Ганна Шерман та Євгеній Агарков у студії Радіо Культура
"Я знайшла можливість відновити видання "Українського театру"
В Україні виходить друком перший номер відновленого журналу "Український театр". Що це за журнал, коли його друк зупинили, скільки разів ви його намагалися відновити і чому зараз нарешті вдалося?
Цей журнал виходив у різних виглядах майже 100 років. Із 1918-го. Може не так він називався, але це були журнальні видання, які відстежували театральне життя України. Як журнал "Український театр" він виходив, здається, із 1936 року. А у 2018-му припинив вихід друком і втратив свідоцтво про державну реєстрацію ЗМІ. Після чого я його зареєструвала вже як нове видання.
Із яких причин він перестав виходити у 2018-му?
Ви знаєте, що ви як Радіо Культура, як підрозділ Суспільного, з'явилися як інституція внаслідок процесу роздержавлення засобів масової інформації. І деякі ЗМІ внаслідок цього процесу з'явилися, а деякі зникли, якими опікувалася держава. Таким було і видання "Український театр". Його перестала фінансувати держава. А ті, хто ним опікувався на той час, хто працював у цьому виданні, не знайшли альтернативних засобів підтримати життя цього видання. Моя особиста відповідальність полягає у тому, що через набутий досвід видання мистецького періодичного видання, і через свою професійну зацікавленість, як театрознавиці, я знайшла можливість відновити це видання.
Як? Де ви у такі часи знайшли можливості для такого проєкту?
Реєстрацію ми одержали у 2020 році. І на той час у мене була така впевненість у своїх менеджерських здібностях, що я зможу організувати цей процес таким чином, що він відновиться. Але там трапився ковід, локдаун один, другий, потім повномасштабне вторгнення. І ці всі чинники певним чином розхитали мою впевненість. А, власне, оця наша впевненість і є єдиним універсальним алгоритмом здійснення всього.
"Ми фіксуємо історію"
Я знаю, що весь цей час ви ще й працювали на ним, ви не просто намагались його реєструвати.
Ми працювали, були редактори. Власне, Віталій Миколайович Жежера – метр вітчизняного театрознавства, театральний критик, мій вчитель, і вивів на переможний фініш те, що ми намагалися зробити. Тут є матеріали, які були написані більше двох років тому. Тобто є тексти, які були у нас на початок повномасштабного вторгнення. І, власне, їх унікальність у тому, що вони фіксують той психологічний, емоційний стан, в якому перебували театральні діячі у той момент. І ми вважаємо, що саме у цьому є цінність тих матеріалів, що ми фіксуємо історію. Тут є матеріали, які збирала Ірина Чужинова, як одна із головних редакторок. І є тексти написані вже буквально в номер.
Феномен гіперпопулярності театрального видовища
На обкладинці вашого першого намеру бачимо "Конотопську відьму". Чому такий вибір і яке наповнення журналу буде?
Так, це "Конотопська відьма". Але хочу зазначити, що ми винесли на обкладинку не фото із самої вистави і, власне, не вистава є темою цього числа "Українського театру". Ми представили на обкладинці просто феномен гіперпопулярності театрального видовища. І хештег "Конотопська відьма", із яким ця вистава просто "розірвала" соціальні мережі, ми теж винесли як ознаку певного феномену. І на обкладинці – не фото з вистави, а художнє рішення. Це своєрідний колаж, створений нашим дизайнером Ігорем Мадієвським, який просто символізує буття театральних сенсів у нашому щоденному бутті.
"Гра", "Будні" і "Війна"
Ви сказали, що у вас є тексти, яким уже 2 роки. Як вони не втратили актуальність?
Вони не втратили актуальність саме тому, що є певні важливі речі у нашому житті, які взагалі не втрачають актуальність, які навпаки в екзистенційні моменти актуалізуються. І, власне, оці перші тижні повномасштабного вторгнення, які перевернули взагалі наш всесвіт, наші уявлення про самих себе, зафіксовані у цих текстах. Тобто, це тексти у розділі "Війна". Три розділи має цей журнал. "Війна" – це третій розділ і він трошки як архівний. Ми вже готуємо наступний номер. До речі, справжньою перемогою є не перше число, справжньою перемогою стане друге число. Тому що саме періодичність є найголовнішою ознакою періодичного видання. Тобто це більш важливий крок буде. У другому числі 3 блоки так і залишаться, тобто "Гра", "Будні" і "Війна". "Гра" – це рецензії, відгуки на вистави поточного репертуару всіх театрів країни. Їх тут дуже багато, 60 із чимось сторінок займають ці бліц-відгуки на вистави, які йдуть цими днями в українських театрах. І це відгуки експертів загальнонаціональної театральної премії "Гра". Друге – це "Будні", тобто це більш розгорнуті, аналітичні, рефлексивні матеріали про театральне сьогодення або про якісь історичні процеси і події, відголосок яких ми відчуваємо сьогодні. І "Війна" – це на сьогодні абсолютна складова нашої дійсності, свідомості і відповідно нашого професійного буття. І в другому числі ми будемо говорити саме про театри прифронтових територій, про долі театральних колективів, інституцій, які найбільш наближені до лінії фронту.
Будуть 4 випуски на рік
Яка періодичність буде у видання?
На перший рік ми визначили, що це будуть 4 випуски – раз на 3 місяці. Видання, як ви помітили, досить масштабне – 174 сторінки. Коли ми говоримо про відновлення журналу, то тут слід зазначити, що таким журнал "Український театр" не був ніколи. Він був значно меншим за обсягом і зовсім не таким вишукано прекрасним з точки зору оформлення і поліграфії. Тобто ми відновлюємо журнал як фактор присутності у професійному просторі. А насправді ми створюємо сучасний, потужний, мистецький, як в радянські часи казали орган.
Наше завдання – формувати спільний професійний контекст
Аудиторія. На кого він розрахований? Кому це буде цікаво, корисно?
Ми сподіваємося, що це буде цікаво і корисно всім театральним діячам перш за все. Тобто – театральна спільнота, люди, які професійно займаються театром, і студенти, які здобувають театральну спеціалізацію.
Пересічний читач знайде там щось для себе?
Якщо він цікавиться театром, то знайде. Наше завдання – формувати спільний професійний контекст, щоб ті, хто свій вибір у житті вже зробив, хто віддає час свого життя театральній справі, щоб вони могли читати те, що їм цікаво і корисно. І навіть могли ставати дописувачами, ділитися своїми думками і враженнями. І хочу зазначити, що журнал "Український театр" є частиною нашого великого проєкту, який ми називаємо "Медіахолдинг мистецької періодики". І наступним випуском журналу нашого видавництва буде не друге число "Українського театру", а перше число часопису екранних мистецтв "Кіно-Коло". Тобто журнал про кіно, який у нас теж у стані відновлення і запуску. Вже фактично зверстане перше число, ми очікуємо на надходження останнього тексту, який туди запланований, і думаю, що за місяць точно він буде.
