Анна Валентинович і Лех Валенса. Фото: Укрінформ
Нація ― це вибір чи кров?
Анну Валентинович, громадську діячку, одну з засновниць польської незалежної профспілки "Солідарність", називають "матірʼю "Солідарності". Те, яку роль вона відіграла в історії Польщі, мені здається, навіть важко оцінити. Якщо читати про долю цієї жінки, то є різні тлумачення щодо того, чи вона була полькою, чи українкою. Але мені здається, що її образ поєднує Польщу та Україну в тому, що це людина з українським корінням, яка змогла відродити Польщу.
Тож, пане Роберте, давайте почнемо з того, ким була Анна Валентинович в історії Польщі?
Передусім ця жінка ― велика людина. Це справжній титан, якщо йдеться про цінності, про підхід до світу, до інших людей. Довго можна було б розмовляти, ким вона була, яке було її життя. Життя людей, які заснували "Солідарність", було різним, але Анна Валентинович фінансово ніяк не виграла на тому, що Польща змінилась. Більше того, коли вона була вже пенсіонеркою, то бувало, що не мала й на ліки. Символічно, що вона загинула у президентському літаку у Смоленську разом з Лехом Качинським. Він Анну, як велику людину, запросив до себе, щоб разом поїхати на могили польських солдатів, яких росіяни вбили в 1940-му році у Катині. Також символічно, що саме від неї розпочалося дослідження того, чи люди, які похоронені, перебувають в своїх могилах. Це сталося через те, що Анну поклали не до її могили.
Щодо того, наскільки Анна була українкою, то це дуже цікаво. Поляки та українці мають різний підхід до національності. Поляки більше вважають, що нація ― це вибір. Якщо інші вважають мене поляком, я вважаю себе поляком, то все. З цієї точки зору, у поляків немає ніякої проблеми з Феліксом Дзержинським. Ага, Дзержинський не хотів бути поляком, тож добре, до побачення. У українців інший підхід – кров дуже важлива. Якщо я народився українцем, то я українець до кінця життя.
Анна Валентинович цікаво це поєднує. Якщо так, то для українців вона 100% українка, адже народжена на Волині в українській сімʼї. Але потім вона жила у Польщі та розмовляла польською. Крім того, я вважаю, що для Анни дуже важливою була релігія ― вона стала римо-католичкою. Хоча сама походила з протестанської сімʼї, як тоді казали "штундів".
Її родина була бідною і ще під час війни на Волині вона почала працювати у багатих поляків. Потім, коли розпочалося те, що поляки називають Волинською різнею або геноцидом, а українці кажуть про Волинську трагедію, то батько хотів, щоб вона повернулася додому. Але польські господарі казали, що вона втекла і її немає. А їй казали, що її сім'ю вбили. Обманули її. В результаті вона виїхала з цією родиною до Польщі, а її батько шукав свою доньку ціле життя. Тож тут також маємо якусь трагедію, але частково щасливу, бо на кінець свого життя Анна знайшла свою українську сім'ю і сестру. Батько ж за життя настільки сумував за Анною, що іншу доньку також назвав Анна. Частина цієї сім'ї жива, існує в Україні, біля Рівного.
Українці розпочали пам'ятати про Анну, але це, можна сказати, початок дороги. Адже в українських школах маємо окремі предмети ― всесвітня історія та історія України. Але в підручниках із всесвітньої історії не було згадок про Анну, так само як і в підручниках з історії України, бо це була польська історія.
Зараз на території посольства Польщі в Україні стоїть пам'ятник Анні Валентинович…
Так, він знайшов своє місце на території Польщі, перед посольством, бо це офіційно польська територія. Але я вважаю, що на Анну слід дивитися не як суто на польку. Так, за вибором, за своїм життям, як вже доросла людина, вона була полькою, але одночасно вона залишилася українкою, їздила до своєї сім'ї. І треба пам'ятати про подвійне коріння. Це також символ польсько-українських справ, бо протягом багатьох століть одночасно можна було бути і тим, і тим, і важко було розібратися, хто я саме.
Дух історії
Звідки в Анни Валентинович була в характері боротьба з неправдою, боротьба за справедливість? Вона з народження українка, але потім перевезена до Польщі, вона жила в Польщі, працювала на корабельні в Гданську. Будучи в іншій країні і мати такий от настрій бойовий, виборювати цю справедливість. Звідки це?
Треба пам'ятати, що вже за незалежної Польщі у Анни не було грошей, і щоб доробитися собі до пенсії, вона повернулася до корабельні вже як літня жінка працювати. Це також якийсь символ того, що нам, полякам, не вдалося зробити так, щоб символ "Солідарності" не поверталася до фізичної роботи, як літня жінка.
Але звідки в неї це, для мене очевидне. Можна собі уявити, як це виглядало. Підліток, молоде дівчатко, кільканадцять років. Мабуть, якесь насильство там було у цій польській сім'ї, де вона працювала. Я читав про підозри, що, мабуть, вона від них втекла до цієї корабельні. Вона розпочала незалежне життя. Насправді, комуністична влада, це звучить дивно, але дала їй можливість втечі. Вона в перші роки довіряла цій новій системі. Але як можна було перелякати жінку, яка такі речі пережила у дитинстві? Як комуністична влада потім могла таку жінку зламати?
Роберт Чижевський. Фото: Світлани Мялик
Філософ Гегель каже, що буває, що дух історії живе в якійсь людині. Це велика справа, коли хтось хоча б на одну хвилинку в своєму житті має в собі дух історії. І я вважаю, що в Анні був такий момент, коли Лех Валенса, який тоді очолював профспілку, хотів закрити страйк у корабельні.
А Лех Валенса був електриком на корабельні, так? Вони разом працювали з Анною Валентинович, потім об'єдналися і утворили рух "Солідарність".
Так. Чому саме назва "Солідарність"? Працівники гданської корабельні отримали від комуністів те, що хотіли. Але разом з ними розпочали страйки інші, менші підприємства, менші заводи. І коли Валенса закрив страйк, то Анна Валентинович разом ще з однією жінкою кричали, що "ні, бо там ще страйкують, треба вже підтримувати нашу акцію". Й вони електричним візком заїхали до працівників, які вже виходили з корабельні, де Анна почала переконувати робітників страйкувати далі. Що би було, якби ці робітники розійшлися? Не було би профспілки "Солідарність".
Ніхто не заперечує факту, що Валентинович мала українське коріння
Я коли вивчала долю Анни Валентинович, не зрозуміла, чому вона віддала всі повноваження однієї з лідерок руху "Солідарність" Леху Валенсі, який потім став президентом Польщі?
Це частина внутрішньої польської великої дискусії. Можна сказати, що Анна Валентинович ― це велика героїня для правого табору. Це Лех Качинський взяв Анну Валентинович до своєго літака. А Лех Валенса – навпаки. Тож можна сказати, що традиція "Солідарності" розділена між двома польськими таборами. Для сучасної польської влади Лех Валенса – більший герой, а для "Права та справедливості" – Анна Валентинович. Вона одна залишилася, можна сказати, за бортом цього великого успішного корабля. Це майже символічно, бо Лех Валенса жив пізніше і зараз непогано, якщо рахувати кошти, які він має. А Анна Валентинович стала дуже бідною людиною, але одночасно непохитною, вона була вірна своїм ідеалам.
Про українське походження Анни Валентинович стало широко відомо вже після її смерті завдяки дослідженню гданського історика Ігоря Галагіди, працівника гданської ПН. Я знаю, що в Анни Валентинович не було родини, був тільки син і онук. Що з ними зараз?
Не знаю, де вони, але я впевнений, що вони українською не розмовляють.
Щодо походження Анни, то, як я вже казав, що це героїня польського правого табору. У Польщі він різноманітний. Там маємо також людей, які налаштувані більш націоналістично. То як може бути найбільша польська героїня українкою? Це було важко прийняти.
Я маю велику біографію Анни Валентинович, десь на 600 сторінок, і там цього немає. Але вже зараз суперечка зникла. В найгіршому випадку частина істориків про це не каже, але ніхто вже не заперечує цього факту.
