Армія РФ. Ілюстративне фото з відкритих джерел
Абсолютна більшість росіян не хоче мобілізації
― Наскільки популярною є мобілізація в самій Росії?
Якщо ми говоримо про Росію, то спочатку кілька цифр. З’явилась інформація щодо регіонів Росії, оскільки у кожної регіональної влади є своя чітка рознарядка по кількості тих, хто підписав контракт. Щоб виконувати ці рознарядки, регіони фактично перекупають потенційних підписантів навіть з інших регіонів. Зрозуміло, що конкуренція породжує високі ціни, йдеться про одноразову першу виплату, щоб людина підписала контракт. Починалося все з 200 тисяч рублів, це десь 2 тисячі євро. Далі ця цифра неухильно зростала, і сенсацією стало те, що подекуди почали платити мільйон-мільйон двісті рублів, тобто 10-12 тисяч євро. Ця інформація з’явилась десь два тижні тому. На цьому тижні вже новий рекорд ― 1 млн 650 тисяч рублів, а це майже 17 тисяч євро просто для того, щоб людина підписала контракт. Це дуже яскрава, хоча й опосередкована відповідь, наскільки популярною є добровільна мобілізація в Росії. Наше дослідження на початку року показало тенденцію до збільшення кількості тих, хто не хотів би другої хвилі мобілізації, коли це вже відбувається примусово. "Якщо є професійна армія, хай вони воюють, хай беруть зеків, людей з окупованих територій, білорусів, непальців, африканський корпус, але не нас". Не бачу жодних приводів, щоб ця тенденція змінилася. Тобто абсолютна більшість росіян не хоче примусової мобілізації, як це було восени 2022 року. Вони воліють, що це відбувалося через якісь там бонуси, виплати, але якщо їх запитають, вони радше відмовляться.
"Електоральне болото дотримується запропонованого Кремлем консенсусу "ви не лізьте в політику, а ми не ліземо до вас"
― Тобто від початку повномасштабного вторгнення Кремлю вдавалося постійно поповнювати свої збройні сили за рахунок найму. Прайс зростав, але охочих іти за гроші – теж не безмежна кількість. Якщо кількість охочих стане мізерною, то доведеться йти на примусову мобілізацію. Ми пам’ятаємо, як після так званої часткової мобілізації (осінь 2022 року — ред.). рейтинг Путіна посипався. Наскільки зараз у Кремлі розглядають варіанти повторення таких кроків?
Це те, що в Кремлі намагаються відтягнути. У них є свої дослідження, які показують, що це буде вкрай непопулярний крок. Повторення мобілізації знову призведе до напруженості, причому питання не в тому, що напруженість буде серед людей ліберально-демократичного антипутінського налаштування. Йдеться якраз про електоральне болото, яке дотримується запропонованого Кремлем консенсусу "ви не лізьте в політику, а ми не ліземо до вас". Виходить, що політика лізе до них, мовляв," за нашу політику, будь ласка, воюйте і вмирайте". Це дуже небезпечно для Кремля, саме тому згаданий прайс постійно зростає. 17 тисяч євро ― це дуже багато навіть для Росії, сировинної країни, яка має надприбутки просто через викачування ресурсів із землі. Тут дуже важливою є ще одна складова. Путін постійно щось приписує Заходу чи Україні, а фактично це те, що відбувається саме в Росії. На нещодавньому заході для журналістів під час міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі Путін говорив, що Україна начебто має 50 тисяч втрат щомісяця, а у Росії в 5 разів менше, і що 30 тисяч щомісяця призивають, тому цього вистачає, тільки щоб поповнити тих, хто вибув. Фактично він розповів те, що відбувається саме в Росії ― їхніх контрактників, призваних за гроші, вистачає лише для того, щоб замінити тих, хто вибув, а для серйозних стратегічних операцій, як захоплення Харкова, приміром, у них банально не вистачає людей. Отже, повзуча мобілізація, повзуче підписання контрактів не дають такої кількості людей, щоб зробити суперперевагу в живій силі та величезним кулаком спробувати продавити українську оборону. Тому вони до останнього намагаються не проводити мобілізацію. Якщо вони її оголосять, то це означатиме найтемніший час для України, але це буде спробою останнього ривка Кремля у поточній війні. Адже створить дуже серйозний дисбаланс всередині путінської вертикалі та суспільства загалом.
Олександр Шульга. Фото: Укрінформ
Росіяни живуть за принципом "ти сьогодні, а я колись потім"
― В Україні система вручення повісток і залучення чоловіків до війська є досить чутливою темою для суспільства. А як із цим у Росії? Адже після першої хвилі часткової мобілізації була хвиля втікачів за межі РФ. Чи всі росіяни, які хотіли виїхати, вже виїхали?
Минув доволі значний час з моменту першої мобілізації (осінь 2022 року ― ред.). Кремлівські пропагандисти стверджують, що 40-50% повернулися із півтора мільйона тих, що виїхали. Або не знайшли для себе прийнятних умов життя, або просто перечекали першу хвилю мобілізації та вирішили повернутися. Поки що росіяни бачать повзучу мобілізацію, яка залучає все більше людей, але росіяни живуть за принципом "ти сьогодні, а я колись потім". Це загалом притаманно людям. Якщо можна не вирішувати проблему зараз, то більшість так і буде робити. Поки що Кремль вийшов на таке собі плато удаваної стабільності. Ми це бачимо і по заявах Путіна, і по кремлівських наративах, які вони просувають, мовляв, "усе за планом, ми нікуди не поспішаємо, нам все одно, хто буде, чи Трамп, чи Байден", лунає відкрите хамство і погрози Європі у зв’язку із заявами про відправку військ в Україну та дозволом завдавати удари по російській території. Але все одно Кремль проголошує впевненість, що всі потрясіння нібито пройшли ― і мобілізація, і заколот Пригожина, і невдоволення еліт, й економічні негаразди. Хоча насправді ліміти є, вони дуже чіткі. І 2025 рік буде дуже доброю ілюстрацією всього цього.
Принципова відмінність Росії та України в цій війні полягає в тому, що для України як держави ця війна є екзистенційною, а для Росії ― удавано екзистенційною. Причому не для самої цієї держави, а для режиму. Тому в разі припинення своїх бойових дій Росія просто повертається на свої території та займається внутрішніми політичними й економічними проблемами. А якщо Україна зробить такий крок щодо припинення бойових дій, вона просто перестане існувати. Тут дуже важлива база, на якій кожна з країн дивиться у майбутнє і планує виробництво, мобілізацію тощо.
