Ілюстративне фото: Суспільне Чернівці
Профіцит пального
Яка ситуація на ринку пального станом на зараз? І як він працює з точки зору логістики останні місяці?
4 місяці цього року і цілий 2023 рік пройшли із однією проблемою для ринку – це хронічний профіцит продукту. Тобто у нас його постійно дуже багато, причому продукту усіх марок – і бензине, і дизпального, і скрапленого газу. Саме це і є результатом нової системи постачань пального, яка виявилась більш живуча, більш диверсифікована у географічному і в логістичному плані. І навіть, я думаю, якщо б пального нам було потрібно у 1,5 раза більше, то це б точно привезли. А можливо і вдвічі більше. Тому логістика відпрацьована, зараз це переважно залізниця та автомобільний транспорт. Кількість бензовозів у країні з 2021 року зросла десь у 4 рази – до 6 тисяч машин. Це величезний парк, який взагалі неможливо якось зупинити. У мене зараз часто питає, чи може бути дефіцит? Не хочеться наврочити, але мені важко уявити нас зараз без пального.
До 2022 року жодної тони ніхто не імпортував машинами
У чому особливість цієї нової системи постачання?
Йдеться, наприклад, про автомобільний транспорт. До 2022 року імпорт автомобілями у нас становив "нуль". Тобто, жодної тони ніхто не імпортував машинами. Взагалі не возили. Не було такого поняття, як автомобільний імпорт. Усе їхало залізницею, морем, було постачання із нафтопереробних заводів. У нас навіть автомобільного парку не було. Тобто, усі розраховували на поїздки у радіусі 100 кілометрів, один бензовоз і все. А зараз нам треба їхати тільки із Києва до кордону 600 кілометрів. Потім по Європі 600, а може і більше кілометрів. Тобто, це такі транспортні плечі, з якими раніше взагалі ніхто не працював. По-друге, самі постачання із Європи. Ми знаємо, що залізнична колія у нас різна – там вузька, у нас широка. Тобто, ти не можеш напряму залізничний вагон відправити, щоб він приїхав прямо в Україну. На кордоні пальне треба перелити з євроцистерни у нашу, або переставити візки. А це все час і пропускна здатність. Плюс цими шляхами давно ніхто не користувався. Але буквально за півроку вдалося зробити вздовж кордону цілу мережу таких переливів. Зараз це вже стаціонарні пункти по переливу, усе безпечно. Тобто, довелося дуже багато всього переробляти і буквально як у перший раз.
Європейський ринок теж "перелитий"
У 2021-му 54% пального на європейському ринку мало російське походження. Наскільки ця ситуація змінилася станом на зараз?
Взагалі-то, я говорю із європейськими компаніями, постачальниками, і вони кажуть, що не вірили, що взагалі це можна було зробити. Тобто створити таку нову систему, яка буде забезпечувати нас пальним. А ми кажемо, подивіться на себе. Європу росіяни десятиріччями лякали тим, що ви "замерзнете без нас", "зупинитесь", "усе подорожчає". 54% російського дизелю на європейському ринку було, зараз 0%. І ринок теж "перелитий". Тобто, запаси в Європі дуже великі. Швидко налагодили постачання з інших джерел – це Близький Схід, Азія, Сполучені Штати теж активно долучилися. І так по всіх фронтах. По скрапленому газу теж заміщення пішло. Тому всі ці міфи про те, що без Росії немає життя були зруйновані дуже швидко. Десятиріччя слухали, а буквально за рік взяли і все поміняли.
Сергій Куюн. Фото: enkorr.ua
Росія втратила найбільш ліквідний ринок для своїх продуктів
Куди зараз Росія і Білорусь постачають свої готові нафтопродукти? І як позначилося на їхній економіці те, ЩО ми тепер не купуємо їхнє пальне?
У нас на ринку дизпального російське і білоруське пальне складало майже 80%. Тобто ми ще більш критично залежали від цих постачань, ніж Європа. І це, до речі, щодо скепсису і санкцій. Тобто Європа ввела ембарго. Росія втратила найбільш ліквідний ринок для своїх продуктів і тепер змушена перти пальне на якісь віддалені бази, в якісь віддалені країни як Бразилія, Саудівська Аравія. Це по 14-15 тисяч кілометрів. Ми відслідковували маршрут одного танкера, який йшов до Індії 3 місяці. Уявіть собі. І ти за це все платиш. Так, ти можеш продавати, але це все знижує прибутковість цього продажу. І це теж є наслідком санкцій. Так, це не вбило їх, але прибутки знизило досить суттєво.
А Білорусь те саме переживає, що й Росія?
Звичайно. Мозирський завод, що в 60 кілометрах від нашого кордону, останні роки був фактично українським заводом. Тобто майже усе його виробництво направлялося в Україну. Білорусь забезпечував Новополоцький завод. Зараз росіяни їх загнали, по-перше, у свої порти, які дуже далеко від них і теж треба за все платити. Історія таж сама. Почали постачати кудись у Грузію, в Баку, в середню Азія. Це дуже далеко. Тобто, дохідність там дуже низька.
Після наших ударів по російських НПЗ, як це все працює зараз?
Усе спрацювало так, як і мало спрацювати. Ми бачимо, що дуже сильно впав експорт нафтопродуктів із Росії. Якщо на бензин у них і було ембарго введено ще 1 березня цього року, то на дизпальне ніхто ембарго не вводив. Але все одно обсяги посипалися дуже серйозно – до мінімальних значень за останні декілька років. Крім того, пам'ятаєте, всі писали: не бийте по НПЗ, бо зросте нафта. А що відбулося? Якщо у березні нафта була 93 долари за барель, то зараз вона 83. Тобто вона впала майже на 10%. Чому? Тому що, росіяни не змогли переробити нафту на своїх заводах, які були нами атаковані. Відповідно, це все пішло на світовий ринок і там придавило ціну.
"Усе поїхало на колесах"
Хто зараз основні споживачі пального в Україні? Чи є якісь проблеми із забезпеченням пальним армії і наскільки багато вона споживає?
Це один із міфів, що армія дуже багато споживає. Насправді, я думаю, що там споживання менше 10% від того, що споживає країна на місяць. Можливо, і менше. Це абсолютно не є якась критична величина, ми гарантовано завжди її знайдемо. Щодо інших споживачів, то тут класична схема – це промисловість, важка промисловість в тому числі. Це транспорт, залізниця зокрема. Але є цікава деталь. У нас за 4 місяці поточного року споживання дизпального на рівні довоєнного 2021 року, навіть трохи вище. Це говорить про те, що насамперед зросло споживання на вантажному транспорті. Тому що ми втратили порти, деякі залізничні можливості, відповідно, усе поїхало на колесах. І це зараз основний драйвер нашого споживання, саме вантажні перевезення.
Податкова складова щороку додаватиме приблизно по 2 гривні на літрі
Щодо акцизів на пальне. Знаємо, що є відповідна євродиректива і є розроблений законопроєкт про поступове їх підвищення. Відповідно очікуємо і зростання цін. Який ваш прогноз на ближчу перспективу?
Насамперед треба розуміти, навіщо це робиться. Так, говорять про євродирективи і таке інше, але на мій погляд – це вторинне. І уряд все більше починає про це відверто говорити. Я це вітаю. Зараз вони кажуть, що нам потрібні гроші для того, щоб втримати оборону. Державний бюджет – єдине джерело фінансування армії. А розриви дуже великі. Щодо самої євродирективи. Так, у нас є такі рекомендації. Але це буде зроблено не відразу, а поступово, за 4 роки. Кожного року податкова складова буде додавати приблизно по 2 гривні на літрі. Чи зросте ціна? Скоріше за все, зросте. Наскільки? Важко сказати, оскільки, наприклад, якщо б сьогодні ця норма набула чинності, то ми б взагалі не відчули подорожчання на бензин і дизель, тому що зараз падає ціна на нафту. Відповідно, закупівельна вартість падає, податкова зростає, і ці два фактори один одного компенсують. По скрапленому газу, скоріше за все, зміни були б, тому що уряд цим законопроектом зрівнює усіх. Зараз акциз на бензин вищий за акциз на газ у 4 рази. Чому так? Де справедливість? Мені здається, що сьогодні всі мають бути в однакових умовах. І цей законопроект якраз робить податки із 1 кілометра шляху на будь-якому пальному однаковими. Тобто це про справедливість.