Фото: facebook.com/GeneralStaff.ua
Перетнуто ще одну червону лінію, яких на Заході вже ніхто не боїться
Що відбувається на російському прикордонні з правової і дипломатичної точки зору?
Мене здивували ці події в позитивному сенсі. Ми усі зачекалися успіхів наших Збройний Сил. Путін хотів відсунути кордони НАТО від території РФ, але дочекався появи німецької техніки на території Курської області, чого не було вже багато десятиліть. Перетнуто ще одну червону лінію, яких на Заході вже ніхто не боїться. Залишилася хіба що ядерна зброя. Проте більшість експертів вважає, що Путін ніколи на це не піде. Чого тоді ще боятися українцям після того, що ми вже пережили за 10 років війни? Реакція міжнародних партнерів на події в Курській області свідчить про те, що і для них цих червоних ліній майже не існує. Вони затамувавши подих, спостерігають за розвитком операції і очікують на остаточний фінальний успіх. Партнери розуміють, що після цього потрібна ще більша допомога з боку США у вигляді зброї і військового обладнання. Єдине, що цьому заважає, це той перехідний передвиборчий період, який переживають США. Зрозуміло, що в них зараз на першому місці президентські перегони. Хто б не переміг на виборах, це радикально не змінить курс США на підтримку України.
Репарації будуть сплачені, навіть якщо не буде готовності з російського боку
Міжнародна спільнота хоче зберегти Росію для того щоб убезпечити її розподіл і потрапляння ядерної зброї до багатосторонніх рук. Це єдиний мотив?
Так, це мабуть єдиний мотив, але зараз лишається все менше прихильників такого мотиву. Ми чуємо заяви і від Держдепартаменту США і від європейських політиків, що це суверенна справа України, як вести цю війну. Україна має право на будь-які дії, які вважає за потрібне саме з військової точки зору. З одного боку це призведе до збільшення постачання західної зброї. Йдеться про високотехнологічну сучасну зброю, яка взагалі вперше буде використовуватися. Тобто цей поріг перейдено. Думаю, що в Курській області ЗСУ використовують ті передові зразки західної техніки, які допомогли успіхові цієї операції. Захід приходить до думки, що Україна має перемогти, інакше цю війну не закінчити. А перемога можлива лише за умови перенесення військових дій на територію противника. Ніколи війни не закінчувалися на території країни, на яку напали. Втрати як людські, так і економічні дуже великі, проте ми маємо пройти війну до кінця і перемогти. А потім має бути компенсація Україні за всі завдані втрати. У цьому також допоможуть нам наші союзники. Репарації будуть сплачені, навіть якщо не буде готовності з російського боку. Є заморожені російські кошти, яких вистачить з лишком для того, щоб відбудувати Україну.
Російським представникам вже давно ніхто не вірить в Раді Безпеки
Росія планує скликати засідання Ради Безпеки ООН, аби засудити "агресію" України. Як ви оцінюєте ці зусилля?
Звісно жодного засудження дій України на такому засіданні, якщо воно відбудеться не буде. Росія власними руками перетворила Ради Безпеки ООН на пропагандистську трибуну імені самої себе. Російським представникам вже давно ніхто не вірить в Раді Безпеки. У статті 51 статуту ООН записано, що країна, яка стала жертвою агресії має право на будь-які дії у відповідь, включно з допомогою усіх своїх партнерів. Там не говориться, що Україна має право вторгатися на територію РФ, але це і так зрозуміло. Це випливає із засадничих документів.
Цей обмінний фонд може допомогти допоможе нам витягти з полону хоча би всіх наших азовців
За час Курської операції ЗСУ вдалося захопити в полон велику кількість російських військових. Російська омбудсменка вперше за час повномасштабного вторгнення ініціювала обмін полоненими. В чому тут парадокс?
Ніякого парадоксу немає. Ми захопили велику кількість строковиків. А це є болюча точка в російському організмі, тому що Путін говорив, що строковики ніколи не будуть використовуватися у цій війні. Крім того, захопили певну частину батальйону "Ахмат" – це чеченці, "священна корова" для Росії. Можна що завгодно робити тільки не чіпати чеченців, бо вони можуть повстати і дестабілізувати обстановку в РФ. Тому це чудовий обмінний фонд і саме тому Москалькова захвилювалася. Тому що це може викликати серйозне збурення всередині російського суспільства, що в свою чергу може стати початком краху режиму Путіна. Сподіваюся, що цей обмінний фонд допоможе нам витягти з полону хоча би всіх наших азовців. Неодноразово від України лунала пропозиція обміну всіх на всіх, але Росія на це ніколи не погоджувалася.
Володимир Єльченко. Фото: socportal.info
Головний перемовник з українського боку – це ЗСУ
Чи актуальна зараз проблема перемовин з РФ? Чи вона навпаки знята з порядку денного?
Така заява лунала з боку МЗС РФ. Марія Захарова сказала, що після такої провокації в Курській області ні про які перемовини не може йтися. На сьогодні навіть до курських подій я не бачу ані предмету для таких перемовин, ані суб’єктів. З Путіним ніхто перемовини вести не буде. Ми побачили, що люди, які очолювали стамбульську делегацію у квітні 2022 абсолютно нічого не вирішують. Все сходиться на Путіні. А після того як він вписав в конституцію Росії чотири українські області, він сам собі вистрелив в ногу, а може й в голову. Україна ніколи не погодиться на такі умови і не відмовиться від Запорізької, Херсонської, Донецької і Луганської областей, вже не кажучи про Крим. А для Росії відмова від цих умов означає лише одне – що вони знову мають змінити свою конституцію. У цьому випадку Путін матиме смішний вигляд. Головний перемовник з українського боку – це ЗСУ. Від того, яких результатів вони досягнуть на фронті і буде залежати майбутній мир і ті умови, на які погодиться Росія і ми. Ідеальних умов не буває, тому це буде компроміс, але на сьогодні підстав для компромісу я не бачу.
На яку відповідь від Росії нам слід очікувати у зв’язку з проривом російського кордону ЗСУ? Багато ЗМІ пророкують масштабні обстріли тисячами ракет. Яке мета таких повідомлень?
Поширення такої інформації грає на руку ворогу. Про які тисячі ракет може йти мова? Останні обстріли ракетною зброєю показали, що це або північнокорейські ракети, які не взагалі не відомо куди летять і яка у них точність або це ракети, які виробили кілька днів тому. Тобто вони з конвеєра ідуть прямо на фронт. На думку військових експертів, це свідчить про те, що ракет вже немає в запасах. Можна говорити про те, скільки Росія може виробити ракет в день чи за місяць, але це аж ніяк не тисячі і не сотні. А лякати нас десятками ракет, так десятки летять і так кожного дня. Тому боятися чогось більшого, ніж уже було не варто.
Україна захопила території РФ загальною площею 1000 квадратних кілометрів. Це більше ніж площа Києва і приблизно дорівнює площі 40 Бахмутів
Чи вигідне для Росії припинення вогню в даних умовах?
На сьогодні припинення вогню чи тимчасове перемир’я для Росії стає невигідним. Якщо раніше вони в такому перемир’ї бачили для себе певну можливість закріпитися на тих територіях, які вони вже захопили і заморозити лінію бойового зіткнення і таким чином потім претендувати на те, про що заявляв Путін. Будь-які переговори з Україною мають враховувати реальну ситуацію на землі. Що захопили, те вже наше. Відповідно до цієї логіки третина Курської області — українська. На це Росія ніколи не погодиться. Тим паче, що це ще не кінець операції. Ми ще побачимо не одну сотню кілометрів, які захоплять ЗСУ. І тоді наш обмінний фонд з точки зору території, а не лише військовополонених ще збільшиться.
На сьогодні виглядає так, що Камала Гаріс перемагає
Чи правда, що заміна кандидата на президентських виборах від Демократичної партії Джозефа Байдена на Камалу Гаріс заскочила Дональда Трампа зненацька?
Така заміна кандидата з боку демократів фактично радикально змінила ситуацію, яка складалася довкола виборів. Останні соцопитування в США свідчать про те, що навіть в тих 5-7 штатах, де вирішується доля будь-яких президентських виборів, Камала Гаріс вже переважає Трампа. У ті часи коли кандидатом був Байден ситуація була радикально інша. Трамп у всіх цих штатах перемагав на 2-3%. Така різка зміна ситуація призвела до того, що передвиборчому штабу Трампа потрібно радикально змінювати свої підходи і стратегію. Все було побудовано на тому, що він змагається з престарілим Байденом, який не здатен виконувати свої функції навіть зараз. Тепер престарілий Трамп бореться зі значно молодшою Камалою Гаріс. Крім того, вона ще й жінка, а гендерний підхід в США має велике значення. Ще ніколи жінка не обиралася президентом США. Трампу радили змінити риторику після того як Гаріс стала кандидатом, проте він не послухав і все одно продовжує агресивну лінію постійних нападів на демократів. Ще більше в цьому сенсі робить його імовірний віце-президент Венс, який на рівному місці напав на бездітних жінок, чого американці аж ніяк не сприймають. Таких жінок в США багато і вони і так не були в захваті від Трампа, так ще й його заступник провадить таку лінію... На сьогодні виглядає так, що Камала Гаріс перемагає, проте боротьба буде запеклою. Вибір буде за американським народом, а не за нами. Українським політикам потрібно бути дуже обережними в цій ситуації і в жодному разі не демонструвати свою прихильність до когось з кандидатів.
