Фотоколаж rada.gov.ua
Гнатовський: Ратифікація Римського статуту Україною матиме далекосяжні наслідки
Як ратифікація Україною Римського статуту вплине на розслідування воєнних злочинів, вчинених російськими військовими в Україні?
Микола Гнатовський: Безпосередньо не вплине, як не дивно, тому що це розслідування розпочалося давно, воно розпочалося після того, як Україна надала згоду на юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених на території України. Це сталося 2015 року ще. Відтоді Міжнародний кримінальний суд такі повноваження має і це розслідування здійснює. Після початку широкомасштабного вторгнення в 2022 році це розслідування стало значно інтенсивнішим. Як ви знаєте, видана низка ордерів на арешт російських діячів, починаючи з найвищого керівництва цієї країни. І це розслідування, безумовно, триватиме. Тобто безпосереднього впливу такого негайного не матиме, але матиме далекосяжні наслідки.
Це дуже сильно розширює можливості України
От якраз давайте поговоримо про далекосяжні наслідки: про що йдеться саме, чого нам очікувати найближчим часом або в далекій перспективі?
Насамперед Римський статут має набути чинності — а для цього, власне, має набути чинності закон про ратифікацію. Незважаючи на те, що він підписаний президентом України, він поки не набув чинності, це станеться лише після відповідних змін до законодавства України, зокрема до Кримінально-процесуального кодексу, так зване імплементаційне законодавство має бути ухвалене Верховною Радою. Після того є певна процедура, яка займає щонайменше два місяці, як правило, трохи більше, ну і зрештою тоді вже набуде чинності Римський статут для України. Україна з цього моменту стане його повноцінною учасницею МКС.
Що це означає? Це означає, що вона не лише матиме обов'язки за Римським статутом — а вона їх має із 2015 року. Не лише Міжнародний кримінальний суд має можливості здійснювати розслідування щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та потенційно навіть злочину геноциду, що вчиняється на території України чи може бути вчинено на території України, але і Україна отримає права активніше впливати на хід таких розслідувань.
Наведу приклад: коли в 2015 році Україна надала згоду на юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, вона в такий спосіб не змусила прокурора Міжнародного кримінального суду ці злочини розслідувати. Україна лише попросила його самостійно виявити ініціативу і поставити питання перед Палатою попереднього провадження Міжнародного кримінального суду, щоб ці злочини розслідувались. І це займало дуже багато часу, прокурор попередньо вивчав ситуацію, і це йшло роками без великих змін. 2022 року, коли сталося широкомасштабне вторгнення, здавалося б теж Україна має сказати Міжнародному кримінальному суду: що ж, давайте розслідувати те, що відбувається. Але Україна, не ратифікувавши Римський статут, таких повноважень безпосередньо не мала — це за неї зробили 43 інші держави, які звернулися до прокурора Міжнародного кримінального суду, і він тоді дійсно розслідування активізував і воно вже перейшло в стан, власне, не попереднього вивчення, а власне розслідування злочинів, і от власне ці ордери на арешт Путіна та інших, які видані, вони є результатами такого розслідування. Тепер Україна подібні процесуальні дії може вчиняти самостійно. Тобто, вона по суті може передавати ситуацію вже безпосередньо на розслідування в Міжнародний кримінальний суд — це принципова різниця. І, до речі, не лише щодо себе, а щодо будь-якої території чи будь-якої держави, яка є учасницею Римського статуту.
Україна отримає додаткові можливості мати свій персонал серед юристів цього суду, тобто в органі, який називається, залежно від перекладу, чи то канцелярія чи то Секретаріат цього суду. Україна колись з часом напевно зможе претендувати на те, щоб пропонувати до обрання свою кандидатуру на посаду одного із 18 суддів Міжнародного кримінального суду, вона стане учасницею цих подій. Головне, що вона також приєднується до Асамблеї держав-учасниць Римського статуту — це орган дуже важливий, який збирається регулярно і ухвалює рішення про те, як має функціонувати Міжнародний кримінальний суд. То реально це дуже сильно розширює можливості України, власне нічого інше не змінює.
Є ще один, напевно, аспект — це те, що Україна разом із Римським статутом ратифікувала так звані Кампальські зміни до нього, Кампальська угода — це угода, яка вже укладена була у 2010 році, яка покликана була внести зміни до Римського статуту, зокрема дефініцію, тобто визначення злочину агресії і передбачивши можливості для Міжнародного кримінального суду потенційно також мати юрисдикцію щодо цього злочину. І нехай Міжнародний кримінальний суд не зможе займатися саме злочином агресії, через те, що там є вимога, щоб інша сторона, тобто власне Російська Федерація на це погодилась або Рада Безпеки ООН це санкціонувала. Але те, що Україна приєдналася до світових зусиль із боротьби зі злочином агресії означає, що українські вимоги про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України набувають дуже серйозної моральної ваги. Тобто, ми можемо сказати: так, ми повністю підтримуємо боротьбу з агресорами будь-де в усьому світі, не те, що ми просимо чогось окремого для себе, чого немає для інших. І це теж мусить посилити позицію України.
Ви, до речі, є одним з ініціаторів створення Спеціального трибуналу для притягнення Росії до відповідальності. Що він має передбачати?
Ще наприкінці лютого, на початку березня 2022-го року було ухвалено відповідну декларацію і звернення про необхідність створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії — це якраз трибунал, який мав передбачати доповнення Міжнародного кримінального суду саме в частині злочину агресії: тобто воєнні злочини, злочини проти людяності, потенційно навіть геноцид він може розслідувати, а от щодо злочину агресії завжди були якісь проблеми. І це жахливо, тому що основна причина всіх інших злочинів, воєнних злочинів, злочинів проти людяності, всіх тих масових звірств, які відбуваються у зв'язку з війною полягає в тому, що хтось ухвалює рішення про те, що треба напасти на іншу суверенну державу. Це називається злочин агресії. І цей хтось, який такі рішення ухвалює, має бути притягнутий до відповідальності. От корінь усього зла в цій агресії. Все решта, всі інші злочини, так би мовити, похідні. Україні, до речі, закидали: а чого ж ви хочете трибунал щодо агресії проти України, а не підтримуєте повноваження Міжнародного кримінального суду розглядати агресію взагалі в усьому світі? І ми казали: ну так, так, ми підтримуємо, але от у нас є певні ускладнення, ми це зробимо з часом. От нарешті ми це зробили, так що це вибиває дуже серйозний аргумент з під ніг тих, хто намагається нам завадити створити цей Спеціальний трибунал.
Микола Гнатовський. Фото з відкритих джерел
МКС втручатиметься там, де Україна не має змоги дотягнутися до потенційних злочинців
Я б ще хотіла поговорити про ратифікацію Римського статуту. Багато хто почав говорити про те, що це не просто ратифікувався Римський статут, але ще й була задіяна 124-ма стаття. Я зазначу, що вона забороняє Міжнародному кримінальному суду в найближчі сім років притягнути до відповідальності громадян України за потенційні воєнні злочини. Скажіть, будь ласка, як взагалі на це відреагували міжнародні партнери, чи говорили ви з ними саме про цю статтю і як вони поставилися до ратифікації Римського статуту саме в такому форматі?
Я можу судити хіба що про реакцію, так би мовити, наукової спільноти, тому що так, я сам вивчав і викладав понад 20 років міжнародне кримінальне право в Київському університеті імені Тараса Шевченка, тобто це так би мовити одна з моїх рідних дисциплін, і тому я знаю фахівців, які працюють в цій сфері, дуже давно. Серед них немає єдиної думки щодо того, яка, власне, є користь від того, що Україна при ратифікації робить оцю заяву за статтею 124-ї Римського статуту. Поясню чому. Річ у тому, що взагалі ніколи раніше не було прецеденту, щоб держава, яка спочатку надавала згоду на юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, потім, ратифікуючи статут суду, посилалася на 124 статтю і відкладала на сім років визнання юрисдикції суду щодо однієї з категорій злочинів, в даному випадку щодо воєнних злочинів, потенційно вчинених власними громадянами. Це один аспект. Насправді ніхто із найкращих фахівців з міжнародного кримінального права в світі на сьогодні не може дати однозначну відповідь про те, як це розуміти Міжнародному кримінальному суду. Є такий напрям думки, що Україна в такий спосіб змінила свою позицію, свою заяву про надання згоди на юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, її з моменту набуття чинності Римським статутом треба тепер бачити у зміненому вигляді, тобто що МКС має утриматися від розслідувань чи там переслідування громадян України за потенційні воєнні злочини протягом семи років. А є точка зору, що заява за 124-ю статтею не матиме значення.
Крім того є інша проблема: 124 стаття Римського статуту сформульована так, що держава може не визнавати юрисдикцію щодо злочинів, вчинених на своїй території або власними громадянами. І от як часто буває в юриспруденції починається дискусія про це "або". Що це означає? Чи можна сказати, що ми можемо, скажімо, не визнавати повноваження Міжнародного кримінального суду розслідувати злочини, які потенційно на нашій території вчинені українськими громадянами, але визнаємо право розслідувати злочини, вчинені іноземними громадянами. Чи це взагалі можливо? Тобто чи не означає це, що це завадить Міжнародному кримінальному суду, зокрема і розслідувати злочини росіян та інших іноземців, потенційно вчинені на території України. Це теж відкрите питання: насправді ніхто остаточно відповіді про це не знає. І вирішувати це буде тільки Міжнародний кримінальний суд. Тут є кілька моментів, які треба зрозуміти.
Момент перший: міжнародне кримінальне право не працює вибірково. Якщо МКС розслідує злочини, вчинені в рамках певного збройного конфлікту, певної війни, то він має розслідувати всі події, які там вчинені, а не події, які можуть бути прописні одній стороні — ми розслідуємо, а іншій стороні не розслідуємо. Це, в принципі, не дуже узгоджується з логікою Римського статуту. Цей момент треба розуміти. От там, де є злочини агресії — там більш-менш зрозуміло: одна країна напала на іншу — там ясно, хто агресор. Тому що стосується воєнних злочинів чи навіть злочинів проти людяності, то тут немає значення, хто агресор, тобто є певні дії, які нікому не можна вчиняти. Ну не можна, скажімо, беззахисних цивільних осіб вбивати, гвалтувати і так далі — і це зрозуміло, це всім має бути очевидно. Це один момент, який треба зрозуміти.
Другий момент, який треба зрозуміти — МКС має доповнювальну функцію, так звану комплементарну функцію. Що це означає? Він не є основним судом і прокурор Міжнародного кримінального суду не є основним прокурором, який покликаний розслідувати воєнні злочини чи злочини проти людяності, чи геноцид, чи злочин агресії, якщо він має юрисдикцію відповідну. Насамперед це повинна робити влада держави, на території якої ці злочини відбуваються. Відповідно ви знаєте — і це є публічна інформація, що тисячі й тисячі кримінальних проваджень зареєстровані та розслідуються в Україні органами прокуратури, слідчими органами, які саме стосуються повідомлень про воєнні злочини. І це, насамперед, юрисдикція України. І поки Україна їх розслідує, і поки Україна має і бажання, і можливість це робити, Міжнародний кримінальний суд там не втручатиметься. Міжнародний кримінальний суд втручатиметься там, де Україна може і має бажання, але не має змоги, як кажуть, дістати, дотягнутися до потенційних злочинців. Саме тому є ордер на арешт Путіна, саме тому є ордер на арешт Шойгу, Герасимова і російського генералітету, тощо. Це дуже важливо. Тому, якщо є повідомлення, скарги, інша інформація, яка відома українській прокуратурі про те, що звинувачуються захисники України в тих чи інших злочинах, є найпростіший спосіб, щоб воно не потрапило ніколи в Гаагу — розслідувати самостійно і добросовісно це, так, як цього вимагає українська конституція, українське законодавство, українські міжнародно правові зобов'язання. Міжнародний кримінальний суд лише допомагає державі там, де необхідно це робити. З 2015 року Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію щодо розслідування подій в "збройному конфлікті" на території України, спричиненому агресивною війною, яка розв'язана Російською Федерацією, і ми з вами бачимо, що є ордери на арешт росіян, немає щодо українців. Дійсно, я не гарантую, що їх ніколи і не буде, але світ працює так, що є речі, які неприйнятні в кожному разі й по-друге, тією мірою, якою Україна відповідні розслідування здійснює, МКС там робити нема чого.
Читайте також: Від початку великої війни зареєстровано 133 тисячі воєнних злочинів росіян — Офіс Генпрокурора України
Синюк: До ратифікації Римського статуту Україна не могла повноцінно брати участь у діяльності МКС
Навіщо Україні потрібна ратифікація Римського статуту?
Онисія Синюк: Якщо ми говоримо взагалі про практичні, в тому числі, причини, і чому мені здається саме в цей період ми дійшли нарешті до виконання цього рішення — це, скоріше за все, через те, що ратифікація Римського статуту — це власне одна з умов асоціації і вступу до ЄС, і відповідно нам потрібно це чисто з практичної точки зору. Але якщо ми говоримо про саме ті причини, чому правозахисники так довго виступали за це рішення, то це тому, що той формат співпраці, який у нас був з Міжнародним кримінальним судом до цього періоду, тобто через декларації, які підписала Україна, визнаючи юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій, які відбуваються на території України з 2013 року. Той формат передбачав по суті досить односторонню участь. Він передбачав можливість для Міжнародного кримінального суду розслідувати злочини, вчинені на території України, але, зі свого боку, Україна не мала повноцінного статусу держави-учасниці й не могла повноцінно брати участь у діяльності суду. Тобто з ратифікацією ми здобудемо можливість брати участь в засіданнях Асамблеї держав-учасниць і відповідно голосувати на них, впливати на розподіл і спрямування бюджетних коштів і напрямки діяльності суду і політики, крім того про внесення зміни до Римського статуту, коли ми говоримо, наприклад, про такий важливий для нас злочин агресії. Крім того, це голосування і навіть номінація власних громадян на виборні посади, наприклад, суддів Міжнародного кримінального суду, прокурора і так далі. І це посилення подальше належної співпраці і взаємодії з Офісом прокурора і судом в розслідуванні всіх злочинів, які вчиняються на території України.
.jpg)
Онисія Синюк. Фото: zmina.ua
А Китай, Індія, Туреччина, Єгипет та Ізраїль не ратифікували Римський статут
Проте, до прикладу, США в травні 2002 року відкликала свій підпис. І також не підписали Римський статут такі країни, як Китай, Індія, Туреччина, Єгипет та Ізраїль. Як ви думаєте, на чому грунтується їхня позиція і чому все ж Україна мала підписати Римський статут і долучитися до Міжнародного кримінального суду, незважаючи на те, що є впливові і потужні країни, які цього не зробили?
Мені видається, що як і в українському випадку, це скоріше грунтується, в першу чергу, на певних політичних рішеннях і на популяризації певних міфів про те, як працює Міжнародний кримінальний суд і які він здобуде повноваження, коли відбувається державою ратифікація. Наприклад, один з аргументів, який використовується, зокрема і Сполученими Штатами Америки — це обмеження їх суверенітету, тим, як працює Міжнародний кримінальний суд. Але для розуміння особливо ситуації України потрібно згадати, що у 2014 та у 2015 році наша Верховна Рада визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. І ось ці міфи про те, що лише з ратифікацією Міжнародний кримінальний суд міг би розпочати розслідувати ймовірні воєнні злочини, вчинені й громадянами України — це всього лише міф. Відтоді, коли ми визнали юрисдикцію, Міжнародний кримінальний суд міг розпочати ці справи, якщо були б достатні для цього підстави і власне підстави для того, щоб саме Міжнародний кримінальний суд почав розслідувати ці справи. Тому що потрібно також розуміти, як працює Міжнародний кримінальний суд: він не заміщує ніяким чином собою національну систему, він працює за принципом компліментарності, тобто в тих випадках, коли держава не може або не хоче, не здатна розслідувати певні справи. В нашому випадку це дуже важливо в тих категоріях, які до цього моменту, наприклад, до ратифікації у нас не було і поки що немає в Кримінальному кодексі України злочинів проти людяності. Відповідно за цією категорією не можемо притягувати до відповідальності російське керівництво, бо Міжнародний кримінальний суд має ці злочини в статуті і може їх розслідувати, в тому числі саме за ці злочини були видані ордери на арешт проти військового керівництва Російської Федерації. Дуже важливий фактор, зокрема, це і політичне керівництво, велика трійка, так би мовити: президент, голова уряду та голова МЗС. Це ті особи, які мають імунітет від національного переслідування. Відповідно Україна не зможе переслідувати їх за злочини, вчинені на території України. При цьому Міжнародний кримінальний суд може, і ми вже знаємо, що саме проти президента Російської Федерації був виданий ордер на арешт в одній зі справ, зокрема, що стосується депортації українських дітей.
Путін і Львова-Бєлова. Колаж: mayday.rocks.jpg
КОНТЕКСТ
Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) видала ордери на арешт ексміністра оборони РФ Сергія Шойгу і начальника генштабу збройних сил РФ Валерія Герасимова. Про це поінформувала 26 червня нинішнього року прес-служба МКС. Палата попереднього провадження МКС констатувала, що є розумні підстави вважати, що обидва підозрюваних несуть відповідальність за ракетні удари, завдані збройними силами РФ по українській енергетичній інфраструктурі. Йдеться про міжнародні злочини, вчинені з 10 жовтня 2022 року по 9 березня 2023 року.
Президент України Володимир Зеленський позитивно відзначив видачу МКС ордерів на арешт двох ключових фігур у російському військовому керівництві.
"Кожен злочинець, причетний до планування та виконання цих ударів, повинен знати, що правосуддя буде здійснене. І ми сподіваємося побачити їх за ґратами. Сьогоднішнє рішення є чітким свідченням того, що правосуддя за російські злочини проти українців неминуче. Воно чітко демонструє, що жодне військове звання чи двері кабінетів не можуть захистити російських злочинців від відповідальності", – наголосив Зеленський.
У березні минулого року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт російського очільника Володимира Путіна і "уповноваженої президента РФ з прав дитини" Марії Львової-Бєлової. Їх звинувачують у незаконному примусовому переміщенні українських дітей з окупованих територій України до Росії.
Ордери Міжнародного кримінального суду не мають зворотної дії. Вони будуть чинними, допоки Герасимова і Шойгу не заарештують, зауважують юристи. Коли б це не сталося, сам факт, що після ордерів на арешт Путіна і Марії Львової-Бєлової МКС видав також ордери на арешт двох ключових фігур у російському військовому керівництві, є важливим. Правосуддя за російські злочини проти українців неминуче.
