Колаж: АрміяInform
Проаналізовано контент понад 2 мільйонів публікацій
Днями у Києві презентували дослідження "Вторгнення у свідомість: 2 роки зловмисницьких інфооперацій в Україні та Білорусі". Що продемонструвало це дослідження?
За час аналізу ми проаналізували контент понад 2 мільйонів публікацій в українському та в білоруському сегментах фейсбуку, телеграму, цифрових медіа. І, дійсно, чітко видно те, що Росія використовує інформацію як інструмент досягнення своїх цілей, і те, як ці цілі мінялися протягом часу. І, буквально, стежачи за наративами російської пропаганди та дезінформації, можна чітко зрозуміти, до чого вони хочуть схиляти українське суспільство. І, в принципі, видно дійсно те, як мінялися ці цілі, як їм доводилося адаптуватися, бо не завжди все йшло за планом. За планом військовим, який вони собі мали на думці. За планом суспільним, в плані того, як "очікували" українці зустрічати Росію і так далі. І, в принципі, це дослідження добре показує, як мінялися їхні цілі і як вони мусили адаптовуватися. І, на жаль, за 2 роки адаптувалися дуже добре.
Будь-який потенційний розкол у суспільстві – туди роспропаганда починає бити
Що, в основному, навіювали українським громадянам російські пропагандисти?
По сьогоднішній день найсильнішою стороною російської пропаганди та дезінформації є розуміння складних, чутливих тем у суспільстві. Як тільки вони відчувають будь-який потенційний розкол – це та точка, куди вони починають бити. Тому, коли ми дивимося на інформаційний простір, ми бачимо, наприклад, величезну кількість конспірології, яка була направлена на дискредитацію партнерів України у світі, на дискредитацію допомоги, на зневіру того, що ця допомога взагалі може бути. Це одна частина. Там були, як абсолютно дикі теорії змов про біолабораторії НАТО, які вже стали мемом, так і деякі дуже вишукані – про нібито політичні ігри. Пригадую одну конспірологічну теорію, де нібито Британія змагається зі США за світове лідерство, і Америка зробила ставку на Залужного на той час, а Британія – на Зеленського. І в Україні вони хочуть вирішити, хто буде глобально домінувати в світі. Зараз це звучить вже абсурдно, але в момент, коли росіяни її просували, вона була дуже добре продумана і зав'язана на багатьох деталях. Це щоб, знову ж таки, підірвати довіру до влади, до військових, до західних партнерів і створити таке відчуття, ніби нас використовують.
Намагання легітимізували вкид
Оці конспірологічні теорії і вкиди, за вашим аналізом, були тільки на їхніх пропагандистських ресурсах чи проникали і в цивілізовані західні медіа?
На жаль, такі випадки стаються. І це те, чого прагне будь-яка інформаційна операція. Щоб це вийшло з маргінальних каналів, через які вони вкидають інформацію, і перейшло в дискурс, щоб це легітимізувалося. Тому що як тільки таку інформацію, проросійський наратив, підхопить джерело, яке має певний кредит довіри чи незалежне медіа, вони одразу її легітимізують. І пропагандисти дуже тішаться, коли це стається. Цікаві, наприклад, випадки є саме в контексті іноземних медіа. Як тільки якась з'являлася контраверсійна стаття топових міжнародних медіа, як то "Washington Post" чи "The New York Times", пропагандисти одразу це брали. Дуже часто навіть перекручували переклад, розраховуючи, що українці не можуть самі перекласти чи прочитати статтю. І вони починали це використовувати, щоб саме показати оцю "легітимність", мовляв, дивіться, навіть "Нью-Йорк Таймс" каже те, про що ми вам казали останні пів року. І такі самі речі вони роблять, коли це стається і в українському інфополі.
Пропаганда і дезінформація постійно нашаровується
Яку "теорію змови" ви б назвали найбільш вражаючою, яку вони поширювали? Це ж, напевно, тягнеться ще з ковідних часів, коли вони закликали не вакцинуватися.
Насправді це те, як в принципі пропаганда і дезінформація працює. Вона постійно нашаровується, додаючи новий пазл просто в оцю альтернативну картинку світу, яку вони намагаються збудувати. Мене персонально дуже вразила інформаційна кампанія Росії на ново-окупованих територіях. Коли ми почали аналізувати саме кількісно присутність тих чи інших тем, які таргетуються на українців на цих територіях, ми були шоковані тим, наскільки багато зусиль росіяни скеровують в те, щоб дискредитувати будь-які процеси відновлення, які тривають в Україні. І натомість фокусуються повністю, наприклад, на нібито відновленні Маріуполя. Там просто цілі пласти інформації, які прославляють сам процес "відновлення", як Росія "добре" з цим справляється. Реклами про те, як отримати "безкоштовне" житло. Сюжети про те, як "чудово" зараз стало жити в цих нових відбудованих місцях. Тобто, це не конспірологія, а просто ціла інформаційна операція, яка мене вразила тим, наскільки масштабною і системною вона є. І як чітко, систематично її проводять, таргетуючи українців на ново-окупованих територіях.
Українці продовжують показувати великий рівень стійкості до інформвпливів
Але ж не виходить у них із цим, українці все ж таки думають і аналізують. Як із часом змінюється риторика російських пропагандистів?
Українці показали і продовжують показувати великий рівень стійкості до інформаційних впливів. Особливо в перші місяці це була просто безпрецедентна інформаційна відсіч із боку українського суспільства. І те, наскільки українське суспільство самоорганізоване навіть в інформаційному плані, розуміючи, що є величезна загроза саме з боку вкидання інформації, свідчить про доволі високий рівень обізнаності. Росіяни, звісно, це бачать. Вони також моніторять наші соцмережі і, власне, їм довелося до цього адаптовуватися. Наприклад, в контексті дискредитації української влади. Тобто починалося все з того, що всі їхні зусилля на дискредитацію української влади, як персонально, так і інститутів, були направлені абсолютні на те, щоб показати, що це просто нездарні, неспроможні люди. Маю на увазі оці всі спроби зобразити президента як нібито наркомана і просто дискредитувати на такому рівні. Але коли вони зрозуміли, що це не працює, українці на такі речі не ведуться, вони просто кардинально змінили свої наративи довкола цього. Вони взагалі перетворили картинку в те, що нібито український уряд, українська влада – найсильніша, найстрашніша, найавторитарніша просто в усьому світі. Тобто ми бачимо, наскільки повністю змінилися повідомлення довкола цього. Але ж, насправді, якщо ми подивимося глибше, то мета одна й та сама. Мета – дискредитувати українські державні органи, дискредитувати, в принципі, довіру до держави. І власне, інструменти міняються, історії, які вони нам розказують, міняються, але мета, на жаль, залишається одна й та сама.
Ксенія Ілюк. Фото: detector.media
Не все, що роблять росіяни в інформаційному плані, дуже успішне
Зараз, наприклад, найактуальніша, можливо, найбільш обговорювана тема в медійному просторі – це риторика російських пропагандистів про перемовини щодо завершення бойових дій. Як вони її починали і на якому градусі вона зараз, за вашими спостереженнями?
Це, до речі, цікава тема, тому що видно, як за цей час вона то з'являлася в інформаційному просторі з боку Росії, то повністю зникала. Тобто, вони мали на меті різні речі. Моментами вони тестували реакції. Але не треба вважати, що все, що вони роблять, дуже успішне і одразу суперпродумане в інформаційному плані. Дуже часто тестуються речі, запускаються різні версії переговорів, різні версії мирного договору навіть, як він може виглядати, для того, щоб протестувати реакції різних стейкхолдерів. Ми бачили це з перемовинами. І зараз ми бачимо такий спайк цих перемовин і основний фокус на готовність, нібито, Росії вести перемовини. Це постійне зображення того, що це, мовляв, Україна не хоче. Якби українська влада захотіла, війна б закінчилася, хоче завтра. А Росія в цьому контексті повністю зображена, як "ми готові йти на переговори хоч завтра, це вони винні, вони не хочуть з нами вести переговори". Але, знову ж таки, вони дуже адаптуються під інформаційні приводи. І в цій темі треба слідкувати чи не щоденно за тим, як вони адаптуються під нові інформаційні приводи і як риторика буде мінятися.
Російська пропаганда на ТОТ
Дуже дражлива тема – це інтеграція тимчасово окупованих територій у російської інформпростір. Наскільки вони там "бомблять" своєю пропагандою наше окуповане населення?
Це дуже чутлива тема в контексті того, що її дуже важливо досліджувати і розуміти, які тактики вони використовують. Тому що навіть в рамках цього дослідження було чітко видно, наскільки суттєва є відмінність між тим, як виглядає інформаційне поле окупованих територій до 2022 року і ново-окупованих територій. І те, що вони використовують абсолютно інші тактики, щоби там просувати свої тези. І ми бачимо, що на ново-окупованих територіях вони ще не є так потужно інтегровані в російський інформаційний простір, навіть за цей час, і вони дуже поступово їх інтегрують в цей простір. Ми бачили безліч випадків, коли навіть телеграм-канали, які таргетували українців на ново-окупованих територіях, дуже довгий час, в принципі, взагалі не поширювали ніяку проросійську риторику. Тобто спершу подавали якусь абсолютно практичну, потрібну для виживання в тих умовах інформацію. І тільки з часом потрошки починали туди вкраплювати пропагандистські тези.
Російська пропаганда і дезінформація в Білорусі дуже комфортно себе почуває
Наскільки Росії вдалося вплинути на суспільство Білорусі і чи можемо ми вважати його втраченим для нас як громадянське суспільство через цю пропаганду?
У цьому контексті в Білорусі складна ситуація. Там в інформаційному полі є російська і проросійська пропаганда і дезінформація, і є, звісно, лукашенківська і пролукашенківська. Вони в більшій кількості випадків зливаються в єдине, вони дублюють одне одного, підсилюють одне одного. Але не завжди. Хоча треба розуміти, що це подвійні атаки на людей в Білорусі. Якщо в Україні до початку повномасштабного вторгнення було заблоковано дуже багато проросійських ресурсів і порталів, то в Білорусі сталося зовсім навпаки – всі незалежні портали були заблоковані. Люди не мають доступу до інформації, їм це зробити значно складніше. І пропаганда та дезінформація там дуже комфортно себе почуває. Тому що в них є інфраструктура для цього і повна підтримка лукашенківського режиму там. Тому вони просто системно, активно просувають все, що їм вигідно на даний момент.
"Потрібен оптимістичний реалізм"
Чи можна сказати, що якісь із цих пропагандистських спецоперації були успішними? Їм вдалося посіяти якісь сумніви, якщо не в частині нашого суспільства, то принаймні у світі?
Це і в нас, і в світі. Але ми маємо бути оптимістичними. Це дуже важлива річ. Коли доводиться стикатися з російською пропагандою і дезінформацією, треба бути оптимістичним і вірити в майбутнє, бо вся російська пропаганда побудована на минулому і на відсутності надії. Тому оптимізм мегаважливий. Але з іншого боку потрібен оптимістичний реалізм. Інформаційних операцій, на жаль, за ці 2 роки було багато, багато з них були успішними певною мірою. Це як "вода, яка точить камінь". Вони постійно намагається розділити українське суспільство на дуже багато груп. Тому тут треба оптимістично дивитися на ситуацію і вірити в те, що ми показали високий рівень стійкості, порівняно з багатьма іншими країнами в світі, навіть тими, які мали б показати значно кращі результати. Але все одно розуміти, що ворог не спить і покращує свої тактики постійно. І це дослідження, на жаль, показує якраз це.
