Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
"Відсутність води є ризиком поширення інфекційних хвороб"
Як війна змінила підхід до звичних для нас речей, зокрема до води?
Ми зрозуміли, що не кожного дня можна відкрити кран і побачити, як звідти витікає вода. І відповідно відсутність централізованого водопостачання завжди негативно впливає на гігієну, на те, що відбувається в нашому з вами побуті. Ми стаємо менш охайними, більш розслабленими просто через те, що в нас немає у вільному доступі того об'єму води, який нам потрібен для забезпечення гігієни. Відтак виникають величезні ризики, які пов'язані з поширенням інфекційних захворювань, які передаються саме через немиті руки, через неможливість цивілізовано провести гігієну до і після туалету, помити овочі, стерилізувати всі поверхні тощо. Зараз є відключення світла, і коли ми маємо тривалі періоди, не всім вдається накопичити і закумулювати той об'єм води, який буде достатній для будь-якого досвіду. Все одно, коли вода не тече в такому об'ємі, як ми звикли, всі процеси одразу сповільнюються, ми одразу стаємо більш розслабленими. Тим паче влітку, коли висока температура, цілком очікуваним є хвилювання щодо поширення інфекційних захворювань.
"Коли немає вибору, ви будете пити все, щоб вижити"
Додаймо сюди ще прифронтові території, тому що ми розуміємо, що в різних містах різна ситуація.
Звичайно, що різна ситуація, але, враховуючи наш досвід після повномасштабного вторгнення, мушу відзначити, що нам просто тотально щастить. Я була дуже подивована, що ми не зафіксували спалахів інфекційних захворювань ще в 2023 році, особливо після Каховки. Можливо, цього немає в публічному просторі, а для мене, як для експерта, це було просто неймовірним дивом. Тому що це безпрецедентна ситуація. Тому я дещо здивована такими хвилюваннями в 2024 році в контексті того, що відбувається. Але, на жаль, для інфекційних захворювань немає перешкод. Щодо територіального розподілення, то, звичайно, прифронтові території потерпають давно. І той побут, який там люди собі влаштували, гідний окремих нагород. Тому що дуже важко залишатися в людиноподібному вигляді, коли ти на межі виживання. Але уже декілька років триває гуманітарна катастрофа в окремих регіонах. І можна побачити те, наскільки сила людського духу потужнішає і що жага життя перевершує всі речі. Мені відомі випадки, коли люди пили воду з відкритих джерел, тобто з річок, а також воду з систем опалення. І вони навіть не захворіли. Я не знаю, як це пояснити. Але коли ти стикаєшся з виживанням, то в тебе немає вибору. І я можу зараз всім сказати, хто перебуває в складних обставинах, ви будете пити воду з калюжі, свою сечу — ви будете пити все для того, щоб вижити, і це правильно. Тобто тут немає ні етики, ні моралі. Тут немає хвилювання з приводу санітарних показників води. Тут виживання. А життя вартує того, щоб за нього боротися.
Наслідки вчиненого 6 червня 2023 року російськими окупантами підриву греблі Каховської ГЕС, що спричинило масштабну повінь та руйнування. Фото: armyinform.com.ua
Екологія – це завжди про гроші
Ви займається спостереженням за водною інфраструктурою загалом по країні. І світовий досвід ви теж вивчаєте, щоб його застосовувати в нас, так?
Екологія напряму залежить від економіки. Чим країна більш розвинута, тим більше в неї прибутки, чим більше в неї ВВП, тим більше коштів вона може вкладати в охорону довкілля. Тому не треба дивуватися і жити в ілюзіях. Ті технології та кейси, які застосовуються в розвинутих країнах, зокрема в країнах Великої Сімки, де ВВП на душу населення складає декілька тисяч доларів, не можуть бути економічно застосовані на рівні країни, яка розвивається. І це нормально. Тому що екологія – це завжди про копійку. В екології не існує унікальних кейсів, що методом самонавіювання ми можемо здійснити якісь речі. Вода – це ресурс, який, як і будь-який інший, потребує коштів на обслуговування. Інфраструктура – це величезні гроші. Один метр трубопроводу чи водогону – це немалі кошти. Тому, відповідно, та ситуація, яка є – це величезний архаїчний вузол, який ми принесли ще з радянської системи, яка насадила нам дуже неправильне ставлення до водних об'єктів, коли в нас вся каналізація відводилася інколи без очисних споруд і напряму скидалася. Це практика, застосована саме в радянський період. Більшість заводів розташовані біля водних об'єктів з цією метою, і це все скидалося без очистки. І, відповідно, для того, щоб отримати 1 літр чистої води, нам потрібно 10 літрів забрудненої. Тобто це співвідношення не змінюється — 1:10. В Україні воно вже не збігається. Тому, відповідно, ви з кожним роком будете бачити ситуацію згіршення. Ви будете бачити все складніший колір води. Літо для води найважчий період. Умовно найкращий — коли холодно. Тому що низькі температури і певною мірою додаткова аерація завжди сприяють тому, що вода має певний коефіцієнт самоочищення. Влітку вода більш застояна, вона цвіте, тому що в ній величезна кількість скинутих побутових стоків, які недостатньо очищуються. Бо хороше очищення комунальних стоків – це, знову ж таки, величезні кошти.
Сьогодні немає якоїсь проблеми, яку не можна вирішити технічно. Питання лише завжди в сумі. Звичайно, про що можна говорити в країні, у якій зараз стільки труднощів, стільки викликів. Тож ми користуємося тим, що є, про якісь нові об'єкти нам невідомо. Хоча з досвіду своєї роботи мушу зазначити, мені шкода, що ми роками займалися якимись поверхневими речами, зазвичай дріб'язковими, а постійно відсторонювалися від того, що в нас є величезна проблема. У мене постійно експертна ідея-фікс про те, що краще заморозити безліч дрібних проєктів, а зосередитися на одному великому глобальному, виділити всі кошти і, наприклад, розібратися нарешті з трубопроводом, з водогоном. І тоді нарешті вирішиться хоча б одна проблема. У нас, станом на сьогодні, є факт, що водоканал відпускає очищену воду абоненту. Але допоки очищена вода проходить десятки кілометрів до вашого дому, через те, що труби надзвичайно забруднені зсередини, вкриті іржею на літо, ми отримуємо воду з іржею, запахом тощо. Тобто, очищена вода, на яку вже витрачені кошти, не має чистого шляху для того, щоб дійти до абонента. Це дивна ситуація, і її можна було б вирішити.
Як це можна вирішити?
Наприклад, шляхом заміни труб. Водогону, яким ми користуємося, десятки років — в середньому 40-50. Це той водогін, яким ми користуємося. При тому, що в нас ще залишилися окремі містечка без централізованого водопостачання. Станом на сьогодні, в нас на привізний воді величезна кількість міст. І це добре. Українцю дуже пощастило з психологічною залежністю від бутильованої води. Тому що, якби в нас не було з вами такої звички, то ми б з вами давно мали спалахи хвороб.
Мар'яна Гінзула. Скриншот із Ютуб-програми Українського Радіо
Як обрати питну воду?
Яким є ваше ставлення до бутильованої води?
Ринок пропонує нам все, що може нам запропонувати. Я рекомендую всім користуватися хоча б стаціонарними очисними станціями. Щодо привізної води, яку відливають з різних об'єктів, які наповнюються, то тут в мене є багато запитань. Тому що для того, щоб утримувати тривалий час певний об'єм води в хорошому стані, її потрібно активно чимось знезаразити. І зазвичай це відбувається доволі агресивними речовинами. Тобто вона зазвичай очищена настільки, що для людського організму не є надто корисною. Бо вона вже є надто дистильованою.
На що звертати увагу при виборі води?
Більшість українців не вміють читати протоколи досліджень води. Там табличка, в якій є показники, які повинні дотримуватися. Є референтні значення і фіксована сталість. Завжди звертайте увагу на дату. Тобто протокол, який датується більше, ніж місяць, ви ж розумієте. Також в оцінці питної води треба покладатися на те, як ваш організм її сприймає. Якщо у вас буде здуття шлунку, неприємне відчуття, очевидно, що не треба обирати іншу. Я не дуже прихильниця питань про глибини і горизонти. Це доволі великий маркетинг. Багато кому здається, що вода, яка видобута з найглибшого горизонту, є крутішою.
Існує хороша теорія, що здоров'я людства погіршується від моменту того, як ми почали відходити від використання питної води з поверхневих джерел, яка буде максимально адаптована під потреби організму. Тобто насичена тими мікро- і макроелементами, які розташовані на території вашого проживання. Організм дуже пластичний і пристосовується. В принципі, люди, які можуть споживати воду з підвищеним вмістом заліза, адаптуються, і для них це нормально. Але коли ви приїжджаєте в інший регіон, у вас одразу з'являється якась або алергічна реакція, або якийсь прояв у травленні. Це також цілком нормально, тому що вашим органам треба звикнути. Але чим глибша вода, тим вона має умовно інший хімічний склад. І цей хімічний склад схожий до певної роду мікстури. І не для всіх він є корисним. І чим глибша вода, тим вона є специфічною. Тому що це вже глибинні горизонти, і застосування такої води в побуті є складним. Зазвичай люди стикаються з тим, що вона має перевищення певних елементів хімічних. Звичайно, випивши таку воду з десяток разів, ми ще не отримуємо потужного впливу. Але уявіть, що ви декілька місяців споживаєте конкретну воду, в якій присутнє, для прикладу, залізо. Чи ви відчуєте це потім на своєму здоров'ї? 100%.
Вода з бювету
Як зберігати воду, наприклад, з бювету?
Чим темніше та прохолодніше місце, тим ідеальніше, адже тим повільніше буде відбуватись розмноження патогенів. І також варто написати, коли ти її набрав. Але я все-таки сприймаю, що воду, яку ми набираємо у міських бюветах, ми її використовуємо апріорі як технічну воду. Тобто для кип’ятіння. У сирому вигляді для постійного вживання я б не рекомендувала.
Інколи ми купуємо воду, коли приїжджає машина, і на ній вказано, що це питна вода. Для мене це досить ризиковано. Хоча все залежить від ситуації. Якщо є варіант, то краще було б, звісно, відмовитися. На другому місці я б поставила стаціонарні бювети, де там гривня за літр. Це вода, яка може мати тривалий термін зберігання через обробку, але я б не рекомендувала до неї дуже звикати і нею користуватися на постійній основі. На третє місце я б поставила стаціонарні магазини питної води, які є в великих житлових будинках. Там підведене очисне обладнання, це просто великий промисловий осмос – це фільтр, який очищає водопровідну воду, яка підведена в ваш будинок, але просто за додаткові кошти. Це вже ближче до кращого. Як варіант, найкраще мати своє конкретне обладнання вдома, свій осмос, свою очистку, якою можна користуватися. І окремий, напевно, найбільш стаціонарний підхід – це коли ми купуємо великі бутлі, але вони закриті, оброблені і можуть теж як запас накопичуватися. Я б рекомендувала кожному тримати окремо декілька блоків бутильованої питної води, умовно, магазинної якості, й ставити її в різних місцях.
Дефіцит води в Україні становитиме 61-71%
Пів століття тому говорили про дефіцит води в Україні. Які прогнози зараз?
Немає, що заперечити. Україна належить до не просто малозабезпечених, а дуже малозабезпечених країн. У нас водний стік становить менше 2-х тисяч метрів кубічних поверхневого стоку на людину. Відповідно, за прогнозами, після 2031-2050 років дефіцит води в Україні становитиме 61-71%. Тому про воду ми будемо говорити все більше і більше, а її буде все ставати менше і менше. Наша основна проблематика в тому, що нам доведеться вкладати більші кошти в очистку тієї води, яка є станом на сьогодні. Вона буде забруднюватися, і зараз вже починається хвиля того, що принесла повномасштабка. Це буде наростати, десь на п'ятий рік ми досягнемо певного піка, тому що ґрунтові води мають здатність інфільтрувати все, що відбувається на поверхні. Ви уявляєте, про яку кількість забруднення йдеться і в повітрі, і в ґрунті. Кожна ракета, яка прилетіла над Києвом, вона певною мірою здійснила свій відтермінований вплив. Просто це відбувається не одразу, а потихеньку. Все те, що відбувалося в Бучі, в Ірпені, через два роки з'явилося в річці. Нікуди від того не подітися. Тому позитивних прогнозів на майбутнє десятиліття в контексті питної води в мене немає для українців. Оця ситуація, яка в нас є зараз, ви просто будете до неї звикати. Тобто, якщо в місті ви купували бутильовану воду для себе, то тепер ви будете купувати воду і батькам в село. Потім ви будете купувати дідусям. Тобто, всі будуть купувати бутильовану воду.
Про Чернігівщину взагалі немає що хвилюватися. Це один із найблагословенніших регіонів у контексті води. У них максимальна кількість води. Але по Україні ситуація різна. Київ на 30% забезпечується з Дніпра — це одна історія. А на 60% з Десни – краща історія. Тут вже треба розбиратися в контексті, кому як пощастило, і на 10% – артезіанські свердловини. Це взагалі окрема група. Кожен регіон має конкретний водоканал, який повинен що два тижні оприлюднювати протоколи на декілька показників. Якщо проаналізувати всі ці протоколи, найчастіший показник, який у питній воді в Україні фіксується, який максимально близько до перетину референтного значення – це залізо. Невідомо точно, чому такий високий рівень заліза саме по Києву. Багато хто пов'язується з тим, що величезна кількість інфраструктурних споруд лежить в землі. Тобто відбувається корозія, і воно водою вимивається. Це одна з теорій. Якщо ви підійдете до Дніпра, ви подивитеся наскільки він рудий. Десна — річка з гарною якістю води. Але і там є іржа, вона є всюди.
