Все, що стосується грошей – це політична воля. Це те, як наші партнери бачать подальший рух в цій війні, як вони сприймають і які неративи вони приймають. Чи вони приймають наратив про те, що Україні треба допомогти захиститися і не дати Росії розвинути успіх, тобто не дати Росії перемогти, але й не так, щоби Україна перемогла, чи це все ж таки для перемоги? Від цього залежить і рівень забезпечення, і рішення, і швидкість фінансування.
