Станція “Академік Вернадський”. Фото: facebook/AntarcticCenter
Це велика геополітика. Але ми "обламали" цю російську операцію
"Скажи мені, хто твій хейтер, і я скажу, чи добру справу ти робиш" – це фраза із вашого допису у Фейсбуці. Можна пояснити коротко, хто хейтить і за що?
Блогер, який завідомо працює на російські спецслужби, робить інформаційний вкид. Бере абсолютно відкриті дані про вартість Української антарктичної програми. Тобто про те, у скільки Україні обходиться станція "Академік Вернадський", криголам "Ноосфера", робота наших науковців, і всі пов'язані із цим витрати. Це ніколи не приховувалось. Воно не тільки є в системі Prozorro, де можна подивитись усі ці закупівлі, а й кожного року, коли ухвалювався закон про держбюджет, Міністерство освіти прямо в себе на сайті з інфографікою завжди ці цифри давало. Але раптом блогер їх знаходить і подає як якусь сенсацію, як якесь відкриття. І, звичайно, подає "під соусом", що нібито "під час війни Україна жирує". Там береться крихітний фрагмент із нашої загальної закупівлі, яка сумарно складає приблизно 11 мільйонів доларів на рік. Дається ця цифра про 11 мільйонів, які формулюються як "11 мільйонів доларів на дослідження пінгвінів". Далі дається маленький фрагмент скріншоту про закупівлю сухого вина та шоколаду, і власне все. Далі розкручується хайп. Мовляв, під час війни українські полярники на станції Вернадський обжираються шоколадом і заливаються вином, а країна витрачає мільйони доларів на пінгвінів. В принципі, абсолютно нормальна, якісна робота професійного провокатора. Він цілком професійно виконує роботу для російської сторони, на якій він перебуває.
Чому він це робить і чому йому це замовили? Тут теж до ворожки ходити не треба, тут одночасно два в одному. З одного боку – велика геополітика. Нагадаю, загалом у світі більше 200 держав. Але тільки 29 держав входять у так би мовити Антарктичний клуб, тобто є повними членами Договору про Антарктику. Кожна із цих країн має свою станцію, кожна має свою полярну дослідницьку програму. І, що дуже важливо, кожна із цих країн має право вето у Договорі про Антарктику. Я зараз якраз перебуваю на щорічній нараді країн Договору про Антарктику і ми, наприклад, зараз заблокували спробу Росії протягнути 30-ту країну у цей "елітний клуб", а саме Республіку Білорусь. Ми скористались нашим право вето і "обламали" цю російську операцію. Не буде у них ще одного голосу, який міг би робити за них брудну роботу. Бо там вирішуються достатньо серйозні питання. Наприклад, чи будуть в Антарктиці видобуватися корисні копалини чи не будуть. Якщо будуть, то коли і якими країнами. У системі Договору про Антарктику є комісія із живих біологічних ресурсів, яка розподіляє квоти на рибальство. Між іншим, Україна одна із п'яти країн, яка веде інтенсивне рибальство в Антарктиді. Тобто це серйозні геополітичні інтереси. І якщо взяти і вибити Україну із цього клубу, причому просто руками професійного блогера, який працює на спецслужби, і українських корисних ідіотів, які на нього повелися, то це була б одна з найдешевших і найбільш успішних російських операцій, якби це закінчилося їхнім успіхом.
Наша медіасфера досі не готова протистояти російським ІПСО
Коротка ремарка щодо "повелися". Направду низка різних видань і ресурсів почали писати про те, що "Україна виділила 463 мільярди гривень на вивчення пінгвінів", "соцмережі в шоці". І деякі з цих ресурсів читають чимало українців.
Так. "Фокус", наприклад, який я раніше поважав. Більше не буду. Чесно, це ганьба. На жаль, але наш медіапростір показав себе просто як "медіапомийка". Тобто мало того, що саме прізвище блогера-"викривача" одразу не насторожило, ніхто не зробив навіть елементарну перевірку фактів, що із цього відповідає дійсності, а що ні. Більш того, за стандартами журналістської етики взагалі-то прийнято задавати питання тій стороні, проти якої щось висувають. Але цього ніхто не зробив. А просто брали у абсолютно відомого кремлівського ФСБшного блогера і просто "копіпастили". У нього, наприклад, там є абсолютно грубе пересмикування. Тобто для 2-ох років показана вся сума, а для 3-го – тільки одна маленька частина цієї суми. І жодне із наших видань навіть це не перевірило. Тобто вони просто це брали і "копіпастили". Тому, чесно, я був шокований саме тим, наскільки виявляється на третьому році Великої війни, і на 11-у році взагалі російсько-української війни, наша медіасфера не готова протистояти російським ІПСО. А ми потім дивуємося, що у нас, наприклад, блискуче вдалася російська інформаційна кампанія зі зриву мобілізації.
І другий елемент. Справа в тому, що вибити Україну із Антарктичного клубу – це, так би мовити, великий приз. Це те, за що росіяни просто б станцювали – обнулити 30 років зусиль України у тому, щоб стати однією із антарктичних держав і чітко там тримати позицію. 30 років обнулити одним блогом – це був би для них просто мегауспіх. Але, принагідно, є ще меншенька ціль – обнулити Дикого, який виявився одним із дуже небагатьох і разом з Дмитром Лиховієм, який наразі служить у ЗСУ, а тоді був цивільним журналістом, редактором "Новинарні", першими почали буквально кричати, що у нас провал мобілізації і що так ми війну програємо. Ми стільки, вибачте, лайна за це вигребли від купи людей у соцмережах, але ми стукали у ці двері, а за якийсь час нарешті почали чути голоси безпосередньо з фронту. І виявилось, що ці голоси говорять рівно те саме. Що у нас не вистачає людей, що ми через це програємо війну. Минуло пів року і нарешті крига тільки почала скресати. Тобто, принаймні ухвалений закон, який я називаю законом про впорядкування військового обліку. Бо назвати його законом про мобілізацію ще дуже рано. Але це хоча б один крок у правильному напрямку. Тому зрозуміло, що у "рашці" психують. Вони півтора року вели потужну кампанію із купою блогерів, адвокатів і так званих активістів зі зриву мобілізації в Україні. А тут Дикий, Лиховій, Жорін і ще буквально кілька публічних персон впряглися у цього воза і почали обламувати цю російську антимобілізаційну кампанію. Тому, звичайно, ключова задача – вибити Україну з Антарктиди, а принагідно ще й обнулити Дикого. Це бінго, це два в одному.
.jpg)
Євген Дикий. Фото: uacrisis.org
"Вони не забули, що я бачив росіян крізь приціл, коли це ще не було у тренді"
До речі, кампанія щодо вас зараз триває у різних соцмережах. Останнім часом до неї активно доєднався Тік-Ток.
А ще, до речі, є російські медіа, які теж одразу підхопили всю цю історію. Там дуже детально розбирається моя біографія, починаючи змолоду. В "аргументах і фактах", наприклад, є такий чудовий заголовок, як "в Антарктиду через Чечню". Вони не забули, що я бачив росіян крізь приціл, коли це ще не було у тренді. В далекому 1995-му році. Але ще раз, у мене до них питань немає. Російська сторона робить свою роботу, робить якісно. Вони воюють проти нас, в тому числі в інформаційному полі. Але для мене стало сюрпризом, наскільки наше медіаполе легко ковтає будь-яке лайно. І його, по-перше, не насторожує навіть джерело цього лайна. А по-друге, немає стандартної процедури взяти і перевірити першоджерела та задати запитання. Ні одне, ні друге не було зроблено. Набагато краще хайпанути і дати заголовки. Але тут є ще один момент, чому саме так це все зрезонувало українцям. Пінгвіни і червоне вино – це насправді дрібнички. Ключовий меседж, який закинули українцям, що гроші на Антарктичну програму витрачаються під час війни замість того, увага, щоб на них купити дрони, патрони, і тому подібне.
Станція “Академік Вернадський”. Перезмінка річних експедицій. 3 квітня 2024 року. Фото: facebook/AntarcticCenter
Ці гроші не можна використати у військових цілях
А звідки реально ці гроші? Чи можуть вони апріорі виділятися на закупівлю дронів і всього іншого?
Це ключова брехня в усій цій історії. Справа в тому, що більшість людей не взагалі цікавляться, як у нас зараз побудований бюджет. Хоч це абсолютно не секретна інформація. Наш бюджет зараз складається із двох частин зовсім різного походження. Усе, що ми з вами платимо у загальнодержавний бюджет до копійки йде на війну. Усі податки і збори, зібрані в держбюджет України, з'їдає війна. А вся гуманітарна сфера – наука, освіта, культура, медицина – це все зараз утримується коштами західних платників податків. Це фінансова допомога, яку надають нам західні країни. А тепер увага, ця допомога надається за умови саме невійськового використання. Ці гроші не можна використати у військових цілях. Союзники за цим дуже навіть слідкують. Чи можна, в принципі, перерозподілити гроші замість антарктичної програми на щось інше? Можна. На серіали, наприклад. На утримання тих самих цирків, які нещодавно забронювали всіх своїх працівників. На це можна. Можна, наприклад, на зарплату вчителям, щоб виглядало набагато шляхетніше. Я порахував, до речі. Якби Україна повністю обнулила усі 30 років роботи в Антарктиді, закрила станцію, продала криголам, то кожний український вчитель отримав би 3 долари на місяць. Далі кожен має право судити сам, воно того варте чи ні. Але це те, що хоча б юридично зробити можна. А витратити на дрони чи патрони не можна в принципі, засадничо. Тому така постановка питання – це повністю вороже ІПСО. І саме це українцям зрезонувало.
Криголам "Ноосфера" серед айсбергів Антарктики. Фото: facebook/AntarcticCenter
Загальний бюджет Антарктичної програми – 11 млн доларів на рік, із них на дослідження пінгвінів 0,035%
Давайте тепер про мільйони і пінгвінів. Що там насправді за гроші?
Загальний бюджет Антарктичної програми – 11 мільйонів доларів на рік. І це єдина правда у тій інформації, яка була оприлюднена. Із них на, власне, дослідження пінгвінів іде 3900 доларів на рік. Тобто це 0,035% від витрат Української антарктичної програми.
Тепер вам будуть закидати, що ви економите на пінгвінах
Саме так. Не догодовуємо пінгвінів, однозначно. Але вибачте, там вивчаються дуже серйозні речі, такі як космос, як магнітні поля Землі, глобальні зміни клімату, та сама озонова діра – це ми там насправді вивчаємо. А основні суми з'їдає інфраструктура – саме підтримання цілорічної роботи станції та експлуатація потужного криголама. Але в цьому треба трохи розібратися. До речі, про "недогодовуєте пінгвінів". Зате ми "перегодовуємо полярників".
Конкретно цю маленьку битву на інформаційному фронті ми виграємо
Шоколадом і вином?
Так, дійсно, ми купуємо на станцію сухе вино у кількості, увага, 300 грам на людину на тиждень. Тобто раз на тиждень наш полярник може випити два келишка сухого вина – 300 грамів на тиждень. І шоколад купуємо, це правда. Якщо перерахувати на кількість людей на рік, то та страшна закупівля, яка так вразила іпсошників, це 10 грамів шоколаду на день. Вибачте, але тепер накладіть це на роботу у повній ізоляції, півроку полярної ночі, плюс фізична праця. Бо треба, наприклад, двометрові траншеї у снігу прокапати, щоб просто пройти із однієї будівлі станції у другу. Судіть самі, чи треба в таких умовах людей посадити, наприклад, на "голі" картоплю і макарони, чи все ж таки вони мають отримувати повноцінний раціон. До речі, цей раціон трохи трансформувався, але загалом ті ж шоколад і вино там від початку. А цей початок був задовго до мого директорства. Коли у 90-ті роки Україна тільки увійшла в Антарктиду і визначали, як саме годувати полярників, то не було що взяти за основу. І за основу взяли раціон військово-морського флоту, бо це більш-менш приближена апроксимація. Робота військових моряків у дальніх рейсах, мабуть, найближча до роботи полярників в ізоляції на станції. Цей раціон далі трохи мінявся в міру досвіду наших кухарів, але в основі усе те саме. І ці нормативи по сухому вину і шоколаду звідти. Звісно, кожен має право вважати, що може і ці 300 грамів у жодному разі не можна, і 10 грамів шоколаду – це зайве. Але ми так не вважаємо і готові це обґрунтовувати. Тому спершу порахуйте, скільки це реально, а потім судіть. Така от історія. Я абсолютно переконаний, що ми виведемо це все на чисту воду. Як бачите, ми цілком здатні відповісти на всі запитання, пояснити. І конкретно цю маленьку битву на інформаційному фронті ми виграємо.
